Ухвала суду № 134319575, 23.02.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

вул.Булаєнка,4 м.Красилів, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., Україна ін.31000

Справа № 677/1720/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026м.Красилів

Слідчий суддя Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025242210000029 від 12.09.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України

встановив:

Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням від 19.02.2026, в якому просить накласти арешт з позбавленням права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном, а саме мобільним телефоном марки «Iphone» моделі «17 PRO», з сім карткою мобільного оператора України, синього кольору, в полімерному чохлі чорного кольору, який було вилучено під час проведення санкціонованого обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме в кв. АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ ВнП №4 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого 12.09.2025 внесені до Єдиного реєстру досудового розслідувань за №42025242210000029 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за фактом того, що службові особи Красилівської міської ради, та інші на даний час не встановлені особи, з метою заволодіння коштами субвенції з державного бюджету, виділених місцевому бюджету на реалізацію інвестиційного проекту із забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбаченої Постановою КМУ від 07.03.2025 №284, розробили і реалізували злочинний механізм придбання житла для дитячого будинку сімейного типу, які потребують забезпечення житлом у безпечних регіонах, по завищеній вартості.

Так, встановлено, що згідно наказу №87/2025-н начальника Хмельницької ОВА від 12.06.2025, бюджету Красилівської міської територіальної громади з державного бюджету виділено 6 224 072,00 грн. субвенції на реалізацію інвестиційного проекту із забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

У подальшому, згідно рішення Красилівської міської ради №3 від 01.08.2025, вирішено придбати житловий будинок садибного типу загальною площею 281,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та дві земельні ділянки площею площею 0,0600 га кадастровий номер 6822710100:02:001:0309 та площею 0,051 га кадастровий номер 6822710100:02:001:1179, на яких він розташований за рахунок субвенції з державного бюджету на придбання житла для дитячого будинку сімейного типу. Начальника управління соціального захисту населення Красилівської міської ради уповноважено на підписання договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку (п.п. 2, 3 вказаного рішення).

Балансоутримувачем вказаного житлового будинку садибного типу площею 281,1 кв.м. та земельних ділянок площею 0,0600 га кадастровий номер 6822710100:02:001:0309, площею 0,051 га кад. номер 6822710100:02:001:1179, за адресою: АДРЕСА_2 визначено управління соціального захисту населення Красилівської міської ради (п. 4 згаданого рішення).

При цьому, маючи на меті заволодіти частиною виділених бюджетних коштів, службові особи Красилівської міської ради вступили у злочинну змову із іншими особами, у спільному володінні яких перебував вказаний житловий будинок, залучивши до протиправної діяльності суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Базіс-Центр» та у подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №1644 від 01.08.2025 управлінням соціального захисту населення Красилівської міської ради придбано вказаний об`єкт по завищеній вартості.

Таким чином, в означених діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході проведення досудового розслідування на адресу органу досудового розслідування надійшли матеріали з УСБУ в Хмельницькій області, відповідно до яких до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Хмельницького, Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Керівник ТОВ «Оцінка.ЮА» код ЄДРПОУ 40215718, яке здійснює господарську діяльність за адресою: м.Хмельницький, вул. Свободи, 14а. Який, зі свідчень свідків організував виготовлення звіту про оцінку майна та проведення рецензії на нього, що дало можливість іншим учасникам протиправної діяльності придбати житловий будинок по завищеній ціні.

09.02.2026 у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді проведено санкціонований обшук за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме в кв. АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone» моделі «17 PRO», з сім карткою мобільного оператора України, синього кольору, в полімерному чохлі чорного кольору. У зв`язку з відмовою ОСОБА_4 , ввести захисний пароль з метою встановлення ІМЕІ вказаного телефону та мобільного номеру оператора України ІМЕІ телефону та номер сім картки мобільного оператора України не встановлено.

09.02.2026 старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 , вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом про що винесено постанову про визнання речовими доказами в кримінальному провадженні №42025242210000029.

Вилучений в ході обшуку мобільний телефон має важливе значення для доказування у вказаному кримінальному провадженні, так як він міг використовуватися ОСОБА_4 , під час вчинення кримінального правопорушення, тому в останньому можуть міститись відомості щодо обставин вчинення злочину, у зв`язку із чим виникає необхідність у його детальному дослідженні та проведенні відповідних комп`ютерно-технічних експертиз, з подальшим оглядом інформації, яка міститься у вказаному мобільному телефоні.

Згідно вищевказаного, є необхідність у встановленні заборон відчуження, розпорядження та користування вилученим майном ОСОБА_4 , під час санкціонованого обшуку, у зв`язку з можливою зміною або видаленням останнім, інформації, яка має значення для досудового розслідування та свідчить про його причетність до вчинення кримінального правопорушення.

10.02.2026 прокурор звернувся до суду з клопотання про арешт вказаного майна, водночас ухвалою суду від 12.02.2026 клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків. Копію вказаної ухвали отримано прокурором о 14.52 год 18.02.2026.

У зв`язку з тим, що вищевказаний мобільний телефон має значення речового доказу в кримінальному провадженні, оскільки містить в собі інформацію, щодо протиправної діяльності, виникла необхідність у накладенні арешту, у вигляді позбавлення володільця права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися ними, а також з метою збереження речових доказів.

Вказує, що вилучений мобільний телефон перебував у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом обшуку. Мобільний телефон був захищений персональним паролем, що свідчить про його особисте використання.

Крім того, зазначає, що інкриміноване кримінальне правопорушення пов`язане з документальним оформленням придбання об`єкта нерухомості, погодженням вартості, взаємодією між службовими особами та суб`єктом оціночної діяльності.

На вилучених електронних носіях можуть міститися:

- службове листування щодо погодження вартості будинку;

- переписка з представниками ТОВ «Базіс-Центр»;

- електронні проєкти рішень органу місцевого самоврядування;

- чорнові розрахунки вартості об`єкта;

- електронні копії договорів;

- файли оцінки майна з інформацією про їх створення та редагування;

- дані щодо розподілу бюджетних коштів;

- цифрові сліди координації дій службових осіб.

Таким чином, зазначений пристрій є матеріальним носієм інформації, що може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Прокурор зазначає, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

У разі повернення вилученої техніки існує реальний ризик:

- видалення або зміни цифрових даних;

- скидання пристроїв до заводських налаштувань;

- використання засобів дистанційного знищення інформації;

- втрати доказової інформації до проведення експертного дослідження.

У кримінальному провадженні за наявності відповідних підстав можливе призначення комп`ютерно-технічної експертизи з метою вилучення та фіксації цифрової інформації; встановлення часу створення та редагування документів; встановлення контактів, комунікацій та передачі файлів; відновлення видалених даних.

Вказує, що досягнення зазначеної мети неможливе без накладення арешту на вилучене майно.

Застосування менш обтяжливого заходу забезпечення кримінального провадження не забезпечить збереження цифрових доказів та досягнення мети кримінального провадження.

Учасники справи до суду не з`явилися.

Прокурор просив розглянути клопотання без його участі.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя звертає увагу на таке.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, і пунктами 6, 7 частини 2 статті 131 КПК передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасове вилучення майна і арешт майна.

Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК, арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 цього кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 цього кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Обмеження права власності на речові докази не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети збереження речового доказу неможливо у інший спосіб, окрім як застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).

Окрім того, частинами 1, 2 статті 167 КПК визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частини 2 статті 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Частиною 5 статті 171 КПК визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено

Відповідно до статті 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині 1 цієї статті.

Вказані у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами свідчать, що 28.01.2026 ухвалою слідчого судді у даному кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , з метою відшукання, вилучення і збереження речових доказів, а саме: мобільних телефонів, флешносіїв, комп`ютерної техніки, чорнових записів та документів, що стосуються придбання будинку АДРЕСА_2 .

09.02.2026 слідчим СВ ВнП №4 Хмельницького РУП у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді проведено санкціонований обшук за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме в кв. АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone» моделі «17 PRO», з сім карткою мобільного оператора України, синього кольору, в полімерному чохлі чорного кольору.

09.02.2026 постановою слідчого СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025242210000029 від 12.09.2025 відповідно до статті 98 КПК, оскільки є підстави вважати, що вказані речі були предметом кримінально протиправних дій, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

10.02.2026 перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно.

Ухвалою слідчого судді від 12.02.2026 клопотання першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про арешт майна було повернуто прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, яку було надіслано поштовим відправленням R0671002485316 через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» та згідно рекомендованого повідомлення отримано Хмельницькою окружною прокуратурою 18.02.2026.

20.02.2026 до Красилівського районного суду надійшло зазначене клопотання, після чого таке розподілено слідчому судді, тобто клопотання подано після усунення недоліків із додержанням визначених строків.

Дослідивши клопотання з доданими матеріалами, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано достатність підстав вважати існування у вилученому під час обшуків майні відомостей, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, що дає підстави вважати це майно належним до речових доказів.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження, і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, причетності особи до даного кримінального правопорушення, правильності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Слідчий суддя лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Належить зазначити, що КПК не вимагає для накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям речових доказів, наявності обґрунтованої підозри, тобто таке майно дозволяється вилучати та арештовувати незалежно від статусу його власника та місця відшукання, оскільки в іншому випадку не буде досягнута мета застосування такого заходу, а саме запобігання можливості протиправного відчуження, знищення, приховання цього майна.

Щодо питання доцільності, розумності та пропорційності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для його власника та володільця, слідчий суддя зазначає, що такі критерії є суб`єктивними оціночними поняттями, проте в цьому випадку таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, при цьому враховуючи, що досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням арешту майна як заходу його забезпечення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Вилучене майно повинно бути досліджене органом досудового розслідування, яким повинно бути встановлено, чи має відношення вилучене майно до кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, та яке воно має безпосередньо значення.

Тому, з метою збереження речових доказів, на вказане майно слід накласти арешт. Отже, потреба в накладенні арешту є виправданою.

Менш обтяжливий спосіб арешту майна може призвести до неможливості збереження речового доказу та може призвести до його приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.

У цьому випадку належить обмежити права власності в частині користування, розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміні чи знищенню, оскільки право користування визначає можливість добування корисних властивостей речей для задоволення потреб власника чи інших осіб, розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.

Арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.

Зважаючи на вищевказане, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

клопотання першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт з позбавленням права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном,який було вилучено під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме:

-мобільним телефоном марки «Iphone» моделі «17 PRO», з сім карткою мобільного оператора України, синього кольору, в полімерному чохлі чорного кольору.

Заборонити особам, у володінні яких перебуває вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином та використовувати його з метою, не пов`язаною з проведенням досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Копію ухвали суду надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1