Рішення № 134312391, 24.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/23667/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №640/23667/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

21.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 56 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.06.2019 № 82;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2019 справу розподілено до провадження судді Пащенко К.С.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Однак, постановою Верховного Суду від 14.07.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 скасовано, а справу №640/23667/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2021 справу розподілено до провадження судді Арсірія Р.О.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2021 адміністративну справу №640/23667/19 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та на виконання його приписів наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами справу №640/23667/19 розподілено до Полтавського окружного адміністративного суду, куди справа надійшла 11.03.2025.

В цей же день за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського окружного адміністративного суду справу розподілено до провадження судді.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справу №640/23667/19 прийнято до провадження та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Запропоновано позивачу та відповідачу, крім іншого, повідомити суд про свої наміри підтримувати позов та заперечення проти нього.

25.03.2025 до суду від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, в яких представник відповідача А. Гром підтримав заперечення проти задоволення позову. Звертав увагу суду на обставини того, що матеріали справи не містять доказів призову позивача за мобілізацією або вступу на військову службу за контрактом після звільнення його зі строкової служби з лав Збройних Сил колишнього СРСР, тоді як військові звання сержантського складу до старший прапорщик включно особам з числа рядового складу запасу присвоювалися військовим комісаром відповідного військомату.

Мотиви заявленого позову зводяться до повідомлених позивачем обставин того, що старший прапорщик ОСОБА_1 під час проходження військової служби (коли саме не повідомляє) отримав контузію, травму та захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії. Згідно з витягом з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №458 від 14.05.2010 - ЗЧМТ, контузія, травма, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. У подальшому 22.09.2019 під час огляду органами МСЕК позивача вперше визнано особою з інвалідністю 2 групи (безтерміново) внаслідок ЗЧМТ, контузії, травми та захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії.

Незважаючи на це у липні 2019 року позивач отримав копію витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.06.2019 №82, яким йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає, що така відмова порушує його право, гарантоване абз. "б" ч. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовця інвалідності 2 групи, у зв`язку з чим і звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач у відзиві заперечує це право з посиланням на обставини того, що позивачу інвалідність встановлено значно пізніше, ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби, що позбавляє його права на отримання спірної допомоги, висновки про що сформульовані Верховним Судом у справах №750/5074/17, №678/370/17, №816/1458/18.

Правом на відповідь на відзив позивач не скористався.

Суд здійснює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Шостка Сумської області, у період з 08.12.1985 по 09.11.1987 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР (а.с. 14).

Згідно із записами військового квитка, серія НОМЕР_1 , виданого на ім`я позивача 08.12.1985 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 військову присягу прийняв 05.01.1986 при військовій частині НОМЕР_2 , у період з 02.11.1986 по 09.11.1987 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с. 16). Звільнений в запас (демобілізований) 09.11.1987 на підставі наказу МО СРСР №261 від 29.09.1987 (а.с. 14). 07.03.2014 наказом МО України №160 позивачу присвоєно військове звання старший прапорщик (а.с. 15).

Як повідомляє позивач у позовній заяві, під час проходження військової служби він отримав ЗЧМТ, контузію, травму та захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, перебуваючи в країнах, де велися бойові дії. З роками негативні наслідки захворювання поглибилися, стан здоров`я погіршувався. Згідно з витягом з протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №458 від 14.05.2010 - ЗЧМТ, контузія, травма, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де вилися бойові дії. 22.02.2019 під час огляду органами МСЕК його вперше визнано інвалідом ІІ групи (безтерміново) внаслідок ЗЧМТ, контузії, травми та захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де вилися бойові дії (довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА №941532 від 22.02.2019, а.с. 10).

У зв`язку з цим та у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, позивач звернувся до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою та необхідним переліком документів з приводу виплати одноразової грошової допомоги.

Однак, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №82 від 25.06.2019, затвердженого Міністром оборони України 25.06.2019, позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності у 2010 році та в 2019 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Водночас ОСОБА_1 09.11.1987 звільнений зі строкової військової служби, 24.06.2010 під час первинного огляду органами МСЕК визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової сслужби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія ААА №212118 від 24.06.2010), а 22.02.2019 під час повторного огляду органами МСЕК визнаний особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія 12ААА №941532 від 22.02.2019).

Вважаючи протиправними мотиви відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ст. 41 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача, тобто станом на 21.06.2019, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У свою чергу Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 6 статті 16 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто станом на 24.06.2010, передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Частиною другою статті 162 Закону №2011-XII в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбачалося, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Пунктом 2 указаної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 у справі 750/5074/17, від 14.08.2018 у справі №807/15426/18, від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18.

Як вже з`ясовано судом, позивачу 24.06.2010 під час первинного огляду органами МСЕК надано статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, а 22.02.2019, під час повторного огляду, надано статус особи з інвалідністю ІІ групи з цих же підстав, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААА №941532 від 22.02.2019 (а.с. 10).

Оскільки ІІІ групу інвалідності позивачу установлено 24.06.2010, то одноразова грошова допомога має призначатися та виплачуватися у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності, тобто у відповідності до вимог Закону №2011-ХІІ в редакції Закону України від 03.11.2006 №328 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (надалі - Порядок №499).

Так, приписами частин 2 та 6 статті 16 Закону №2011-XII в редакції чинній з 01.01.2007 до 01.01.2014 було передбачено:

2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в означеній редакції є розуміння видів військової служби, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону (в редакції чинній до 01.01.2014) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Як вже встановлено судом вище, позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР у період з 08.12.1985 по 09.11.1987, звільнений в запас 09.11.1987 на підставі наказу МО СРСР №261 від 29.09.1987 (а.с. 14). Згідно із записами військового квитка проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 02.11.1986 по 09.11.1987 (а.с. 16), тобто під час проходження строкової військової служби.

У контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону №2011-XII (аналогічне правило закріплено Порядком №499) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, так як:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку №499, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII (у редакції чинній з 01.01.2007 до 01.01.2014) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі ж встановлення інвалідності у період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону №2011-ХІІ, але після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 (справа №750/5074/17).

Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож, враховуючи встановлені у цій справі обставини та правовий висновок Верховного Суду у справі №750/5074/17, зважаючи на те, що позивачу надано статус особи з інвалідністю зі спливом більше ніж 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби, суд доходить висновку про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

За таких обставин суд визнає позов безпідставним, у зв`язку з чим залишає його без задоволення у повному обсязі.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, позивач таких не поніс, від сплати судового збору звільнений в силу закону, як особа з інвалідністю 2 групи.

Керуючись статтями 73-77, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №640/23667/19 - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022; проспект Повітряних сил, 6, м. Київ, 03168).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун