Ухвала суду № 134300363, 09.02.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/440/26

1-кс/296/203/26

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2026 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника скаржника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_3 на постанову прокурора Житомирської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року, ч. 5 ст. 190 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2026 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира надійшла скарга представника скаржника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на постанову прокурора Житомирської обласної прокуратури від 07.01.2026 про закриття кримінального провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 за ч.5 ст.190 КК України.

В обґрунтування скарги зазначено, що 07.01.2026, прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження 12024060000000037 від 16.01.2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України.

Предстани скаржника вважає, що постанова від 07.01.2026 незаконна, оскільки до прийняття оскаржуваного рішення у кримінальному провадженні слідчий СУ ГУНП в Житомирській області та прокурори не виконали необхідних та можливих дій для об`єктивного розслідування у справі та зібрання необхідних доказів. Фактично у постанові відображено частину хронології подій та слідчих дій проведених в рамках кримінального провадження. Однак прокурором не зазначається, що ряд слідчих дій, які потрібно було провести, не було проведено, у зв`язку з тим, що оригінали видаткових накладних ФОП ОСОБА_6 не надав, слідчі неодноразово отримували ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 також відмовляється виконувати відповідні ухвали та не надав доступ до оригіналів видаткових накладних.

Представник скаржника зазначає, що в процесі порівняльного аналізу печатки ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка міститься на видаткових накладних ФОП ОСОБА_6 та документах, які використовуються в господарській діяльності Товариства у період із 2020 по 2023, було візуально встановлено, що печатка на видаткових накладних ФОП ОСОБА_6 не відповідає тій, яка використовувалась в господарській діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказана обставина доводить той факт, що накладні із печатками, які були надані суду ФОП ОСОБА_6 , є підробленими. ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має круглу печатку та використовує її у своїй господарській діяльності станом на дати, вказані у спірних видаткових накладних. Представник зазначає, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » використовує печатку і наразі під час здійснення усіх господарських операцій. Необхідність використання печатки закріплення його Статутом. Слідчими не було проведено технічну експертизу документів, а саме видаткових накладних.

Відповідно до показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видаткові накладні які вони підписували були відсутні печатки. Накладні стосувалися ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розрахунки по ним проводилися виключно готівкою. Натомість жодних видаткових накладних від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вони не підписували та продукцію від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не отримували.

Також представник зазначає що в матеріалах кримінального провадження міститься «зошит розрахунків із постачальниками сировини» на 96 арк. У вказаному зошиті наявні підписи навпроти прізвища « ОСОБА_9 » та цифрові суми які охоплюють період часу 2021, 2022, 2023 та акти взаєморозрахунків за періоди 25.05.202201.07.2022, 02.10.202214.11.2022, 09.02.202312.03.2023 . Відповідно до висновку експерта від 07.02.2025 №СЕ-19/106-25/1928-ПЧ підписи від імені ОСОБА_6 навпроти записів « ОСОБА_9 », «От ФОП ОСОБА_6 » виконані ОСОБА_6 , що підтверджує здійснення готівкових розрахунків із ФОП ОСОБА_6 .

Факт здійснення розрахунків також підтверджується звукозаписами телефонних розмов між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які містяться на USB-флеш-накопичувачі.

Всі наявні докази на думку представника скаржника а саме: звукозаписи телефонних розмов, акти звірки взаєморозрахунків, зошит розрахунків із постачальниками сировини підтверджують ту обставину, що розрахунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 проводилися виключно готівкою. Але представник скаржника також зазначає що ОСОБА_6 міг скористатися наявністю в нього видаткових накладних із підписами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виготовив печатку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яку в подальшому наніс на накладні із метою подальшого звернення до суду для стягнення із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » неіснуючого боргу.

Натомість, прокурор в своїй постанові лише вибірково зазначив обставини, однак не вказав на всі ті дії, які не були проведенні з причини небажання органами досудового розслідування ( в тому числі процесуальним прокурором ) чи причин перешкоджання ФОП ОСОБА_6 .

За загальним правилом, за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення кримінальне провадження закривається тоді, коли в дійсності було вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке потягнуло за собою шкідливі наслідки, але відсутній один з елементів складу кримінального правопорушення. У той же час, у мотивувальній частині рішення слідчого не зазначено, який із елементів складу кримінального правопорушення , передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, відсутній.

В судовому засіданні представник скаржника «ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав з мотивів які зазначені у матеріалах скарги. Протягом усього розгляду справи представник доводив слідчому судді, що між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФОП ОСОБА_6 не існувало господарських відносин, а останній ціленаправлено вчиняв дії на заволодіння майном ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підробивши печатку підприємства та використав її на накладних де підприємством вказано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Натомість у справі відсутня експертиза щодо спіоної печатки.

Прокурор ОСОБА_11 під час розгляду скарги зазначила, що органом досудового розслідування було здійснено досудове розслідування в повному обсязі за результатами такого розслідування встановлено, що відсутній склад кримінального правопорушення за ч.5 ст.190 КК України внаслідок чого 07.01.2026 нею винесено постанову про закриття кримінального провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року за ч.5 ст.190 КК України. Також вказала, що між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФОП ОСОБА_6 наявні господарські відносини, що і підтвердив ІНФОРМАЦІЯ_2 12.01.202 у справі №906/952/23.

Сдідчому суддя для огляду було надано матеріали кримінального провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року за ч.5 ст.190 КК України, які налічують 5 (п`ять) томів.

Слідчий суддя, вислухавши представника скаржника, прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року за ч.5 ст.190 КК України та оцінивши їх, приходить до наступного.

У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Норми ч.2 ст.9 КПК України передбачають, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень кримінального процесуального кодексу України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. Тому таке рішення можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

В силу завдань кримінального провадження слідчий повинен вчинити всі необхідні дії при проведенні досудового розслідування, які спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів, версій у їх сукупності.

Кримінальне провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року за ч.5 ст.190 КК перебувало у проваджені СУ ГУ НП в Житомирській області з 16.01.2024.

Постановою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 07 січня 2026 року закрито кримінальне провадження №12024060000000037 від 16.01.2024 року за ч.5 ст.190 КК України .

Відповідно до норм ст.303 КПК України законодавець передбачив виключний перелік рішень та дій слідчого і прокурора, які можуть бути оскарженні на стадії досудового розслідування в тому числі і рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Скаржник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, а адвокат ОСОБА_3 є представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про що свдчить договір про надання правничої допомоги від 21.01.2025 та ордер серії АМ №1179785 від 15.01.2025, тобто належним носієм права на оскарження постанови прокурора про закриття вказаного кримінального провадження в порядку ст.303 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

З оскаржуваної постанови вбачається, що в ході проведення досудового розслідування прокурор дійшов висновку, що відсутній склад кримінального правопорушення за ч.5 ст. 190 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Прокурор у своїй постанові зазначив, що він прийшов до висновку, що фактичні дані та їх процесуальні джерела, наявні в матеріалах кримінального провадження , не свідчать про вчинення ФОП ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обовязковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів , а також у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ч.2 ст.91 КПК України доказування підлягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема , в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу ( ст.. 110 КПК України).

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Згідно ст.284 КПК України передбачено підстави до закриття кримінального провадження.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Постанова слідчого про закриття провадження у кримінальній справі повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Законність закриття провадження та відповідного рішення (постанови) буде зумовлюватися тим, що воно:

-винесене компетентним органом чи особою своєчасно,

-йому передувало проведення здійснених відповідно до закону процесуальних дій, які призвели до встановлення обставин, за наявності яких може бути винесено це рішення;

-правильно застосовано кримінальний закон України

-рішення має своїм вираженням установлену законом процесуальну форму й містить необхідні реквізити.

За сенсом ч.5 ст.110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.

Мотивування постанови про закриття кримінального провадження виражається в детальному викладенні тих обставин, які є підставами до закриття розслідування та наведення необхідних доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Як вбачається з вищезазначеної постанови про закриття кримінального провадження прокурор послався, що фактичні дані та їх процесуальні джерела, наявні в матеріалах кримінального провадження , не свідчать про вчинення ФОП ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.190 КК України.

Прокурор дійшов висновку що між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФОП ОСОБА_6 наявні господарські відносини.на підставі договору поставки № 03/11/20-1, який діяв до 31.12.2023. Згідно вказаного договору ФОП ОСОБА_6 був постачальником, а скаржник покупцем товару: мясо та субпродукти в асортименті та кількості згідно накладних, які зобов`язаний був оплачувати.

На підтвердження заборгованості ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , ФОП ОСОБА_13 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення 4064016,24 грн за поставлення ФОП ОСОБА_6 товару. Доказами заборгованості є видаткові накладні по яким відсутні проплати. (на момент винесення постанови прокурором про закриття кримінального провадження рішення у справі не прийнято)

Представник скаржника стверджує, що видакові накладні містять підроблену печатку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та підписи осіб, які в ході допиту стверджували, що не підписували їх, проте згідно висновку експерта від 26.06.2025 підтверджено справджність підписів ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , та зазначено, що підписи від імені ОСОБА_15 виконано ймовірно ним.

Також у кримінальному провадженні наявні чорнові записи про розрахунки в яких містяться відомості, що ФОП ОСОБА_6 отримував готівкові кошти за видатковими накладними. Справдність підпису ОСОБА_6 ним підтверджена також наявний висновок експерта від 07.02.2025 № СЕ-19/106-25/1928-ПЧ (т.3 мат.кр.пр) разом з тим це не спростовує наявність боргу.

Також в матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта на 121 аркуші справи за результатами огляду накопичувача, що містить аудіорозмови між ОСОБА_9 та колишнім директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_10 . За результатами комп`ютерно-технічної експертизи від 07.01.2025 №446/01.2025 ОСОБА_6 активно спілкувався з ОСОБА_10 з приводу поставляємої продукції та наявності заборгованості. При цьому ОСОБА_10 надсилалися копії спірних видаткових накладних в СМС повідомленнях та він ніде не вказував, що ці накладні не стосуться їх підприємства . Також переписка містить відомості про наявність боргу, який ма бути зменшенно до 400 тисяч.

Аналіз з`єднань між ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 доводить, що вказані особи тривалий проміжок часу активно спілкувалися у спірний період з приводу поставок товару.

Прокурором у своїй постанові надано оцінку й тому факту, що руху коштів по рахунках ФОП ОСОБА_9 щодо грошових розрахунків з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у спірний період не було тоді як згідно п.4.1 Договору поставк від 03.11.2020 розрахунок мав бути в гривні в безготівкровій формі. Форма розрахуну - платіжне доручення .

Так, предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно.

Об`єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов`язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Винний має відповідати за крадіжку або грабіж.

Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Цивільно-правовий делікт це позадоговірне порушення майнового чи особистого немайнового права, передбаченого цивільним законодавством, наслідком якого є нанесення майнової або моральної шкоди, за яке законом передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати.

Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.

Як обґрунтовано встановлено в ході досудового розслідування, правові відносини на які звертає увагу представник скаржника носять виключно господарський характер, за відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

При цьому, спір у справі стосувався щодо стягнення заборгованості в розмірі 4 064 016, 24 грн. за поставлення ФОП ОСОБА_6 товару ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у період з 07.11.2022 по 25.06.2023

У рішенні "Салов проти України" від 06.09.2005 р. (заява No 65518/01) зазначено: "Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (див. рішення у справі Brumarescu, наведене вище, § 61)".

Подібну позицію викладено й у рішенні "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 25.07.2002 р. (заява No 48553/99).

Доводи скарги, що ФОП ОСОБА_6 підробив видаткові накладні та що працівник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » взагалі не взаємодіяли з підприємцем спростовуються зібраними в ході слідства доказами та результатами експертиз на які у постанові послався прокурор.

На переконання слідчого судді, слідчими СУ ГУНП в Житомирській області під час проведення досудового розслідування кримінального провадження здійснено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, проведення яких є необхідними для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.5 ст.190 КК України. В оскаржуваній постанові прокурор навів достатні докази, з наданням їм оцінки, як підставу для висновку про відсутність складу кримінального правопорушення за ч.5 ст.190 КК України .

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що підстави для скасування постанови від 07.01.2026 про закриття кримінального провадження №120240600000000037 від 16.01.2024 року за ч. 5 ст. 190 КК України - відсутні, а відтак в задоволенні скарги представника скаржника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_20 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні представника скаржника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_20 на дії Житомирської обласної прокуратури, щодо закриття кримінального провадження N120240600000000037 від 16.01.2024 року ч. 5 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її отримання скаржником.

Слідчий суддя ОСОБА_1