Ухвала суду № 134326176, 23.02.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1677/23

Провадження № 1-кп/376/71/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

особи стосовно якої передбачається застосування

примусових заходів виховного характеру ОСОБА_8

законного представника ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11

законного представника ОСОБА_12

представника потерпілої ОСОБА_13

представника служби у справах дітей ОСОБА_14

представників ювенальної превенції ОСОБА_15 , ОСОБА_16

психолога ОСОБА_17

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду м. Сквири Київської області матеріали клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №42022112030000336 від 28.11.2022 стосовно малолітнього:

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сквири Київської області, громадянина України, студента ДНЗ "Сквирське ВПУ", зареєстрованого та проживаючого з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України

встановив:

ОСОБА_8 в жовтні місяці 2022 року, точної дати не встановлено, прийшов до місця проживання неповнолітньої ОСОБА_11 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де, використовуючи предмет сексуального призначення, за добровільної згоди останньої, проник до вагінального отвору ОСОБА_11 . В подальшому, продовжуючи маніпуляції, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло останньої за допомогою предмету сексуального призначення, здійснив фіксування своїх дій, використовуючи для цього власний мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4A» імей 1: НОМЕР_1 ; імей 2: НОМЕР_2 з сім-картою № НОМЕР_3 , таким чином виготовив відеофайл, який було збережено в пам`яті вищевказаного мобільного телефону.

Надалі, в цей же день, у ОСОБА_8 виник умисел на розповсюдження через мережу Інтернет вказаного відеофайлу в месенджері «Телеграм» під назвою «6еа28е5-ссс2-483b-8991-ф33с994bffe5».

Після цього, малолітній ОСОБА_8 , маючи на меті реалізацію злочинного умислу, спрямованого на розповсюдження відеофайлів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, використовуючи власний мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4A», переслав за допомогою месенджеру «Телеграм» через мережу Інтернет своїм знайомим: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , вищевказаний раніше виготовлений фал , який відповідно до висновку судово-мистецтвознавчої експертизи №СЕ №19/111-22/55429-МЗ від 03.02.2023 відноситься до дитячої порнографії.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України- розповсюдження дитячої порнографії.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування відносно малолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері.

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що восени 2022 року зустрічався з потерпілою ОСОБА_11 як хлопець з дівчиною та знав про її вік, в жовні 2022 року, точної дати не пам`ятає, Альона запросила його до себе додому, де він за її згоди та за допомогою предмету сексуального призначення вчинив з нею статевий акт, при цьому за її проханням знімав цей процес на свій мобільний телефон. Після чого перекинув зняте та збережене на телефоні відео самій потерпілій та своїм друзям- ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Пояснив, що він шкодує про вчинене, негативно відноситься до свого вчинку, усвідомив протиправність діяння, зазначив, що мати має на нього вплив і він вже виправляється.

Законний представник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_9 пояснила, що має довірливі відносини з сином, знала, що він проводить час з ОСОБА_11 , але була проти їх відносин як хлопця та дівчини. Про розповсюдження дитячої порнографії їй стало відомо від працівників поліції, і вона відразу з сином з`явилась за викликом, де розпочали проводити слідчі дії, не залучаючи при цьому адвоката, що вважає істотнім порушенням. Після відвідування відділу поліції та по теперішній час регулярно проводить з сином бесіди, він піддається впливу, став більш відповідальним та комунікабельним. Разом з тим вважає за необхідне закрити кримінальне провадження, оскільки було порушено право на захист її сина.

Захисник малолітнього ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 просив закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з порушенням права на захист ОСОБА_8 та як наслідок наявністю недопустимих доказів.

Представник служби у справі дітей ОСОБА_14 просила суд вирішити питання про застосування примусового заходу виховного характеру відносно ОСОБА_8 у відповідності до вимог закону.

Представник ювенальної превенції ОСОБА_16 підтримала клопотання, просила його задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевірив матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, неповнолітня потерпіла в судовому засіданні пояснила, що зустрічалась з ОСОБА_8 , який якогось дня прийшов до неї додому, продемонстрував предмет сексуального призначення та наказав роздягнутись, після чого вказаним предметом вчинив вагінальне проникнення, яке знімав на свій мобільний телефон. Після чого наказав надати йому грошові кошти, погрожуючи, що інакше він «зіл`є» відео в інтернет. Коли він пішов, то скинув їй вказане відео. А наступного дня у навчальному закладі дізналась, що зазначене відео уже в доступі інших осіб, при цьому вона вказане відео нікому не відсилала.

Законний представник потерпілої ОСОБА_12 в суді пояснила, що восени 2022 року її викликали до навчального закладу, де навчається її донька, там вона дізналась про розповсюдження інтимних відео за участі доньки, про що повідомила в поліцію. Після вказаного інциденту донька змінилась, змінився ї психоемоційний стан, стала замкнутою, були розмови про суїцид.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_18 з першого класу спілкується з ОСОБА_8 , восени 2022 року останній скинув сину непристойне відео, яке син відразу видалив, в подальшому у сина вилучали мобільний телефон працівники поліції.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що вона працює психологом в ДНЗ "Сквирське ВПУ", коли їй повідомили, що в мережі з`явилось інтимне відео за участю їх студентки ОСОБА_11 , вона особисто спілкувалась з потерпілою, яка повідомила, що її згвалтували, тому були викликані батьки та в подальшому працівники поліції, яким видала на диску відеофайли за участю ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_22 в суді пояснила, що вона працює в ДНЗ "Сквирське ВПУ", по дорозі на работу дізналась від учнів про наявність якогось сумнівного відео, в навчальному закладі дівчата-учні надали відео для огляду та з`ясувалось, що на відео фігурує студентка ОСОБА_11 , яку запросили до психолога, після чого до ліцею викликали матір потерпілої - ОСОБА_12 .

Неповнолітній свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що товаришував з ОСОБА_8 , декілька разів прогулювався з ним та ОСОБА_11 разом, які між ними були стосунки не знав, але ОСОБА_8 показував йому оголені фотографії ОСОБА_11 , також пересилав якесь непристойне відео, яке він відразу видалив. Це ж відео ОСОБА_8 показував йому на власному мобільному телефоні.

Окрім показів потерпілої та свідків, вина ОСОБА_8 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- витягом з ЄРДР № 42022112030000336 від 28.11.2022 та заявою, згідно яких 28.11.2022 до ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_12 , із заявою про розповзюдження малолітнім ОСОБА_8 через мережу Інтернет інтимного відео порнографічного характеру за участю її неповнолітньої доньки ОСОБА_11 (а.с.1-2 т.2);

- заявою ОСОБА_12 від 28.11.2022, відповідно до якої остання надала для огляду працівникам поліції мобільний телефон доньки ОСОБА_11 марки Iphone, імей НОМЕР_4 .(а.с.6 т.2)

- протоколом огляду речових доказів від 29.11.2022 в ході проведення якого оглянуто мобільний телефон «Айфон 7» імей НОМЕР_4 , встановлено номер телефону НОМЕР_5 , встановлено історію пошуку абонента в тому числі "уголовная ответсвеность за сосершений детей, можно ли посадить в тюрьму если соблазнить детей".(а.с.7-18 т.2)

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 29.11.2022, якою мобільний телефон «Айфон 7» імей НОМЕР_4 ОСОБА_11 визнано речовим доказом.(а.с.19-20 т.2)

- протоколом огляду місця події від 28.11.2022, проведеним з дозволу власниці ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено ковдру біло-чорного кольору. (а.с.35-43 т.2)

- протоколом добровільного надання речових доказів та документів від 28.11.2022, згідно з яким ОСОБА_21 надала працівникам поліції відео з телеграм каналу.(а.с.3-4 т.2)

- постановою про визнання речових доказів від 28.11.2022, відповідно до якої визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження 5 відеофайлів, надані свідком ОСОБА_21 ,які скопійовані на оптичний носій CD-R диск.(а.с.5 т.2)

- висновком експерта № СЕ-19/111-22/55429-МЗ від 03.02.2023, яким проведено дослідження диску для лазерних систем зчитування, на якому містяться 5 відеозаписів інтимного характеру за участю студентки ОСОБА_11 , надані свідком ОСОБА_21 . Висновками встановлено, що на наданому на дослідження диску міститься файл «6еа286е5-ссс2-483b-8991-а33с994bffe5.mp4», «5еасаеа5-d28b-451c-82b9-1t17365cecc9.mp.4» на яких відповідно до постанови зображена ОСОБА_11 та які відноситься до дитячої порнографії.(а.с.81-87 т.2)

- висновком судово-психіатричного експерта №111 від 08.03.2023, згідно якого відповідно до результатів дослідження можна стверджувати, що ОСОБА_8 на психічне захворювання не страждав, під час скоєння інкримінованих дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, з урахуванням його психічного стану може приймати участь у проведенні процесуальних дій, притаманні ОСОБА_8 такі індивідуально-психологічні особливості як легковажне відношення до соціальних та особистих проблем, схильність до асоціальної поведінки, недостатня сформованість морально-етичних установок здійснили вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації.(а.с.102-104 т.2)

- висновком судово-психіатричного експерта №125 від 15.03.2023, відповідно до якого ОСОБА_11 за своїм психічним станом могла під час скоєння відносно неї інкримінованих дій правильно сприймати обставини, які мають значення в кримінальному провадженні та давати щодо них відповідні покази, ОСОБА_11 не притаманна схильність до патологічного фантазування, але їй притаманна схильність до захисних та демонстративних форм поведінки, може приймати участь у слідчих діях, ОСОБА_11 притаманний низький рівень інтелектуального та особистісного розвитку, який обумовлений наявною у неї легкою розумовою відсталістю.(а.с.105-107 т.2)

Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України доведена.

Вирішуючи клопотання захисника про недопустимість доказів та закриття провадження по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані 1) внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також 2) будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як порушення права особи на захист.

Одночасно в ст.52 КПК України закріплено, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Однак, порушуючи гарантоване ст.63 Конституції України, право на захист малолітнього ОСОБА_8 , яке щодо особи у віці до 18 років реалізується шляхом обов`язкової участі захисника з моменту встановлення факту неповноліття такої особи, слідчею ОСОБА_23 у відсутності адвоката 28.11.2022 отримано від останнього належний йому мобільний телфон Xiaomi Redme 4A, знаючи, що він є малолітньою особою. Надалі на здобутій з телефону інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, права на захист малолітнього ОСОБА_8 , отримано доказ - висновок експерта від 06.02.3023 №СЕ-1011919/-22/56050-КТ (а.с.90-95 т.2).

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 статті 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК України (правова позиція, викладена ККС ВС у постановах від 08.10.2019 р. у справі №639/8329/14-к та від 12.11.2019 р. у справі №236/863/17).

Таким чином, суд приймає до уваги зауваження захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 та в силу п.3 ч.2 ст. 87 КК України визнає недопустими доказами: заяву ОСОБА_8 про добровільну видачу належного йому мобільного телефону Xiaomi Redme 4A (а.с.23 т.2); протокол добровільного надання речових доказів та документів від 28.11.2022 (а.с.26 т.2) та похідні докази: протокол огляду речових доказів від 28.11.2022 (а.с.27-33 т.2) висновок експерта від 06.02.3023 №СЕ-1011919/-22/56050-КТ (а.с.90-95 т.2) та протокол огляду речей від 11.02.2023( а.с.96-100 т.2)

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження наявні інші вищевикладені докази, достовірність та об`єктивність яких у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують покази допитаних в судовому засіданні учасників кримінального провадження, зокрема й самого малолітнього ОСОБА_8 який фактично визнав вину у вчинені суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст. 301-1 КК України, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_10 в частині закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягає.

В силу ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

На підставі зібраних у справі доказів в їх сукупності суд вважає доведеним факт скоєння малолітньою особою ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діянння, яке підпадає під ознаки діяння передбаченого ч.3 ст.301-1 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину, виповнилось шістнадцять років.

За положеннями ч.2 ст.22 КК України кримінальній відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301-1 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, які досягли шістнадцятирічного віку.

Малолітній ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст.301-1 КК України, йому виповнилось 13 років, і він є таким, що не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ч.3 ст.301-1 КК України.

У відповідності до ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст.105 КК України суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Частиною 2 статті 105 КК України передбачено, що суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження, 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінять чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3-х років.

Частина третя статті 105 КК України, передбачає, що суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред`являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов`язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов`язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість такого строку має бути достатньою для виправлення неповнолітнього.

Відповідно до ст.501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно - небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Положеннями ст.103 КК України передбачено, що суд при призначенні покарання неповнолітньому, крім обставин, передбачених в статтях 65-67 цього Кодексу враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

З огляду на п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неприпустимо передавати неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього.

Відповідно до копії про народження серії НОМЕР_6 встановлено, що матір`ю малолітнього ОСОБА_8 є ОСОБА_9 (а.с.108 т.2), яка працює асистентом вчителя в Сквирському академічному ліцеї №2 , позитивно характеризується (а.с.112- 114 т.2), має належні задовольні умови провживання.(а.с.116 т.2)

За встановлених під час судового розгляду обставин та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги дані про особу малолітнього ОСОБА_8 враховуючи умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи малолітнього, зокрема те, що посередньо характеризується за місцем навчання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, а також думку його законного представника щодо можливості застосування примусових заходів виховного характеру і її здатність позитивно впливати на сина та здійснювати постійний контроль за його поведінкою, думки інших учасників, суд вважає, що до малолітнього ОСОБА_8 можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, та передачі передачі його під нагляд матері ОСОБА_9 .

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Частиною 1статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Згідно пункту 4 частини 1статті 96-2 КК України,спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За частиною 3 статті 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi» моделі Redmi 4A, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , належний ОСОБА_8 , використовувався ним в якості технічного засобу, за допомогою якого він розповсюдив дитячу порнографію, та зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати конфіскацію засобу вчинення кримінального правопорушення, а саме мобільного телефону марки (моделі) «Xiaomi» моделі Redmi 4A, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

А тому, з урахуванням положень статей 118-124 КПК України та з огляду на те, що малолітній ОСОБА_8 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.301-1 КК України, та на момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності, тобто останній статусу обвинуваченого не набув, а тому суд вважає, що процесуальні витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.22, 97, 105 КК України, ст.ст.497, 498, 499, 501 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №42022112030000336 від 28.11.2022 стосовно малолітнього ОСОБА_8 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.3 ст.301-1 КК України - задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи виховного характеру, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, у вигляді:

-передачі під нагляд матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним повноліття;

Контроль за виконанням ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру покласти службу у справах дітей Сквирської міської ради та сектор ювенальної превенції ВП №1 Білоцерківськог РУП ГУНП в Київській області.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- диск з 5 відеофайлами- зберігати в матеріалах провадження;

- мобільні телефони «Айфон 7», Самсунг galaxy s-10, Айфон 7 імей НОМЕР_7 , вважати повернутими власникам;

- ковдру тигрового віддтінку чорно-білого кольору , що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області- повернути законному представнику потерпілої ОСОБА_12 (а.с.50-51 т.2)

В порядку ч.9 ст.100 КПК України, ст.ст.96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi» моделі Redmi 4A, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 01.12.2022 у справі № 376/2460/22, на мобільний телефон марки (моделі) «Xiaomi» моделі Redmi 4A, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 - скасувати.

Процесуальні витрати у загальній сумі 9061,44грн. віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання через Сквирський районний суд Київської області апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які не викликались в судове засідання - з дня отримання ними копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_24