Рішення № 134326221, 16.02.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1259/25

Провадження № 2/379/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 лютого 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Таращанської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Поліщука Р.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Таращанської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, та згідно уточненої позовної заяви просила суд: визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.09.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинською Л.О. заведена спадкова справа № 49/2023 до майна ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем за заповітом посвідчений 05.08.2015 року Петрівською сільською радою Таращанського району за № 8 є ОСОБА_1 . 02.05.2025 позивач звернулась до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинської Л.О. проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Враховуючи факт, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не було зареєстровано за померлим ОСОБА_3 останній не набув права власності на зазначене нерухоме майно. У зв`язку з чим приватний нотаріус, 02.07.2025 винесла постанову № 48//02-14 про відмову у вчинені нотаріальної дії, якою відмовила у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав на день смерті та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Щодо наявності інших спадкоємців, зазначає, що покійний ОСОБА_3 з 31.05.1989 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Звертає увагу суду, що ОСОБА_2 22.09.2023 надала приватному нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини. Також подала відмову від видачі свідоцтва на право власності в спільному майні подружжя, оскільки воно було приватною власністю чоловіка.

Інші спадкоємці за законом чи заповітом відсутні та з заявами про вступ у спадщину після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися.

Враховуючи, вказані обставини у позивача не має можливості нотаріального оформлення права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 року, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Шабрацького Г.О.

22.07.2025 ухвалою судді Таращанського районного суду було залишено без руху позовну заяву та надано термін для усунення недоліків вказаної позовної заяви.

29.07.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв указану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, а також витребувано копію спадкової справи.

14.10.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача Виконавчий комітет Таращанської міської ради на належного відповідача ОСОБА_2 .

10.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено до су удового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

15.01.2026 до суду надійшла заява від представника позивача з проханням провести судове засідання без участі позивача та без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належно згідно з вимогами чинного законодавства, причини неявки суду невідомі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що за життя, а саме 05.08.2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 08, яким він зробив заповітне розпорядження, заповівши все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті належатиме йому він заповів у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.57).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.37).

Позивач маючи намір прийняти спадщину, звернулась до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Кошинської Л.О., із заявою про прийняття спадщини (а.с.100 матеріали спадкової справи).

Разом з тим, 02.07.2025 постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Кошинської Л.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_2 у зв`язку з ти , що за померлим ОСОБА_3 не було зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно (а.с139-140 матеріали спадкової справи).

Після його смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно.

Згідно договору-купівлі продажу будинку від 21.01.1997 посвідчений державний нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори за №220 , вбачається, що ОСОБА_3 , є покупцем, житлового будинок АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 06.02.1996 року, виданого виконкомом Петрівської сільської ради (реєстрова книга №1 реєстровий №220), а продавцем зазначено ОСОБА_5 , які вказаний житловий будинок з надвірними спорудами належить на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого Таращанською нотаріальною конторою 21.02.1996 року №670та зареєстрованого в погосподарських книгах сільради за р.231, погосподарських книгах за №3 та довідки характеристики виданої виконкомом Петрівської сільради 20.01.1997 року за №9 (а.с.15).

Згідно довідки №26-23-1 вих-25 від 08.07.2025 року (виписки з погосподарської книги за 1990-2023 року) вданою Юшківорізьким старостинським округом виконавчого комітету Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області позивачці ОСОБА_6 , вбачається, що місцем знаходження/адреса об`єкта ПГО є АДРЕСА_1 . Вказаний будинок має характеристики житлової площі:

загальна площа - 55,2 кв.м.;

- житлова - 29,8 кв.м.;

- рік побудови: 1969;

- в будинку житлових кімнат - 2, є зручності: електрика, опалення, природний газ;

- всього сімей проживає в будинку -1, мешканець-1 особа, в даному випадку є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється дружиною покійного власника будинку ОСОБА_3 , (а.с.39).

Згідно довідки №20-23-1 вих-25 від 13.05.2025 року, вданою Юшківорізьким старостинським округом виконавчого комітету Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області позивачці ОСОБА_1 , вбачається, що житловий будинок, який належить ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 21 січня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори за реєстровим номером 220, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (вказан довідка видана на підставі записів погосподарської книги №2 за 2021-2025 року с. Юшків Таращанської міської територіальної громади (а.с.40).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, вбачається, що ОСОБА_3 , на підставі рішення Петрівської сільської ради 33 сесії 5 скликання №285 від 04.03.2010 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована: АДРЕСА_3 (а.с.63).

В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на с житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 від 08.01.2024 до житлового будинку відносяться наступні господарські будівлі та споруди: житловий будинок з прибудовою, ганок, сарай, убиральня сарай з погрібом, колодязь, огорожа, ворота з хвірткою. Загальна площа приміщень будинку становить 55,20 кв.м., житлова площа 29,80 кв.м (а.с.41-45).

Згідно звіту про оцінку майна житлового будинку АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкту оцінки складає 79616 грн.( а.с.65).

Таким чином, права та інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку згідно ст. 4 ЦПК України.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею першою Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 15 та пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема , визнання права.

Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як визначено в ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповітом, тому має право на спадкування.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року № 7передбачено,що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців,які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того судом встановлено, що матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_3 міститься заява ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини, а також відмова від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а.с.101матеріали спадкової справи)

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис №47, виданий 31 травня 1989 року Херсонська область селище Велика Лепетиха, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали шлюб (а.с.112).

Згаданий вище житловий будинок був придбаний в період шлюбу ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 .

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

З актового запису про шлюб вбачається, що позивач і спадкодавець перебували у шлюбі з 31.05.1989 року.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 була власником 1\2 частини згаданого вище будинку, як на майно набуте нею в шлюбі.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майно подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя.

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

За змістом статті 347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Таким чином подання заяви не змінює правового статусу спірного майна як сумісного майна подружжя, та не має наслідком відмови останньої від права власності на свою частку у спірному будинку.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 544/555/17 (провадження № 61-40552св18), від 06 травня 2020 року у справі № 758/384/17 (провадження № 61-37911св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц (провадження № 61-17641св19).

З вищевказаного вбачається, що вона не відмовлялась від свого права на частку у спільному сумісному майні подружжя, а відмовилась від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільній сумісній власності подружжя.

Відповідно, ОСОБА_2 належала 1/2 частини спірного майна як частка у спільному сумісному майні подружжя, і зі смертю чоловіка, її право власності на цю частину майна не припинилось.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд частково погоджується із тим, що позивач має право успадкувати спадщину в порядку спадкування за заповітом, однак така частка має становити 1/2 частки спадкового майна, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.3, 4, 12, 13, 19, 81, 89 258, 259, 263-265, 268,280, 352, 354-355 ЦПК України, ст. 182, 347,392, 1216, 1218, 1223, 1233,1268, 1270, 1297 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Таращанської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Виконавчий комітет Таращанської міської ради, код ЄДРПОУ: 40289376, адреса: вул. Героїв Чорнобиля,1, м. Тараща, Білоцерківський район.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.02.2026 року.

Суддя Таращанського районного суду Київської областіГригорій ШАБРАЦЬКИЙ