Рішення № 134313013, 23.02.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 р. Справа № 480/1321/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію за віком, однак рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 05.09.2024 № 184050005018 їй відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж становить 19 років 07 місяців 12 днів. Так, до страхового стажу не зараховано період, набутий на території Російської Федерації, з 21.01.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.02.1993, а також період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, з 21.11.1999 по 25.03.2003. Вважає таке рішення протиправним та зазначає, що факт проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується оригіналами відповідних письмових документів. У зв`язку з цим відмова відповідача зарахувати до її страхового стажу спірний період та відмова призначити пенсію є протиправною та такою, що порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку йому копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронний кабінет, але у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Третя особа пояснень щодо позову не подала.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Суд встановив, що 28.08.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано усі документи, які підтверджують її право на пенсію за віком.

Рішенням від 05.09.2024 № 184050005018 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у неї необхідного стажу роботи. За підрахунками відповідача її страховий стаж становить 19 років 07 місяців 12 днів (а.с.7).

Відповідач не зарахував до страхового стажу позивачці період, набутий на території Російської Федерації, з 21.01.1991 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 10.02.1993, а також період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, з 21.11.1999 до 25.03.2003. Зокрема відповідач зазначив, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року.

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачці пенсію за віком необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон).

Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 23 до 33 років.

Відповідно до частини першої, другої статті 24 Закону страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, за період роботи до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, страховий стаж підтверджується відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком через відсутність у неї необхідного страхового стажу. Зокрема, відповідач не зарахував період, набутий на території Російської Федерації, з 21.01.1991 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 10.02.1993, а також період проживання дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, з 21.11.1999 до 25.03.2003.

При цьому, відповідно до пункту 13 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, виданими командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій, або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки чи відповідним підрозділом розвідувального органу.

При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 р. з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідкою, виданою територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи відповідними підрозділами розвідувальних органів на підставі особової справи військовослужбовця, звільненого з військової служби, та інших документів, які підтверджують зазначений період.

Відповідно до матеріалів справи чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військові службу з 14.05.1980 до 26.08.1981 та з 30.05.1985 до 25.03.2003. На підставі свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 15.04.1989 (а.с.9,14).

Так, факт зайнятості позивача, зокрема, в період з 01.01.1992 до 10.02.1993 на території Російської Федерації відповідач не заперечує, однак не підтверджує через припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому, суд зазначає, що вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві, не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення. Зокрема, у спірних правовідносинах така обставина не може бути підставою для відмови позивачці у реалізації наявного у неї права на призначення пенсії.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження стажу роботи та виплаченої заробітної плати позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку факт роботи позивача в Російській Федерації підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем. У свою чергу, відповідач всупереч вимогам статті 77 КАС України не довів правомірності відмови призначити пенсію позивачці з урахуванням наданих нею документів про стаж роботи на території Російської Федерації. Доводи позовної заяви відповідач не заперечує.

Враховуючи встановлені обставини, суд визнає, що відповідач безпідставно відмовив позивачці в призначенні пенсії з урахуванням обставин, що підтверджують її стаж на території Російської Федерації.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірний період до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення за її призначенням є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, суд з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України вважає необхідним зобов`язати відповідача призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення за її призначенням, що буде обгрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої-п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Осьмаковим О.А. 29.10.2024 укладено Договір про надання правової допомоги № 07-10/24 (а.с.19-22). Відповідно до умов договору гонорар адвоката визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною договору. На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 04-02/25 від 18.02.2025 (а.с.23).

Опис виконаних адвокатом робіт викладено в Акті виконаних робіт (наданих послуг) № 04-02/25 від 18.02.2025, відповідно до якого обсяг наданої правової допомоги становить: попереднє вивчення матеріалів, формування правової позиції, консультування; складання позовної заяви; інших заяв, клопотань в процесі підготовки до розгляду справи; представництво в судових засіданнях (за необхідності, незалежно від кількості) всього на суму 4000,00 грн (а.с.24).

При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, зокрема, неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У даному випадку суд бере до уваги, що адвокатом дійсно складений адміністративний позов, вчинено процесуальні дії, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. При цьому розмір витраченого часу та вартість погоджена сторонами у договорі та не спростована відповідачем.

Позивач документально підтвердила, що вона сплатила кошти на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним. У свою чергу, відповідач всупереч вимогам частини сьомої статті 134 КАС України не довів неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачці за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 4968,96 грн в рахунок відшкодування судових витрат, зокрема: 968,96 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.25) та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу (а.с.19-22,23,24).

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ідентифікаційний код 21318350), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, ідентифікаційний код 21108013), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2024 № 184050005018 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення за її призначенням.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 4968,96 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах