Ухвала суду № 134321180, 17.02.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/614/25

Провадження№ 2-а/747/2/26

У Х В А Л А

іменем України

17.02.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі

головуючої судді - Тіщенко Л.В.

секретаря - Зірки В.П.

представника позивача - Жовнер О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Жовнер О.М. 18 листопада 2025 року звернулась до суду із даним позовом до відповідача в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування позову зазначає, що 23 жовтня 2025 року інспектором СПД № 1 Прилуцького РВП Скляром П.В. винесено постанову щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст 126 КУпАП. З даною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою. Постанова була вручена позивачу на місці без роз`яснення на правову допомогу, без з`ясування усіх фактичних обставин, а також із суттєвим порушенням процедури. Позивач проживає в Юрківці та є інвалідом дитинства ІІІ групи, через що обмежений в пересуванні. У вересні-жовтні 2025 року в с Болотниця, де проживає його товариш, позивач ремонтував мопед, який самостійно зібрав із деталей, подарованих йому знайомим. Даний механізм не був технічно справний, двигун не запускався та він не міг рухатися самостійно. Оскільки мопед тільки збирався та ремонтувався, то реєстрація його ще не проводилась. 23 жовтня 2025 року позивач пішки переміщував мопед, ведучи його в руках з метою доставити його до іншого місця ремонту. Жодного руху мопеда за допомогою двигуна не здійснювалось, позивач не керував транспортним засобом в розумінні ПДР. Попри це інспектор поліції склала щодо позивача постанову про ніби то керування ним транспортним засобом без наявності посвідчення водія. Постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки подія та склад адміністративного правопорушення відсутні. Так, позивач мопедом не керував, а котив мопед поруч з собою, використовуючи його як предмет, а не як засіб пересування. Цей мопед не був укомплектований для руху, не запускався, не мав номера, був зібраний із запчастин, подарованих знайомим, не перебував у стані, придатному для експлуатації. Постанова складена з істотним порушенням вимог ст 280 та ст 283 КУпАП, оскільки котіння мопеда не є керуванням транспортним засобом, а відсутність руху з використанням органів керування це відсутність складу адміністративного правопорушення за ст 126 КУпАП. З об`єктивної точки зору нерухомий мопед не транспортний засіб у момент інкримінованого позивачу правопорушення. За таких обставин вбачається, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст 126 КУпАП. Постанова не містить належного доказового обґрунтування, а сама подія правопорушення та вина позивача не підтверджені допустимими доказами. Той факт, що винесення постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення на дорозі а не за місцезнаходженням відповідного органу, та без надання часу на реалізацію відповідних прав, зокрема, права на захист, є порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Постанова вручена позивачу на місці зупинки, право на захист роз`яснено не було, а тому для належного захисту своїх прав позивач звернувся до центру з надання безоплатної правничої допомоги. Доручення адвокату на представництво було видано 03 листопада 2025 року. Робоче місце адвоката знаходиться у м Прилуки, адвокат є фактично єдиним адвокатом БВПД на Прилуцький район, позивач є інвалідом дитинства, пересувається зі складнощами та проживає на віддаленій від адвоката території, що унеможливлювало оперативне прибуття для передачі документів. Фактично позивач зміг особисто прибути до адвоката та передати документи для формування позову 12 листопада 2025 року. Таким чином строк звернення до суду було пропущений з поважних та об`єктивних причин, не залежних від позивача, він не мав реальної можливості подати позов у межах встановленого строку. Тому представник позивача просить суд поновити строк на подання позовної заяви щодо оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6001989 від 23.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст 126 КУпАП.

Ухвалою від 25 листопада 2025 року позивачу поновлено строк для звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито спрощене позовне провадженя та призначено судове засідання на 17 грудня 2025 року, яке було відкладено за клопотанням представника відповідача на 21 січня 2026 року, у якому оголошено перерву до 17 лютого 2026 року.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду у звязку з пропуском встановленого законом строку звернення до суду без поважних причин. в обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що позивач був належним чином поінформований про постанову та порядок її оскарження, так як постанова вручалась йому на місці події, позивач під підпис ознайомився з нею, йому було відомо про факт притягнення його до адміністративної відповідальності та про необхідність її оскарження у встановлений законом строк. Отже перебіг строку оскарження розпочався з моменту винесення постанови, а не з дати звернення до адвоката або фактичної підготовки позову. Посилання представника позивача на звернення до БВПД не є поважною причиною пропуску строку, оскільки позивач звернувся за правничою допомогою вже після спливу строку оскарження, зазначені представником обставини не є об`єктивно непереборними, не позбавляли позивача самостійно подати позов або клопотання про поновлення строку у межах 10-денного строку. Стан здоров`я позивача не підтверджує неможливість його звернення до суду, не надано жодних медичних документів які б підтверджували фактичну неможливість подання позову. Таким чином ці обставини не можуть бути визнані поважними причинами у розумінні п.4 ч.2 ст 289 КАС України. Тому на підставі ч.3 ст 123 КАС України представник відповідача просить суд залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та його представник Жонер О.М. позовні вимоги підтримували і просили задовольнити. Розгляд справи проводився без участі представника відповідача згідно наданого ним клопотання.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2025 року в 18:44 год інспектором сектору поліцейської діяльності № 1 ВП № 1 Прилуцького РВП Скляром П.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6001989. Згідно вказаної постанови 23.10.2025 в 18:12 год в с Болотниця на вул Дружби ОСОБА_1 керував мопедом Delta, не зареєстрованим, не маючи права керувати таким транспортним засобом, так як не навчався та посвідчення водія категорії А1 не отримував, чим порушив п 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст 126 КУпАП. Прийняте по справі рішення - штраф 3400 грн. У графі 8 постанови міститься особистий підпис ОСОБА_1 про те, що права за ст 268 КУпАП йому роз`яснено. У графі 9 постанови міститься особистий підпис ОСОБА_1 про отримання копії постанови із зазначенням дати її отримання 23.10.2025 (а.с. 6-7) З долученого відповідачем до відзиву відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що 23.10.2025 року в 18:12 год до стоячого поліцейського автомобіля під`їжджає на мопеді водій з пасажиром на задньому сидінні. Після цього водій пояснює працівникам поліції про те, що перегоріла лампочка, тому не ввімкнено світло фари, документів на мопед у нього немає, так як він його сам зробив, посвідчення водія у нього також немає. Жодного пояснення з приводу того, що мопед він вів пішки, як про це зазначено в позові, під час спілкування з працівниками поліції, ні ОСОБА_1 ні його пасажир не надавали, на відеозаписі чітко зафіксовано рух мопеда з пасажиром та зупинка його працівниками поліції. В подальшому працівниками поліції винесена постанова про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та вручення йому на місці зупинки копії постанови. Зазначене також зафіксовано на відеозаписі.

Надаючи правову оцінку встановленим в ході розгляду справи обставинам, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Положеннями ч. 1 статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із ч.ч. 1 та 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Крім того, положенням ч.4 ст 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як було встановлено в ході розгляду справи 23 жовтня 2025 року в 18:12 год працівниками поліції був зупинений транспортний засіб - мопед Delta під керуванням ОСОБА_2 , у якого не горіло світло фари. Після зупинки було встановлено, що водій зазначеного транспортного засобу не має права керування таким транспортним засобом, оскільки не навчався та посвідчення водія категорії А1 не отримував, чим порушив 2.1. «а» ПДР України. Надалі було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, роз`яснено права за ст 268 КУпАП та строк оскарження за ст 289 КУпАП, та вручено ОСОБА_1 копію постанови, про притягнення до адміністративної відповідальності, про що він власноручно розписався. Отже, ОСОБА_1 було відомо 23 жовтня 2025 року про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення. Водночас позовна заява надійшла до суду 17 листопада 2025 року. Обставинами, на які представник позивача посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, було те, що постанова позивачу була вручена на місці зупинки, але право на захист роз`яснено не було, тому для належного захисту своїх прав позивач звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Доручення адвокату на представництво було видане та надіслане 03 листопада 2025 року. Робоче місце адвоката знаходиться у м Прилуки, а позивач ОСОБА_1 проживає на віддаленій території в с Юрківці, є інвалідом дитинства, пересувається зі складнощами, що унеможливлювало оперативне його прибуття до адвоката для передачі документів. Фактично позивач зміг особисто прибути до адвоката та передати документи для формування позову 12 листопада 2025 року, після чого адвокат негайно приступила до підготовки позовної заяви, яка надійшла до суду 17 листопада 2025 року.

В ухвалі про відкриття провадження від 25 листопада 2025 року суд прийшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, а саме підставами стало те, що місце проживання позивача с Юрківці, а місце проживання представника позивача м Прилуки, що становить значну відстань, позивач є інвалідом дитинства ІІІ групи. Але в ухвалі не обґрунтовано, як саме відстань та наявність інвалідності унеможливили вчасне звернення до суду. Під час розгляду справи представником позивача після ознайомлення з клопотанням представника відповідача про залишення позову без розгляду не надано додаткових доказів та обґрунтувань поважності пропуску строку. Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Водночас причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Така правова позиція щодо поважності причин пропуску строку неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №320/3307/21, від 19.10.2021 у справі № 380/2968/20, від 21.12.2020 у справі №580/1020/19.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що причини, якими позивач та його представник обґрунтовують свої доводи щодо пропущення строку на оскарження спірної постанови, не є об`єктивно непереборними, залежали виключно від волевиявлення самого позивача та не пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а відтак зазначені у клопотанні обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою про скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений передбачений ч.2 ст. 286 КАС України, строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6001989 від 23.10.2025. Враховуючи зазначене та керуючись принципом правової визначеності, суд прийшов до висновку, що вказані позивачем та представником у позові підстави для поновлення строку звернення є неповажними, заява про поновлення фактичного пропущеного строку звернення до суду є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Керуючись ст. 123, 169, 286 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлений 24 лютого 2026 року.

Суддя: Л.В.Тіщенко