Постанова № 134324414, 24.02.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/6216/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, секретаря Анастасії Юзюк, розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №786265 від 24 грудня 2025 року, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомив, що під час складення зазначеної постанови та розгляду цієї справи по суті представники Національної поліції України не надали йому можливості скористатися правом на професійну правничу допомогу та заявити відповідне клопотання, а також безпідставно відмовили у відкладенні розгляду справи на інший день.

ІІ. ПРОЦЕДУРА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Департамент патрульної поліції, у свою чергу, скерував відзив на позовну заяву в якому заперечив повністю позовні вимоги ОСОБА_1 . У обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що його працівники, при складенні оскаржуваної постанови, діяли на підставі та відповідно до законодавства України. Окрім цього, відповідно до правил ч. 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.

Правом на подання відповіді на відзив ОСОБА_1 не скористався.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

24 листопада 2025 року інспектором взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом Новіковою О.В. відносно ОСОБА_1 складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 786265. Згідно із оскаржуваною постановою 23 листопада 2025 року об 23:02 год. на автодорозі М-21 189 км. поблизу с. Сінгури Житомирського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з відсутнім номерним знаком, який був незареєстрованим у встановленому законодавством порядку, без вдягнутого мотошолому, при цьому не надав для перевірки реєстраційний документ та не мав діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та виявився особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1А, 2.1Б. 2.3Г, 2,9В, 30.1 ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 36 КУпАП (а.с. 27).

Із відеозаписів з бодікамер поліцейських, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що при розгляді справи по суті щодо вчинення позивачем вищевказаних адміністративних правопорушень представником Національної поліції України останньому роз`яснено його процесуальні права і на запитання поліцейської чи бажає ОСОБА_2 заявити клопотання щодо надання йому можливості скористатися одним із перелічених прав останній повідомив, що поспішає до матері та будь-яких клопотань з приводу надання можливості скористатися послугами правничої допомоги ним заявлено не було. При з`ясуванні обставин вчинення зазначених правопорушень ОСОБА_2 повідомив, що мопед, на якому він здійснював рух, належить його вітчиму і ОСОБА_2 не має при собі будь-яких реєстраційних документів на цей транспортний засіб, а також документів за допомогою яких можливо було б пересвідчитися, що цей транспортний засіб є застрахованим. На запитання поліцейської щодо наявності водійських прав ОСОБА_2 вказав, що посвідчення водія при собі він не має та не знає чи воно досі дійсне (а.с. 47).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За правилами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пп. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписи пунктів 2.1А, 2.1Б. 2.3Г, 2,9В, 30.1 ПДР України зобов`язують водії транспортних засобів: мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Також водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачкою порушення ПДР відповідними доказами.

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Частина 1 та 2 ст. 126 КУпАП вказує на те, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи ч.ч. 5 та 6 ст. 121 КУпАП передбачають, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормою ч. 5 ст. 258 КупАП визначено, що у випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову із огляду на таке.

Так, у ході розгляду цієї справи, судом установлено, що позивач 23 листопада 2025 року вчинив ряд адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 36 КУпАП, через це відносно останнього працівниками поліції винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Факт вчинення ОСОБА_3 згаданих вище адміністративних правопорушень підтверджується дослідженими в межах цього провадження доказами, а саме відеозаписом з бодікамери поліцейської, яка склала відносно позивача оскаржувану постанову.

Цими ж доказами спростовуються доводи позивача, оскільки встановлено, що працівники Національної поліції України роз`яснили заявнику його процесуальні права та запропонували ними скористатися, але такі пропозиції з невідомих суду причин залишилися поза увагою ОСОБА_1 .

Таким чином, не вбачаючи порушень законодавства України при складенні оскаржуваної постанови, суд уважає її правомірною та відмовляє у задоволенні цього позову.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Результати вирішення цього спору не дають суду підстав здійснити розподіл судових витрат позивача в порядку ст. 139 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 242 246 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

,

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький