Ухвала суду № 134314904, 24.02.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/5091/25

Провадження № 2/307/1958/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

24 лютого 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., прокурора Варги І.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в інтересах Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивує тим, що Тячівською окружною прокуратурою у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023078160000071 встановлено порушення вимог земельного законодавства на території Тячівського району Закарпатської області під час розпорядження землями, чим порушено інтереси держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Так, 29 жовтня 2020 року державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:01:002:0523, площею 0,09 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 . Крім того, 29 жовтня 2020 року державним реєстратором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:005:0402, площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с-ще Солотвино. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок став державний акт на право власності на землю серії І-ЗК № 023043 від 22 січня 2002 року. В свою чергу, вказаний державний акт видано на підставі рішення сесії Солотвинської селищної ради від 27 березня 2001 року. При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок, Солотвинською селищною радою 27 березня 2001 року не вирішувалось. Зокрема, згідно протоколу та рішень вищевказаної сесії Солотвинської селищної ради рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірних земельних ділянок не приймалось. Таким чином, вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 для набуття у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 2124455900:01:002:0523, площею 0,09 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 та 2124455900:02:005:0402, площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с-ще Солотвино, надано органу, уповноваженому на реєстрацію земельних ділянок та речових прав підроблені документи про нібито надання їй у власність органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок. Вказане також підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/107-23/9973-ПЧ від 17 жовтня 2023 року, згідно якої підпис у державному акті на право власності на землю серії І-ЗК № 023043 від 22 січня 2002 року виконаний не головою Солотвинської селищної ради Томаш Й., а іншою особою. Пунктом 7 ст. 92 Конституції України визначено, що правовий режим власності визначається виключно законами України. Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: на а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю. Враховуючи факт розташування земельних ділянок в межах с-ща. Солотвино, можна зробити висновок, що така належить до комунальної власності Солотвинської територіальної громади в силу норм Закону (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України), а тому право власності на земельні ділянки, і відповідно і право з розпорядження ними, у тому числі щодо розгляду та вирішення питання про передачу її у власність або користування, відповідно до ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України належить саме Солотвинській селищній раді як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади с-ща Солотвино. Факт знаходження земельних ділянок на території с-ща Солотвино підтверджується технічною документацією із землеустрою на вказану земельну ділянку, а також витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Порядок набуття у власність земельних ділянок громадянами передбачені нормами Земельного кодексу України, зокрема ст.ст. 118 - 122, зокрема шляхом прийняття рішення про передачу у власність уповноваженим органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування. Враховуючи вище наведене, наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 не набула у власність спірні земельні ділянки та реєстрація таких в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що жодних рішень про передачу у власність вказаної 4 особи спірної земельної ділянки уповноваженим органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність його набуття не встановлена судом. Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Крім цього, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення власнику майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у пункті 58 постанови від 17.10.2018 у справі №362/44/17 відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Аналогічна позиція викладена у постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 307/454/18 від 19.12.2019. Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Таким чином, власником спірних земельних ділянок відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України та ст. 122 цього кодексу є держава Україна в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка в свою чергу має виключне право на розпорядження вказаними земельними ділянками, які знаходяться на її території. Отже, враховуючи те що, власник майна - Солотвинська селищна рада, a також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки, у власність ОСОБА_1 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі підроблених документів, зокрема державного акту на право власності на землю серії І-ЗК № 023043 від 22 січня 2002 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 2124455900:01:002:0523 та 2124455900:02:005:0402 підлягають поверненню комунальну власність. B Аналогічні висновки Верховним Судом у постановах: від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 це 18, пункт 114), від 07.11.2018 y справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235 це 18, пункт 84), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 це 18, пункт 67), від 12.02.2020 У справі № П/811/1640/17 (провадження № 11-999апп 19, пункт 42), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2ц 21, пункт 146), від 04.07.2023 5 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 63), від 04.07.2023 y справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21, пункт 41). Відповідно до вимог ст. 387 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке відчужено поза волею власника, не набувається, оскільки це майно може бути витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Оскільки між Солотвинською селищною радою та ОСОБА_1 існують речово-правові відносини щодо права на земельні ділянки, то й спосіб захисту є відповідним цим правовідносинам - речово-правовим, а саме шляхом витребування майна (ст.ст. 387 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. За ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, припинення господарських правовідносин, застосування інших, передбачених законом способів. За таких обставин, враховуючи те, що спірні земельні ділянки загальною площею 0,33 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у АДРЕСА_1 , вибула з володіння територіальної громади с-ща Солотвино незаконно, без відповідної правової підстави, належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади є витребування спірних земельних ділянок від ОСОБА_1 .

Просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:01:002:0523, площею 0,09 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , в комунальну власність Солотвинської селищної ради; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:005:0402, площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с-щі Солотвино, в комунальну власність Солотвинської селищної ради; Стягнути з відповідача на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції станом на 29 жовтня 2020 року) та ч.4 ст. 358 КК України, та призначено їй покарання: за ч.3 ст.190 КК України (в редакції станом на 29 жовтня 2020 року) 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч.4 ст. 358 КК України штраф в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок. На підставі ч.2 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено засуджену ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки. Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. ОСОБА_1 засуджена за те, що остання діючи умисно, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи про те, що жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку у неї немає, будучи обізнаною про підробку Державного акту на право приватної власності на землю серії № 023043 від 22 січня 2002 року, 19 жовтня 2020 року звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 , без номеру, Тячівського району Закарпатської області та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_2 , для чого надала, підроблений невстановленою на даний час особою, Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №023043 від 22 січня 2002 року, згідно якого вона нібито є власником земельних ділянок загальною площею 0,33 га, розташованих на території Солотвинської селищної ради, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та земельні ділянки їй передані у власність рішенням сесії Солотвинської селищної ради від 27 березня 2001 року, хоча фактично таке рішення 19 сесією XXIII скликання Солотвинської селищної ради не приймалось. За результатами виготовлених, на підставі підробленого Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №023043 від 22 січня 2002 року, технічних документацій, державним кадастровим реєстратором Відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тячівському районі 27 жовтня 2020 року внесено дані про формування земельних ділянок на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер, відкрито Поземельну книгу та зареєстровано земельну ділянку площею 0,09 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2124455900:01:002:0523 та земельну ділянку площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с-щі Солотвино, урочище "Фізеш", без номеру, Тячівського району Закарпатської області, з кадастровим номером 2124455900:02:005:0402. Після цього, ОСОБА_1 подала державному реєстратору Відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Довгунику В.М., копію підробленого невстановленою на даний час особою Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №023043 від 22 січня 2002 року, згідно якого вона нібито є власником земельних ділянок загальною площею 0,33 га, розташованих на території Солотвинської селищної ради, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та земельні ділянки їй передані у власність рішенням сесії Солотвинської селищної ради від 27 березня 2001 року. На підставі поданого документу та заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор 29 жовтня 2020 року зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:01:002:0523, площею 0,09 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:005:0402, площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с-щі Солотвино, урочище "Фізеш", Тячівського району Закарпатської області та видав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На вищевказані ті або інші факти, сторона позивача посилається у своїй позовній заяві та поєднує до позовної заяви ряд документів здобутих під час досудового розслідування.

Однак, ОСОБА_1 , свою винн не визнавала та не визнає, подала апеляційну скаргу на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року, розгляд якої призначено на 26 березня 2026 року, тобто вказаний вирок не набрав законної сили. Вважає, що через вищевказані обставини, Солотвинська селищна рада Тячівського району не подавала відповідного позову до ОСОБА_1 до теперішнього часу, оскільки такий вирок, що набрав законної сили носитиме преюдиційне значення. Згідно п.6 ст. 251 ЦПК України обов`язок суду зупинити провадження у цивільній справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зазначає, що на даний час (до набрання законної сили вироку Тячівського районного суду від 24 лютого 2025 року) існують всі об`єктивні підстави вважати, що відсутня можливість об`єктивного розгляду цивільної справи №307/5091/25, оскільки під час розгляду кримінального провадження в суді, можливі такі наслідки, як виправдання особи обвинуваченої, визнання доказів недопустимими або здобутими з порушенням Закону тощо, що в подальшому може вплинути на законність прийняття судового рішення у цивільній справі. Просить зупинити провадження у цивільній справі№307/5091/25 за позовом Тячівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння до набрання вироком Тячівського районного суду від 24 лютого 2025 року (справа №307/847/24) законної сили.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Солотвинської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В провадженні Закарпатського апеляційного суду знаходиться кримінальне провадження за апеляційною скаргою на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року, яким відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції станом на 29 жовтня 2020 року) та ч.4 ст. 358 КК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вивчивши клопотання та матеріали цивільної справи, суд приходить до переконання, що дане клопотання не підлягає задоволенню та є необґрунтованим, оскільки підставою для звернення позивача до суду з даним позовом став не вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2025 року, який не набрав законної сили, а докази, що, на думку позивача, підтверджують обставини, зазначені у позові.

Крім цього, подання позивачем у даній справі доказів, які були вже подані ним у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , не може бути підставою для зупинення провадження у даній цивільній справі.

Керуючись ст.ст. 247, 251 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Ніточко