Рішення № 134312394, 23.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10252/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико - соціальної експертної комісії від 14.02.2025 за № ЦО - 10934 прийняте щодо ОСОБА_1 Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно прийняв рішення щодо скасування його інвалідності, посилаючись на постанову КМУ №1317 від 03.10.2009, яка втратила чинність на момент прийняття оскаржуваного рішення. Відповідно до постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду. ОСОБА_1 не мав намір проходити оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням, а також з оскаржуваного рішення не вбачається, що існувало рішення суду про необхідність проходження позивачем повторного огляду. Додатково зазначив, що Порядком не передбачено можливість проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення МСЕК заочно, або на підставі раніше отриманих документів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

12.08.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення ГУ ПФУ в Полтавській області, в яких представник третьої особи прохала в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказувала, що ОСОБА_1 перебував на обліку як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи з 24.06.2021 по 30.06.2023 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пенсія по інвалідності встановлювалася з 24.06.2021 по 30.06.2023 на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 111291, виданої Міжрайонною МСЕК № 2 м. Полтави, згідно з якою ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання. З 01.07.2023 на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 104806, виданої Міжрайонною МСЕК № 2 м. Полтави, згідно з якою, за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання безтерміново, ОСОБА_1 продовжено виплату пенсії на період з 01.07.2023 по довічно. 14.02.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи скасовано рішення Міжрайонної МСЕК №2 м. Полтави про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання з 01.07.2023. На підставі вище зазначеного рішення виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.07.2023.

03.10.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких прохала задовольнити позовні вимоги.

17.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" в якому представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позовної заяви. Вказував, що перевірка обґрунтованості рішення, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, щодо встановлення інвалідності позивачу проводилася на підставі постанови слідчого ДБР від 31.01.2025, прийняту в рамках кримінального провадження №62024000000000923 та запиту робочої групи з моніторингу №2260-01-21/584/26 від 24.01.2025 Департаменту охорони здоров`я Полтавської військової адміністрації задля виконання рішення РНЬОУ від 22.10.2024.

14.02.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що ІІ група інвалідності загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану позивача мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. Група інвалідності скасована з 01.07.2023.

Експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО було доручено перевірити обґрунтованість експертного рішення саме на підставі наявних документів, які подавалися позивачем у МСЕК у 2023 році і на підставі яких було винесено рішення №1103 від 12.07.2023, а тому необхідність повторного оцінювання особи відсутня.

Додатково вказано, що 30.09.2025 старшими слідчими Головного слідчого управління ДБР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2025 в рамках кримінального провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 було вилучено у приміщенні Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" всі документи, в тому числі медико-експертну справу ОСОБА_1 .

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 24.06.2021 позивачу встановлена ІІ група інвалідності до 01.07.2023 згідно із довідкою МСЕК серія 12 ААВ №111291.

В подальшому позивачу проведено переогляд та з 01.07.2023 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ №104806.

Листом від 02.05.2025 №7791-7087/А-02/8-1600/25 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що з 01.04.2025 припинено виплату пенсії у зв`язку із тим, що Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", за результатами перевірки обгрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи, скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1

19.05.2025 позивач звернувся із заявою до Центру щодо надання інформації про причини та підстави скасування інвалідності та надати рішення про її скасування.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обгрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 14.02.2025 № ЦО 10934 встановлено, що ІІ група інвалідності загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану позивача мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. Група інвалідності скасована з 01.07.2023.

Не погодившись з рішенням експертної команди, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

У силу частини першої статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 № 1207 "Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу" та від 08.11.2024 №1276 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317", якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи".

За змістом абзацу п`ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 "Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 3 Постанови №1338 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

За змістом абзацу першого пункту 2, абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Відповідно до пунктів 47, 48 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Пунктом 51 Порядку №1338 передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу другої групи інвалідності.

У пункті 51 Порядку №1338 передбачено, що відповідна перевірка проводиться, окрім іншого, за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу) або на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

За змістом витягу з рішення експертної команди від 14.02.2025 № ЦО 10934, перевірку обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачу проведено на підставі документу (вид документу не зазначений) ПОВА ДОЗ від 24.01.2025 №2260/01-21/584/26.

На виконання ухвали суду від 28.07.2025 копію зазначеного запиту (рішення, постанови, ухвали) відповідач не надав.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що 30.09.2025 старшими слідчими Головного слідчого управління ДБР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2025 в рамках кримінального провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 було вилучено у приміщенні Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" всі документи, в тому числі медико-експертну справу ОСОБА_1 , що підтверджується також копією протоколу обшуку від 30.09.2025 наданого суду разом із відзивом.

Суд не враховує доводи, зазначені у відзиві, оскільки вилучення документів в ході кримінального провадження не виключає обов`язок відповідача вести відповідний облік та користуючись правами, передбаченими КПК України, відновлювати тимчасово вилучені документи.

Надання до суду копії постанови старшого слідчого ДБР про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 лише встановлює факт проведення досудового розслідування щодо правомірності встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, проте така постанова не є підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

Отже суду не надано доказів існування процесуального рішення компетентного органу, на підставі якого Центр оцінювання функціонального стану особи був уповноважений проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності позивачу.

Позивач також стверджує, що не мав намір проходити оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням, а також з оскаржуваного рішення не вбачається, що існувало рішення суду про необхідність проходження позивачем повторного огляду. Додатково заначив, що Порядком не передбачено можливість проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення МСЕК заочно, або на підставі раніше отриманих документів.

Відповідно до пунктів 31 і 32 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Отже, в межах процедур, встановлених пунктами 8 Положення та 51 Порядку, перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності здійснюється Центром оцінювання функціонального стану особи шляхом дослідження документів та відповідних медичних записів, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, або шляхом дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, проведеного на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова, за наявності відповідного рішення експертної команди.

З урахуванням приписів пункту 10 Порядку перевірка обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення інвалідності відбувається з дотриманням Центром оцінювання функціонального стану особи вимог, встановлених цим Порядком.

Додатком 1 до Порядку встановлені Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Критерії).

За змістом Критеріїв експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини; 4) за місцем перебування/лікування особи.

Пунктом 2 Критеріїв експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді. Експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій. Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або і представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Відповідно до пунктів 36 і 37 Порядку розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 2) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 4) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді; 6) думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; 7) рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; 8) інша інформація, визначена МОЗ.

Таким чином експертна комісія повинна забезпечити право особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, на участь у засіданні експертної комісії. Відомості щодо форми участі особи у засіданні під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності та спосіб участі кожної особи в розгляді обов`язково відображаються в протоколі засідання.

Отже, відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про дату засідання експертної команди, яке проводилось з метою перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності, позбавивши позивача права на участь у засіданні.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про відсутність у спірних відносинах підстав для проведення відповідачем перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У витязі з рішення експертної команди від 14.02.2025 № ЦО 10934 в якості обґрунтування рішення зазначено: "Команда вивчила надану експертну документацію, та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнавати його особою з інвалідністю. Група інвалідності скасована з 01.07.2023. Підстава: Постанова КМУ від 03.12.2009 №1317".

Це рішення явно не є ні вмотивованим, і обґрунтованим, оскільки зі змісту наведеного неможливо зрозуміти причини, підстави та обставини, виходячи з яких оскаржуване рішення було прийняте.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокату Панченко О.О. в сумі 20 000 грн позивачем надано до суду такі документи: копія договору №01-10/07/25 від 10.07.2025; копію рахунку №33/25 від 10.07.2025 на оплату послуг за надання правничої допомоги; копію квитанції до платіжної інструкції №2.210237091.1; копія акту приймання -передачі наданої правової допомоги від 24.07.2025.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат у заявленому розмірі 20 000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у акті наданих послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 10 000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державнї установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673, пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи Державнї установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 14.02.2025 № ЦО 10934.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру оцінювання функціонального стану особи Державнї установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко