Постанова № 1343034, 01.02.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.12.07р.

Справа № А38/609-07

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЛІСЗБУТ", м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Бишевська Н. А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

Від позивача: Ужик В.В., дов. від 01.10.2007 року, Бура Н.С., дов. від 01.10.2007 року, Сидорчук П.П., дов. від 04.01.2007 року

Від відповідача: не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЛІСЗБУТ" (надалі - позивач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 10.10.2007 року № 0000272301/2, №0000262301/2.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність висновку податкового органу про наявність порушення підприємством вимог п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі чого підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

13.12.07 р. позивачем уточнені позовні вимоги, крім зазначеного, позивач просить зобов’язати відповідача відобразити у картці особового рахунку позивача суму 372627,00 грн. по декларації за березень 2005 р. з 05.08.05 р. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на виявлені в результаті перевірки порушення та обґрунтовуючи свою позицію відповідними доказами.

В судовому засіданні 25.12.2007р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови, відповідно до ст. 160 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період з 27.04.07р. по 21.05.07р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЛІСЗБУТ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів за період березень 2005 року. За результатами проведення перевірки складений акт №29/23-409/24443340 від 29.05.07р.

Згідно даного акту визначено порушення позивачем п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та донараховано суму ПДВ у розмірі 373 000,00 грн.

Встановлено, що позивачем в порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»

- занижено податкове зобов’язання на 373,00 грн.

- завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2005 року на 372627,00 грн.

З суми, заявленої до відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2005 року –372627,00 грн., згідно даних особового рахунку платника, відшкодовано податку в рахунок погашення податкових векселів 50454,28 грн., в т.ч.:

- 30270,63 грн. –31.08.06р.,

- 20183,65 грн. –31.10.06р.

На підставі акту №29/23-409/24443340 від 29.05.07р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272301/0, №0000262301/0 від 15.06.07р., оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак за результатами процедури адміністративного оскарження залишені без змін та за результатами розгляду скарг, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000272301/2, №0000262301/2 від 10.10.07р.

До матеріалів справи позивачем залучено акт перевірки від 05.08.05 р. з питання правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за березень 2005 р. За наслідками акту, без урахування результатів зустрічних перевірок , ТОВ „ Дніпролісзбут”, документально підтверджено правильність визначеного ПДВ згідно декларації за березень 2005 р. у сумі 373 000,00 грн.

Суд задовольняє адміністративний позов, враховуючи наступне.

Під час проведення перевірки досліджено договір доручення №02/03/05 від 04.03.05р., укладений між ТОВ "ДНІПРОЛІСЗБУТ" та ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк». Згідно умов цього договору Позивач –Повірений –повинен придбати товар на замовлення Довірителя, покласти цей товар на відповідальне зберігання та передати Довірителю складське свідоцтво на цей товар.

Тобто, умовами договору доручення №02/03/05 від 04.03.2005року не передбачено передання товару безпосередньо від Повіреного до Довірителя. Відповідачем цей факт не заперечується.

На виконання договору, 11.03.05р. між ТОВ "ДНІПРОЛІСЗБУТ" та ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк»складено Акт прийому-передачі векселя по договору доручення №02/03/05 від 04.03.05р. де:

ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк»передав, а ТОВ "ДНІПРОЛІСЗБУТ" прийняв як розрахунок за товар, придбаний для Довірителя згідно договору доручення №02/03/05 від 04.03.05р. вексель номінальною вартістю: 2238000,00 грн. з реквізитами.

Укладено договір поставки від 23.03.05р. №01/03-05 з ТОВ «Ліберті», де ТОВ «Ліберті» (постачальник), а ТОВ «Дніпролісзбут»(покупець), діючого в рамках договору доручення за рахунок і по дорученню ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА» АТ «Дженерал Чейз Банк», по умовам якого постачальник зобов’язаний передати в обумовлений Договором строк товар покупцю, а покупець зобов’язаний прийняти та сплатити цей товар. Постачальник здійснює поставку товару на протязі 3 днів з моменту підписання договору. Датою поставки рахується дата поставки товару Покупцю на склад Зберігача.

На виконання договору поставки в рамках договору доручення ТОВ «Дніпролісзбут»отримало від ТОВ «Ліберті»відповідний товар.

Розрахунки за отриманий товар з ТОВ «Ліберті»проведено ТОВ «Дніпролісзбут»простим векселем, отриманим від ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк»на підставі Акту прийому передачі векселя.

На виконання договору доручення ТОВ «Дніпролісзбут»укладено договір зберігання №03/05 від 21.03.05р. з ПП «Експорт-Імпорт Гіта»(зберігач), згідно умов якого ТОВ «Дніпролісзбут»передає, а зберігач зобов’язаний прийняти, зберігати і повернути Майно згідно доданої накладної; Зберігач повинен повернути майно по першій вимозі підприємства, чи іншого пред’явника складського свідоцтва, видати Підприємству складське свідоцтво, яке є невід’ємною частиною договору. При отриманні товару по свідоцтву, у разі виникнення заборгованості по сплаті по зберіганню, його власник зобов’язаний сплатити вартість послуг по зберіганню згідно договору №03/05 від 25.03.05р.

Відповідно договору зберігання ТОВ «Дніпролісзбут»передано товар на відповідальне зберігання та отримано від Зберігача товаророзпорядчий документ –складське свідоцтво від 25.03.05р. Вартість переданого майна по накладній –2238000,00грн.

29.03.05р. між ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк»та ТОВ «Дніпролісзбут»на виконання договору доручення №02/03/05 складено акт прийому-передачі виконаних робіт по договору доручення де зазначено факт придбання товару, здачі його на зберігання, сума винагороди повіреного (0,1% від загальної суми договору –2238,00 грн.), виконання договору доручення та відсутність претензій.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, база та ставки податку визначаються Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів та послуг.

Порядок оподаткування податком на додану вартість таких операцій у випадках, коли платник податків здійснює діяльність з придбання товарів за дорученням та за рахунок іншої особи, визначається п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно до норм цього пункту Повірений має право на податковий кредит лише тоді, коли розрахувався з постачальником таких товарів (шляхом перерахування грошових коштів чи поставки інших видів компенсації).

Позивачем здійснено розрахунок з постачальником товарів і включено суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Однак, за висновками співробітників податкового органу, підприємством не включено суму ПДВ до складу податкових зобов'язань при передачі товару Довірителю.

Даний висновок податкового органу суперечить обставинам, викладеним в досліджуваній угоді, оскільки така передача товару не передбачена умовами договору та цей факт відображений у акті перевірки. Тобто, момент виникнення податкових зобов'язань, передбачений п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», не наступив. Оскільки цей момент не наступив, то, відповідно, податкові зобов'язання не виникли. У цьому дії Позивача повністю відповідають нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Фактично мало місце передача позивачем ДП «Комісійний Торговий Дім «ГІТА»АТ «Дженерал Чейз Банк»товаророзпорядчого документу (складського свідоцтва), що не є поставкою товару.

Правомірність дій позивача підтверджується листом ДПА у Дніпропетровській області від 11.05.2005р. №11748/10/15-212.

В діяльності товариства відсутнє порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ.

Окрім вищевикладеного, в акті перевірки для обґрунтування порушення співробітники ДШ у АНД районі М.Дніпропетровська посилаються на норми Цивільного Кодексу України та Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Обґрунтування порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»завдяки нормам ЦКУ та Закону України «Про обіг векселів в Україні»не є правомірним, бо ЦКУ та Закон України «Про обіг векселів в Україні»не регламентують порядок оподаткування операцій податком на додану вартість, оскільки дане питання регламентується спеціальним податковим законодавством, яке має прерогативу у цьому питанні.

Одна, щодо позиції відповідача слід зазначити наступне.

Стосовно застосування в даному випадку Закону України «Про обіг векселів в Україні», згідно до ст.4 цього закону видавати прості та переказні векселі можливо лише для оформлення боргу за фактично поставлені товари. Але Довіритель Позивача не видавав йому вексель, а передавав. Це різні операції, бо видача векселю - це операція на первинному ринку, яка здійснюється емітентом, а передача векселю - це операція на вторинному ринку, яка здійснюється індосантом цінного паперу. Тобто застосування цієї норми Закону України «Про обіг векселів в Україні»не є правомірним, оскільки існує різниця між видачею та передачею векселя та суттєва різниця між первинним та вторинним ринком цінних паперів.

Згідно до ст.1006 ЦКУ Повірений зобов'язаний негайно передати Довірителю все отримане ним у зв'язку з виконанням доручення. Складське свідоцтво, одержане Позивачем у зв'язку з виконанням доручення, було передане ним Довірителю. Згідно до ст.1007 ЦК України Довіритель повинен прийняти від Повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням договору доручення. Довіритель прийняв від Позивача - Повіреного - все одержане ним у зв'язку з виконанням договору доручення, а саме складське свідоцтво. Тобто вимоги ст.1006 та ст.1007 Позивачем та Довірителем виконані.

Право власності на товар підтверджується наданням товаророзпорядчого документу - складського свідоцтва. Але це право власності на товар не передавалося від Повіреного до Довірителя, бо це право власності не належить Повіреному. У межах договорів доручення Повірений діє від імені та за рахунок Довірителя, право власності на товар не переходить до Повіреного. Відповідно, Повірений не в змозі передати Довірителю право власності на товар, бо це право власності йому не належить. Те, що Довіритель мав право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, придбаним для нього Повіреним, не призводить до переходу права власності від Повіреного до Довірителя. Повірений не передає право власності Довірителю, оскільки взагалі не має цього права.

Тобто, розглянувши аргументи, якими Відповідач обгрунтовує факт порушення, очевидно наступне: співробітники вірно виклали норми ЦК України та Закону України «Про обіг векселів в Україні», однак порушення цих норм не доведено.

Згідно до вимог ст.1006 та ст.1007 ЦК України Позивачем передано, а Довірителем отримане складське свідоцтво, одержане Позивачем у зв'язку з виконанням договору доручення. Перехід права власності від Повіреного Довірителю не відбувся, оскільки право власності не належало Повіреному. Передача товаророзпорядчого документу, не є поставкою товару і відповідно не є об’єктом оподаткування.

Відсутність факту передачі товару , що не передбачено умовами договору, не дає підстав стверджувати про наявність виникнення у позивача податкових зобов’язань , що в свою чергу спростовує наявність порушення , передбаченого п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно доповнених вимог позивача, слід зазначити наступне: за результатами розгляду справи, встановлено, що дійсність акту перевірки від 05.08.05 р. з питання правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2005 року, відповідачем не заперечується, призначене за результатами даного акту службове розслідування відносно посадової особи ДПІ у АНД районі відповідно до наказу № 198 від 25.04.07 р., мало наслідком відповідно до долучених документів фактично лише наказ № 199 від 26.04.07 р. про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „ Дніпролісзбут” з того ж питання - правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за березень 2005 року .

З урахуванням недоведеності податковим органом належними доказами правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення –рішення від 10.10.07 р. № 0000272301/2 та № 0000262301/2 та застосування штрафних санкцій, суд розглядає суму 372627,00 грн. по декларації за березень 2005 р. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом, що і відбулося в серпні 2005 року.

Викладене дозволяє стверджувати про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 10.10.2007 року № 0000272301/2 та №0000262301/2.

Зобов’язати відповідача Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відобразити у картці особового рахунку позивача суму 372627,00 грн. як бюджетне відшкодування, підтверджене податковим органом.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А.Бишевська

Постанова підписана у повному обсязі 24.01.2008р.