Рішення № 134299978, 24.02.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4006/25

2/154/207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24.02.2026 року Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Володимир, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 07.05.2024 року між ТОВ «ФК Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1552675. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається строком на 344 дні.

Вказує, що на виконання умов договору ТОВ «ФК Незалежні Фінанси» свої зобов`язання за договором виконало повністю.

Відповідач порушув зобов`язання за даним договором, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

04.09.2024 року між ТзОВ «Незалежні Фінанси» та ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір факторингу № 04092024, у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1552675 від 07.05.2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №1, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1552675 від 07.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» складає грн з яких: заборгованість за основним боргом 3000 грн; заборгованість за відсотками 4769,52 грн.; заборгованість за комісією 6900 грн., заборгованість за несплату штрафів 4900 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

З врахуванням вищевикладеного просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 1552675 від 07.05.2024 року у розмірі 13359,52 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Володимирського міського суду Волинської області від 09.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає, що, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв`язку із чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 07.05.2024 року між ТОВ «ФК Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1552675. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надається строком на 344 дні.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «ФК Незалежні Фінанси» виконало та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім.

04.09.2024 року між ТзОВ «Незалежні Фінанси» та ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір факторингу № 04092024, у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1552675 від 07.05.2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимог №1, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1552675 від 07.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» складає грн з яких: заборгованість за основним боргом 3000 грн; заборгованість за відсотками 4769,52 грн.; заборгованість за комісією 6900 грн., заборгованість за несплату штрафів 4900 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. ст. 526, 527 ч. 1 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (кошти в такій же сумі) у термін і в порядку, що встановлені договором; за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», ані на рахунки попереднього кредитора.

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" заборгованості- за основним боргом кредитного договору № 1552675 від 07.05.2024 року в розмірі 3000 грн., заборгованості за відсотками 4769,52 грн.; заборгованості за комісією 690 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у вказаному кредитному договорі в сумі 4900 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 549ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»№ 2120-IXвід 15.03.2022 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Суд бере до уваги, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який містив прямий мораторій на стягнення неустойки за споживчими кредитами, був виключений Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Проте, виключення норми із спеціального закону не створює колізії норм і не означає, що не підлягає застосуванню чинна норма ЦК України, яка регулює аналогічні правовідносини. Оскільки такий мораторій передбачений діючими нормами ЦК України, його чинність триває.

Тлумачення пункту 18 «Прикінцевих таперехідних положень`ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України є чинними і обов?язковими.

Разом з тим, частина друга статті 4ЦК України закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Судом встановлено,що Договір № 1552675 укладено 07.05.2024, відповідно і штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань за договором нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за штрафами у розмірі 4900 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З оглядуна викладене,позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ел.Ен.Груп» заборгованість за Договором № 1552675 від 07.05.2024 року у сумі 8 459,52 гривень, яка складається із: 3000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4769,52 гривень заборгованість по процентах за користування кредитом; 690,00 гривень заборгованість за комісією.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору, що сплачений позивачем та підтверджується документально.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді в розмірі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄДРПОУ 41240530, юридична адреса: вулиця Михайла Грушевського, буд. 10, місто Київ, 01001) заборгованість за договором № 1552675 від 07.05.2024 року у розмірі 8 459,52 вісім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (код ЄДРПОУ 41240530, юридична адреса: вулиця Михайла Грушевського, буд. 10, місто Київ, 01001) судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч ) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ