Рішення № 134312434, 24.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13846/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор", у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор" щодо непроведення розрахунку та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення;

- зобов`язати ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор" провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не проведено розрахунок належної до виплати суми грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/13846/25, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначав, що позивач надав речовий атестат на предмети речового майна № 239, але в даному речовому атестаті вказано дата видачі 12.02.2024 рік. Під час вивчення надісланого ОСОБА_1 атестату № 239 отриманого від 12.02.2024 року на предмети речового майна встановлено, що даний атестат повністю не заповнений, а також не підписаний самим позивачем, який підтверджує достовірність правильного заповнення та про його отримання. Арматурна картка з державної установи «Полтавської установи виконання покарань (№23)», також не підписана позивачем, це все вказує на недостовірність даних в атестаті та арматурній картці, або не згоди заявника з внесеними даними, тощо. На неодноразові запити до державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 повідомлено, що необхідно надати належним чином оформлений речовий атестат з попереднього місця служби і написати заяву на видачу грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування.

У відповіді на відзив позивач зазначив про необгрунтованість відзиву на позовну заяву.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказував, що ОСОБА_1 надав атестат на предмети речового майна № 239, але в атестаті вказано дата видачі 12.02.2024 рік, а в позовній заяві вказав дату видачі атестата 2025 рік. Також атестат не підписаний самим позивачем, що вказує на недостовірність даних в атестаті. Також надана арматурна картка з державної установи «Полтавської установи виконання покарань (№23)», яка теж не підписана Аландаренком С.О. Крім того, звернуто увагу, в речовому атестаті на предмети речового майна № 239 поданому до суду зазначено, що позивачу на день вибуття видано сорочку з довгими рукавами в кількості дві штуки, тоді як на адресу відповідача разом з позовною заявою було направлено речовий атестат на предмети речового майна № 239, де зазначено, що видано сорочку з довгими рукавами в кількості одна штука. З урахуванням наведеного, речовий атестат на предмети речового майна № 239, поданий позивачем, є недостовірним і не може розглядатися, як належний доказ у справі, тому не підлягає врахуванню при ухваленні судового рішення.

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року №664 у зв`язку із призначенням судді Канигіної Т.С. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 954/2025, з урахуванням наказу голови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 № 69/10 про відрахування її зі штату суду, відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/13846/25, за результатами якого суддею з розгляду цієї справи визначено суддю Алєксєєву Н.Ю., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року.

Ухвалою суду від 29.12.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

З 19.12.2014 по 12.04.2017 проходив службу в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Надалі відповідно до наказу №38/ОС-17 від 12.04.2017 для подальшого проходження служби переведений до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», де продовжував службу.

Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 07.02.2019 №13/ОС-19 старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) звільнено у запас Збройних Сил України.

18.08.2025 позивач звернувся з запитом до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з проханням надати довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

У відповідь на запит, листом від 19.08.2025 № 9/7ф/0 відповідач повідомив, що з метою підготовки належної документації та здійснення подальшого розрахунку грошової компенсації, необхідно надати до відділу інтенданського та господарського забезпечення установи речовий атестат з попереднього місця служби, який ОСОБА_1 не надавав. Згідно даних речового атестату, про видачу, предметів речового майна, буде оформлена арматурна карта, а в подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 про виплату грошовоїкомпенсації за належні до видачі предмети речового майна, складено довідку про виплату грошової компенсації.

26.08.2025 позивач звернувся з запитом до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з проханням надати довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення з додатком «Арматурна карта № 330/47, яку отримав з попереднього місця служби ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23).

Листом від 25.08.2025 №15/10-7/6903/Єг-25 повідомлено, що виплата грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення не нараховувалась у зв`язку з тим, що календарна вислуга років за період проходження служби в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» складає 02 (два) роки 03 (три) місяці 23 (двадцять три) дні. Згідно із Постановою Кабінета Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 п.29 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально- виконавчої служби» своєчасно не отримане речове майно особистого користування не видається і за нього не виплачується грошова компенсація особам, які звільняються із служби протягом трьох років після присвоєння їм першого спеціального звання. Направлено завірену копію арматурної картки.

17.09.2025 на адресу ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» позивач надав заяву з проханням надати довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення та провести виплату вказаної грошової компенсації з додатками (оригінал речового атестату № 239, який отримав відповідно до запиту до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)" від 28.08.2025 № 15/10-7/6757-Єг-25, довідку з банківськими реквізитами).

Листом від 02.10.2025 № 9/55-25/А-55 відповідач повідомив позивачу про необхідність надання до відділу інтенданського та господарського забезпечення установи речового атестату з попереднього місця служби. Згідно даних речового атестату, про видачу, предметів речового майна, буде оформлена арматурна карта, а в подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, складено довідку про виплату грошової компенсації.

Вважаю неправомірними вищевказані дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 24 Закону №2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 23 Закону №2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Положеннями ч. 2 ст. 23 Закону №2713-IV визначено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі - Порядок №578).

Згідно із положеннями п. 2 Порядку №578 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Відповідно до пункту 5 Порядку №578 речове майно особистого користування є власністю осіб, яким воно видано, з моменту його отримання, крім осіб рядового і молодшого начальницького складу, що навчаються у закладах освіти (далі - курсанти).

Згідно із приписами пунктів 8, 9 Порядку №578 речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення №1-5, а інвентарне майно - за нормами №6-13. Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади; курсанти - з дня зарахування їх до списків закладів освіти; спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади.

Забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах та установах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.

Як передбачено положеннями п. 22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Відповідно до п. 23 Порядку №578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" відповідно до їх закупівельної вартості.

Згідно з п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Відповідно до п. 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Порядок №578, визначає два альтернативні способи забезпечення працівника кримінально-виконавчої служби належним йому речовим майном у разі звільнення: особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не видане йому на день звільнення, або отримати грошову компенсацію за таке майно.

Проте застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті позивачу грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає вимогам Порядку №578, яким визначено, що грошова компенсація за неотримане речове майно, розраховується із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Верховний Суд в постанові від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 виклав правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.

З огляду на зазначене, відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постановах від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 28.01.2021 у справі №520/1190/2020.

Отже, виходячи з вищевикладеного, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення зі служби. При цьому, на день звільнення зі служби особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Під час розгляду справи встановлено, що фактично відповідачем не заперечується право позивача на грошову компенсацію за не отримане речове майно, проте вказано на відсутність речового атестату з попереднього місця служби, який ОСОБА_1 не надавав.

Суд відхиляє як безпідставні, посилання відповідача на відсутність речового атестату з попереднього місця служби, як на підставу для ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки нарахування та виплату зазначених коштів не проведено і після звернення позивача до відповідача із відповідною заявою від 17.09.2025, до якої було додано оригінал речового атестату № 239, виданого ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)" 12.02.2024.

Суд враховує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення речового атестату звини адміністрації установи не може бути підставою для позбавлення позивача його права на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Також, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. З рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Чергівський слідчий ізолятор" щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби позивача

З огляду на встановлені обставини справи, належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, є зобов`язання Державної установи "Чергівський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Чернігівський слідчий ізолятор" (вул. Реміснича, 2, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 08564966) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Державної установи "Чергівський слідчий ізолятор" щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби ОСОБА_1 .

Зобов`язати Державну установу "Чергівський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна на момент звільнення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва