Ухвала суду № 134324965, 20.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23040/25

Провадження № 1-кс/344/209/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №62025140150000221 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що П`ятим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №62025140150000221 відомості про яке 07.03.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідування установлено, що солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 03.03.2025 приблизно о 09.00 год. самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебуває поза розташуванням даної військової частини, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

12.12.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Цього ж дня, ОСОБА_4 скеровано повістки про його прибуття 18.12.2025, 19.12.2025, 20.12.2025 до П`ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 6) з метою проведення слідчих та процесуальних дій за його участі, однак останній не прибув та про поважні причини неявки не повідомив.

Вжитими заходами встановити місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 не виявилось за можливе.

Беручи до уваги, що місце перебування підозрюваного ОСОБА_4 невідоме, відтак є підстави вважати, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування та 12.12.2025 підозрюваного ОСОБА_4 , оголошено в розшук.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, найбільш вагомими серед яких є: матеріали службового розслідування за фактом відсутності на місці служби без поважних причин старшого лейтенанта; інші матеріалами кримінального провадження.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, в разі визнання судом останнього винуватим, йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, ОСОБА_4 за місцем свого проживання та у військовій частині відсутній, до органу досудового розслідування не прибував та уникає зустрічі із ним.

Вказані обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що він переховується від органу досудового розслідування.

Таким чином, на даний органом досудового розслідування установлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , переховується від органу досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам на думку сторони обвинувачення, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , після того, як незаконно покинув розташування військової частини у розташування військової частини не повернувся до служби військового правопорядку не явився, а також не прибуває на повістки органу досудового розслідування, відтак переховується від органу досудового розслідування та не з`являється на слідчі та процесуальні дії.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується матеріали службового розслідування проведеного уповноваженими особами військової частини НОМЕР_1 щодо вчинення СЗЧ ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з викладених в ньому обставин, просив задоволити, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють призов громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Разом з тим, якщо особа не згодна з мобілізацією вона має право оскаржити такі дії працівників ТЦК та СП до адміністративного суду разом з тим, підозрюваний будь-яких дій з оскарження неправомірних працівників ТЦК та СП дій не вжив.

В судовому засіданні захисник підозрюваного зазначив, що його підзахисного мобілізував ІНФОРМАЦІЯ_2 , при тому, що ОСОБА_4 перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає, що підозра необґрунтована просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, зазначив, що має два військових квитки, розумів, що перебуває у розшуку, боявся оскаржувати дії працівників ТЦК та СП.

Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 12.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, шляхом направлення повідомлення про підозру поштовим зв`язком.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно повідомлення старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) ТУ ДБР розташованого у місті Львові ОСОБА_7 20.02.2026 року у відповідності до ухвали від 22.12.2025 року затримано ОСОБА_4 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025140150000221 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України закінчується 13.04.2026 року.

Злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення та характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік 34 роки, одружений, раніше не судимий.

При цьому слідчий суддя спростовує твердження сторони захисту, що ОСОБА_4 був призваний не уповноваженим органом, оскільки згідно положення, затвердженого постановою КМУ № 154 від 23 лютого 2022 року, територіальні центри комплектування (ТЦК та СП) проводять заходи оповіщення та призову під час мобілізації незалежно від місця перебування громадян на військовому обліку.

Крім того, слідчий суддя погоджується із зауваженнями прокурора, що ОСОБА_4 за період з 01.03.2025 по 20.02.2025 не було вчинено дій на оскарження неправомірних дій працівників ТЦК та СП.

Щодо клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Разом з тим при визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Крім того, у практиці ЄСПЛ відображено критерій визначення судом належного розміру застави. Так, Суд вказує на те, що той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави (рішення у справах «Гафа проти Мальти», «Колакович проти Мальти»).

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Визначити заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 13 квітня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають дозвіл виїзду за межі країни.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1