Рішення № 134312483, 23.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/344/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/344/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14.01.2026 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.02.2025, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №440/3648/24;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №77096197 від 09.01.2026, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач вказує на обставини порушення його прав через безпідставне, як на його думку, закінчення виконавчого провадження №77096197 без його фактичного виконання та вжиття передбачених законом заходів.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ).

13.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 48-50), в якому представник висловив свою незгоду із заявленим позовом. Вважає, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №440/3648/24 старшим державним виконавцем вчинено усі можливі та необхідні заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

16.02.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог від 15.02.2026, яка прийнята судом до розгляду.

Третя особа будь-яких пояснень з приводу заявленого позову не надала.

Ухвалою суду від 23.02.2026 замінено первісного відповідача в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного відповідача в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Розгляд справи здійснюється судом за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України, без виклику учасників.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі №440/3648/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.01.2016 із застосуванням обмеження максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням проведених виплат.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №440/3648/24 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування абзацу першого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1322 при здійсненні 05.06.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 у розмірі 61% від грошового забезпечення 51691,37 грн без обмеження максимальним розміром та провести доплату різниці пенсії між перерахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2016 по день проведення виплати.

12.12.2024 Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 видано виконавчий лист №440/3648/24.

На підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем Відділу Ніколенком С.В. (надалі - державний виконавець) в рамках виконавчого провадження №77096197 06.02.2025 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/3648/24, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 12.12.2024. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (а.с. 54-55).

24.02.2025 до Відділу надійшов лист ГУПФ від 14.02.2025 №1600-0309-5/12748 (а.с. 55-56), в якому заступник начальника О.Мисик повідомила, що згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3648/24 гр. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вислугу років у добровільному порядку 20.11.2024, 03.02.2025 перерахунок з урахуванням 61% від грошового забезпечення 51691,37 грн без обмеження максимальним розміром з 01.01.2016 по день проведення виплати. Нарахована заборгованість у розмірі 1110052,81 грн за період з 01.01.2016 по 28.02.2025 облікована в Пенсійному фонді України та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування видатків, пов`язаних погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (далі - програма 2506080). Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України". З посиланням на пункти 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України зазначила, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних призначень та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства... Враховуючи викладене, виконання рішення суду здійснено Головним управлінням згідно норм чинного Бюджетного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення. У зв`язку з цим та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" просила закінчити виконавче провадження.

У зв`язку з тим, що рішення боржником не було виконано у повному обсязі державний виконавець, керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", своєю постановою від 26.02.2025 наклав на боржника штраф у сумі 5100,00 грн та повторно зобов`язав виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с. 59).

У подальшому, у відповідності до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 25.03.2025 державний виконавець наклав на боржника штраф у сумі 10200,00 грн (а.с. 65).

У зв`язку з невиконанням рішення суду боржником та несплатою штрафів, накладених державним виконавцем, 26.03.2025 за вих. №7684 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення державного виконавця про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 65-66).

На заперечення позивача щодо розрахунку ГУПФ заборгованості від 25.03.2025 відповідач листом від 02.04.2025 №8415 повідомив про хід виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 12.12.2024 у справі №440/3648/24.

02.04.2025 державним виконавцем до Полтавського окружного адміністративного суду подано заяву про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь стягувача, ОСОБА_1 , заборгованості по виплаті пенсії в розмірі 1 110 052,81 грн.

На заяву державного виконавця про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких той не погоджувався із сумою заборгованості, нарахованої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення суду.

11.04.2025 Полтавським окружним адміністративним судом у справі №440/3648/24 постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви державного виконавця про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення суду.

25.07.2025 державний виконавець направив ГУПФ вимогу, якою зобов`язав боржника виконати рішення суду та надати підтверджуючі документи щодо виконання (а.с. 73).

18.08.2025 до відповідача надійшла відповідь, аналогічна за змістом до попередньої, за змістом якої перерахунок пенсії стягувачу проведено за період з 01.01.2016 по 28.02.2025, нараховано до виплати кошти в сумі 1 110 052,81 грн. Нарахована сума підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 74).

09.01.2026 державним виконавцем відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 77-78).

Не погодившись із правомірністю підстав закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічно, частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу частиною 3 статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14 - 18, 191 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Предметом даного публічно-правового спору є питання правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII після направлення державним виконавцем до поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу позицію Верховного Суду з цього ж приводу у справі №826/14580/16, викладену у постанові від 18.06.2019, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією ж позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Положення ч. ч. 1 - 3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Долучені судом до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження №77096197 не містять доказів на підтвердження обставин перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.

До того ж заходи звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення виявилися недостатніми і не мали результатом реальне виконання рішення суду.

За встановлених обставин справи, судової практики та правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026 №77096197, оскільки така винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає за необхідне скасувати спірну постанову з мотивів її протиправності.

У зв`язку з цим необхідності визнавати протиправною ще й бездіяльність державного виконавця суд не знаходить, з огляду на що позов слід задовольнити частково.

За таких обставин, згідно з приписами частини 3 статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути 1/2 частину судового збору, сплаченого при зверненні до суду з цим позовом, тобто 532,48 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/344/26 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026 ВП №77096197.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36000).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун