Рішення № 134312424, 24.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14799/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якій просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 08.08.2025р. № 164050004433 щодо відмови про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з липня 1987 по вересень 1987; з листопада 1987 по грудень 1987; з лютого 1990 по лютий 1991; з квітня 1991 по грудень 1997 в колгоспі ім. Чкалова.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з липня 1987 по вересень 1987; з листопада 1987 по грудень 1987; з лютого 1990 по лютий 1991; з квітня 1991 по грудень 1997 в колгоспі ім. Чкалова.

Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно відмовив в призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до стажу періодів роботи, вказаних у трудовій книжці.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив у якому відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

19.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, де представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до органів пенсійного фонду про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та 08.08.2025 прийнято рішення №16405004433, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком.

З вказаного рішення вбачається:

«Необхідний пільговий стаж становить: 20 років

Пільговий стаж заявника становить: 16 років 00 місяців 07 днів

Необхідний страховий стаж становить: 30 років

Страховий стаж заявника становить: 30 років 07 місяців 28 днів

- за доданими документами при обчисленні страхового стажу не враховано відомості трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.02.2000, оскільки записи трудової книжки внесено з порушенням вимог пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, а саме: заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування;

- не зараховано до страхового стажу, а отже, і до пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста, періоди роботи з липня 1987 по листопад 1987, з лютого 1990 по грудень 1997, оскільки у довідці №2130 від 20.08.2024, виданої ТОВ «АГРОФІРМА «ІМ. ДОВЖЕНКА», не зазначено найменування документів, слугували підставою для прийняття та звільнення з роботи, їх дати та номери, відповідно до відомостей довідки №01-12/116 від 25.07.2024, виданої КУ «Трудовий архів Диканської селищної ради», прослідковується скорочення імені та по батькові особи у первинних документах, що слугували підставою для внесення відомостей про періоди трудової діяльності, роки не зазначено. Відтак до страхового стажу не зараховано періоди роботи з липня 1987 по вересень 1987, з листопада 1987 по грудень 1987, з лютого 1990 по лютий 1991, з квітня 1991 по грудень 1997 на підставі результату перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №01-12/117 від 25.07.2024, виданої КУ "Трудовий архів Диканської селищної ради" (акт перевірки від 12.02.2025 №1600-0902-1/1093 (494)).»

Позивач вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства - чоловіки після досягнення 55 років і за загального стажу роботи не менше як 30 років, з них не менш як 20 років на такій роботі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

З наведених норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи особи є трудова книжка, однак при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виникає необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження стажу роботи.

Необхідно звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі №681/813/17 дійшов висновку, що термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції.

Єдине найменування професії механізаторів сільського господарства "тракторист-машиніст" було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

Згідно з пунктами 1, 2 роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України №7 від 20.01.1992 року «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства» до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз`яснення.

Єдина назва професії «тракторист - машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

З додатку до цього роз`яснення, яким встановлено форму такої довідки, вбачається, що в ній повинно бути зазначено періоди роботи трактористом-машиністом та те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві, і вказано, що зазначені періоди роботи зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та на підставі яких документів видана довідка.

Положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідають пунктам 1, 2 Порядку №637.

Крім того, пункт 20 вказаного Порядку №637 передбачає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 05.02.2000:

- 25.07.1987 позивача прийнято в колгосп ім. Чкалова трактористом (наказ №10 від 25..07.2025);

- з 16.11.1987 по 06.12.1989 призваний в ряди СА;

- 12.12.1992 колгосп ім. Чкалова реорганізовано в колективе с\г підприємство «Балясне»;

- 25.03.1997 колективне с/г підприємство «Балясне реорганізовано» в ППСС «Балясне».

Вказані записи в трудовій книжці виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів (протоколів, рішень), на підставі яких вони внесені.

Відповідно до архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Диканської селищної ради» від 25.07.2024 №01-12/116 ОСОБА_1 з 1987 року працював трактористом в колгоспі ім. Чкалова з подальшою реорганізацією в колективне сільськогосподарське підприємство «Балясне», приватно-пайову селянську спілку «Балясне», товариство з обмеженою відповідальності «Балясне».

Комунальна установа «Трудовий архів Диканської селищної ради» на виконання ухавали суду від 03.11.2025 надала первинні документи на підставі яких формувалася вищезазначена архівна довідка.

Суд зазначає, що допущені скорочення імені та по батькові в первинній документації «Гнида Вол-р Григор.» не є такими, що унеможливлюють ідентифікацію приналежності відомостей до особи позивача ОСОБА_1 шляхом співставлення періодів роботи із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Позивач звільнився з роботи 20.11.2008 (наказ №85 ВК від 20.11.2008), відповідно до відомостей його трудової книжки.

Також до суду надана довідка ТОВ «Агрофірма «ІМ.ДОВЖЕНКА» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у неї №2130 від 20.08.2024 про те, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на (в) колгоспі ім. Чкалова Диканського району Полтавської області, з подальшою реорганізацією в КСП «Балясне» Диканського району Полтавської області, в ППСС «Балясне» Диканського району Полтавської області, в ТОВ «Балясне» Диканського району Полтавської області, в ВП «Балясне» ТОВ АФ «ім. Довженка» Диканського району Полтавської області, в ВП «Гоголево» Миргородського району Полтавської області, зокрема за період з 25.07.1987 по 15.11.1987 та з 01.02.1990 по 20.11.2008 (наказ №85 ВК від 20.11.2008).

Враховуючи наведене, в період з 25.07.1987 по 15.11.1987 та з 01.02.1990 по 20.11.2008 позивач працював на посаді тракториста, що дає право на зарахування вказаного періоду до страхового та пільгового стажу, а вказані відпрацьовані ним дні підтверджують те, що позивач працював трактористом та весь період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.

Тобто, документи, які були надані відповідачу із заявою про призначення пільгової пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування періоду роботи позивача з липня 1987 року по вересень 1987 року, з листопада 1987 року по грудень 1987 року, з лютого 1990 року по лютий 1991 року, з квітня 1991 року по грудень 1997 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з наданих позивачем до пенсійного органу документів вбачається, що у спірні періоди позивач працював на посаді тракториста, яка дає право на зарахування таких періодів до пільгового стажу та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, однак відповідачем такі документи були протиправно відхилені.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України. Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 розділу ІІ Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Відповідно до пункту 2.12 розділу ІІ Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки або несвоєчасність її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.02.2000 з липня 1987 року по вересень 1987 року, з листопада 1987 року по грудень 1987 року, з лютого 1990 року по лютий 1991 року, з квітня 1991 року по грудень 1997 року.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо призначення пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення від 08.08.2025 року 164050004433, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд також зазначає, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ у Харківській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, а відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тому позовна вимога щодо виплати пенсії позивачу не підлягає задоволенню з огляду на положення, зазначені вище.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що адвокатом Остапенко І.О. окрім договору про надання правничої допомоги №114/25 від 01.10.2025 та додатку 1 до договору, де перелічений перелік послуг, які надає адвокатське бюро із зазначенням орієнтовної вартості, не надано жодних інших документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у ході розгляду даної справи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.08.2025 №164050004433 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській ї області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з липня 1987 року по вересень 1987 року, з листопада 1987 року по грудень 1987 року, з лютого 1990 року по лютий 1991 року, з квітня 1991 року по грудень 1997 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.02.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025 про призначення пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1937,92 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко