Рішення № 134311544, 23.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 рокусправа № 380/4862/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (відповідач-1), Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027) (відповідач-2) в якому просить:

- визнати бездіяльність Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо не виключення квартири АДРЕСА_3 із числа службових протиправною;

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 07638027 клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_3 , житловою площею 45,2 кв.м.;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 07638027 подати до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_3 , житловою площею 45,2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення №41 від 08.04.2016 виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за військовослужбовцем ОСОБА_1 закріплено службову 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 на склад сім?ї 5 осіб. В ордер вписано таких членів сім?ї: ОСОБА_1 (основний), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син). Видано ордер на службове жиле приміщення №16 серії АА на квартиру АДРЕСА_3 ). Жодного іншого нерухомого майна в позивача та членів його сім?ї немає, про що долучена інформація з реєстру нерухомості на кожного члена сім?ї. Зазначає, що з 19.07.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , знято зі всіх видів забезпечення.

Також зазначає, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 звернулися до КЕВ м.Львова із заявою про подання клопотання про виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових начальнику гарнізону та командиру військової частини, просили виключити квартиру АДРЕСА_3 з числа службових. 03.10.2024 позивач отримав лист ТВО начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова підполковника ОСОБА_6 про скерування вищевказаної заяви про подання клопотання про виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових за належністю у військову частину НОМЕР_1 , оскільки облікова справа ОСОБА_1 зберігається у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не забезпечення його постійним житлом шляхом виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових протиправною. Фактично протиправна бездіяльність КЕВ міста Львова має наслідком унеможливлення реалізації права позивача на житло, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 17.03.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №188 від 25.08.2020р., виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач перебуває на квартирному обліку у загальній черзі з 18.08.2009 та у першочерговій черзі як учасник бойових дій з 30.09.2015. Військовою частиною 01.02.2025 отримано заяву ОСОБА_1 про виключення квартири АДРЕСА_3 із числа службових. Заяву ОСОБА_1 військовою частиною у встановленому законом порядку було розглянуто та надано відповідь, яка додається позивачем до позову.

Представник відповідача зазначає, що згідно з рішенням Міністра оборони України №20241/з/2 від 31.08.2022 призупинено розгляд пропозицій, до окремого розпорядження, із забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України житлом для постійного проживання шляхом виключення житла із числа службового, про що повідомлено ОСОБА_1 . Звертає увагу, що згідно з новим Алгоритмом підготовки та подання на розгляд пропозицій щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового, затвердженого Міністром оборони України 04.03.2025 за №7571/з/1, позивач може повторно звернутися з відповідною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про виключення житла з числа службових. Тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 05.03.2015. З 18.05.2016 позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08.04.2016 №41 квартира АДРЕСА_3 включена до числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради 08.04.2016 виданий ОСОБА_1 ордер на службове жиле приміщення серія АА 16 на право зайняття службового жилого приміщення житловою площею 42,5 м2, яке складається з 3 кімнат ізольованої квартири за АДРЕСА_1 . В ордері зазначено склад сім`ї: ОСОБА_1 (основний), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 №138 від 19.07.2024, полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №200 від 15.07.2024 відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби в запас за п.«г» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищую суму платежів за три місяці), виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2024.

Зі змісту долучених представником позивача до матеріалів справи документів суд встановив, що позивач звертався до КЕВ міста Львова з заявою про виключення квартири АДРЕСА_3 із числа службових. Ця заява скерована для розгляду до військової частини НОМЕР_1 , оскільки у цій військовій частині зберігається облікова справа позивача.

За результатами розгляду цієї заяви Військова частина НОМЕР_1 листом від 05.02.2025 повідомила, що відповідно до п.1 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 Nє380 (далі - Інструкція) особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини. Відповідно до пункту 3 розділу VII Інструкції для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно з п. 10 розділу VII Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров?я, віком, у зв?язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи І групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Зазначено, що 31.08.2022 Міністром оборони України прийнято рішення №20241/3/2 наступного змісту: « 3 метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв?язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства вимагаю надати відповідні розпорядження стосовно не подання командирам, військових частин, керівниками установ та організацій до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження». На виконання вищевказаного, заступником Міністра оборони України було прийнято рішення №2551/3/5, яким визначено подавати пропозиції щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення із числа службового членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти, як виняток, у зв?язку з неможливістю надання іншого житла.

Таким чином, на підставі вищенаведеного у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави щодо задоволення вказаного у заяві ОСОБА_1 питання стосовно виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службових. З цих підстав відповідач-1 відмовив в задоволенні звернення позивача.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Суд встановив, що квартира АДРЕСА_3 включена до числа службового житла. Вказане сторонами не заперечується.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 належить до державної форми власності, оскільки має призначення службової.

За положеннями статей 121 та 122 Житлового кодексу України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Статтею 123 Житлового кодексу України передбачено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Постановою КМУ від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.

Пунктом 2 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.

Відповідно до п.3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Таким чином, Порядком №1081 передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом.

При цьому, реалізація права на забезпечення житлом для постійного проживання не пов`язане з необхідністю виключення такого житла з числа службового. Забезпечення службовим житлом та житлом для постійного проживання є самостійними та альтернативними способами забезпечення військовослужбовця житловими приміщеннями.

Відповідно до п.11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція №380).

Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства.

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції №380 військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Пунктом 3 Розділу VII Інструкції №380 встановлено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Пунктом 10 Розділу VII Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду дійти до наступних висновків:

житлові приміщення можуть бути надані військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання лише один раз протягом проходження служби та за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла та відсутності у них у власності іншого житла;

наказ про передачу військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання видається командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, на підставі рішення житлової комісії, оформленого відповідним протоколом;

житлове приміщення виключається з числа службового виконавчим органом відповідної міської/районної ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу за сукупності обставин: якщо відпала потреба в його використанні та якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 з заявою про передачу йому житла для постійного проживання, з долученням відповідних документів. Відсутні також докази розгляду житловою комісією військової частини, де проходить/проходив військову службу позивач, облікової справи позивача та прийняття рішення про можливість передачі йому житла, з числа службового, для постійного проживання.

Суд зазначає, що питання наявності чи відсутності потреби у використанні квартири АДРЕСА_3 в якості службової для проживання військовослужбовців та членів їх сімей, що є обов`язковою умовою для виключення її з числа службових, має досліджуватись уповноваженими на це підрозділами в структурі Міністерства оборони України. Суд не вправі перебирати на себе повноваження державного органу та визначати статус житлових приміщень.

При вирішенні спору суд також враховує, що право позивача та членів його сім`ї на забезпечення житлом для постійного проживання може бути реалізоване не лише за рахунок житла, яке виключене з числа службового, але й за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла або шляхом надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що ним та членами його сім`ї не реалізовувалось право на безоплатну приватизацію житла. Ба більше, позивачем не надано доказів того, що він перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок Міністерства оборони України.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про неможливість подання суду документів на підтвердження невикористання позивачем та членами його сім`ї права на безоплатну приватизацію житла та необхідності їх витребування від уповноважених органів, оскільки такі документи мали бути в наявності у позивача на момент звернення до відповідачів та долучені для розгляду та врахування житловою комісією.

Отже, позивачем не обґрунтовано наявності підстав для виключення квартири АДРЕСА_3 з числа службового житла.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у КЕВ м.Львова відсутні підстави звертатися до виконавчого органу відповідної ради про зміну статусу службового житла, оскільки рішення про виключення квартири з числа службових, яке є підставою для вчинення відповідачем ряду наступних за черговістю дій, не було погоджено уповноваженим органом військового управління.

Враховуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що відповідачі у спірних правовідносинах при розгляді звернення ОСОБА_1 діяли правомірно, відповідно до чинних нормативних актів, підстав визнавати їх дій протиправними немає, як і немає підстав для спонукання відповідачів вживати заходів для виключення спірної квартири з числа службового житла.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Кватирно-Експлуатаційного Відділу м.Львова про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан