Рішення № 134326164, 24.02.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2229/25

Провадження № 2/375/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») адвокат Усенко М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказував про те, що 7 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 101543026 у електронній формі. За умовами договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит в сумі 5 500 грн, а відповідач повернути кредит та проценти за користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором про споживчий кредит.

Разом з тим, ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином обов`язки не виконав і має заборгованість, яка на дату пред`явлення позову становить 14 592,42 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4 895 грн та заборгованості за процентами 9 697,42 грн.

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про споживчий кредит №101543026 від 7 березня 2024 року, укладеним ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Вважаючи себе кредитором за договором про споживчий кредит № 101543026 від 7 березня 2024 року, боржником за яким є відповідач, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 592,42 грн, 2422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (старостинський округ №6) від 8 вересня 2025 року № 68/02-25, яка 17 вересня 2025 року передана судді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 22 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого його місця проживання, проте судова кореспонденція повернулась до суду не врученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 7 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 101543026 у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Пунктом 1.2 договору про споживчий кредит передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5 500 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору про споживчий кредит встановлено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 7 березня 2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Згідно з пунктом 1.3.1 договору про споживчий кредит пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22 березня 2024 року (рекомендована дата платежу).

Відповідно до пункту 1.3.2 договору про споживчий кредит поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20 червня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 165 грн, які нараховуються за ставкою 0,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.(пункт 1.5.2 договору про споживчий кредит)

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 11 385 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. (пункт 1.5.3 договору про споживчий кредит).

Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 2.1 договору про споживчий кредит сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівковим шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.3 договору сторони погодили пролонгацію строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.

З платіжного доручення виданого ТОВ «Мілоан» № 84357844 встановлено, що 7 березня 2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на виконання умов договору про споживчий кредит № 101543026 отримав кредитні кошти в сумі 5 500 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про споживчий кредит №101543026 від 7 березня 2024 року, укладеним ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Зі змісту виписки за особовими рахунками вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складається із: заборгованості за тілом кредиту 4 895 грн, та заборгованості за процентами 9 697,42 грн.

12 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу вих. № 23693723/5218 від 12 серпня 2025 року, в якій просило сплатити заборгованість за договором про споживчий кредит № 101543026 від 7 березня 2024 року у розмірі 14 592,42 грн, яка останнім залишена без виконання.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що:

за укладеним сторонами договором про споживчий кредит ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 500 грн та зобов`язувався його повернути і сплатити проценти за користування кредитом;

відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість;

матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань;

надані позивачем докази підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів;

у ОСОБА_1 існує заборгованість за договором про споживчий кредит № 101543026 від 7 березня 2024 року у розмірі 14 592,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 4 895 грн та заборгованість за процентами 9 697,42 грн;

право вимоги за договором про споживчий кредит № 101543026 від 7 березня 2024 року набуло ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

ОСОБА_1 не спростував належними і допустимими доказами розмір заборгованості та правильність розрахунку

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів. Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню 2 422,40 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за пред`явлення позову.

Разом з тим, у позові представник просив стягнути з відповідача кошти у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертійшостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 3447 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

-договором про надання правничої допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року;

- актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги № Д/1127 від 20 серпня 2025 року;

-детальним описом наданих послуг до акту № Д/1127 від 20 серпня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року.

Розмір заявлених ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу підтверджений матеріалами справи.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 8 000 грн на відшкодування цих витрат.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101543026 від 7 березня 2024 року у розмірі 14 592,42 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні сорок дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн (вісім тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 24 лютого 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Суддя Марина СМИК