Рішення № 134299750, 24.02.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/2157/25

Провадження № 2/503/475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на те, що 01.02.2023 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі за текстом - ТОВ «Мілоан») Договір про споживчий кредит № 102420282, відповідно до умов якого отримала кредит на суму 5000,00 грн та на строк 105 днів зі сплатою процентів за користування ним. Однак, після настання терміну повернення кредиту, відповідачем у встановлений строк не була погашена заборгованість за зазначеним кредитним договором. В свою чергу 27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі за текстом - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») було укладено договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі боржників, згідно Витягу з Реєстру боржників, в якому була зазначена грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 102420282 від 01.02.2023 року. В свою чергу станом на дату подання позову - 22.12.2025 року становить 20082,00 грн, з яких 4650,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14482,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, а 950,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту. У зв`язку з чим позивач пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду через свого представника з використанням системи «Електронний суд» позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року в сумі 20082,00 грн, а також судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Також позивачем до позовної заяви додано доказ надсилання іншому учаснику справи - відповідачу копій поданих до суду документів у паперовій формі листом з описом вкладення, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, а саме копію опису (Ф.107) вкладення до поштового відправлення 0503788410460 (а.с.34) на ім`я ОСОБА_1 від 17.12.2025 року. При цьому, згідно долученої судом до матеріалів справи роздруківки із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (а.с.47) з інформацією щодо стану доставки відправлення № 0503788410460 останнє 03.01.2026 року було передано на зберігання у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Окрім того, в змісті позовної заяви представник позивача також заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

29.12.2025 року ухвалою суду (а.с.38-39) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано позивачем і його представниками, у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до їх електронних кабінетів 31.12.2025 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.43-45), а відповідачу, у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 26.12.2025 року № 03-17/4535 (а.с.37), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить долучена судом до матеріалів справи роздруківка із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (а.с.49) та рекомендоване поштове повідомлення № R068047185754 про вручення їй 08.01.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067072625169 (а.с.48).

07.01.2026 року на електронну адресу суду надійшла заява від імені відповідача ОСОБА_1 , датована 07.01.2026 року без накладення на неї кваліфікованого електронного підпису, про застосування строку позовної давності, в якій відповідач повідомила, що за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року вона не здійснювала жодного платежу, а відтак вважає, що у 2026 році позовну заяву подано позивачем після спливу позовної давності і тому просить відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» застосувавши строк позовної давності. Відповідно до абзацу першого ч.8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20), альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет. Чинне процесуальне законодавство не забороняє учаснику справи звернутися з процесуальними документами до суду шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу суду з обов`язковим скріпленням їх власним електронним цифровим підписом учасника справи (постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 530/544/16). Однак, до згаданої заяви не додано документу на підтвердження наявності на ньому електронного підпису, зокрема протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, відповідно до якого суд мав би можливість дійти висновку щодо наявності електронного підпису на документі. Аналогічний за своєю суттю правовий висновок викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 (провадження № 61-1125св22). У зв`язку з чим суд вважає, що надіслана на електронну адресу суду заява не скріплена електронним підписом відповідача ОСОБА_1 , а тому в суду відсутні підстави вважати, що остання підписана відповідачем ОСОБА_1 і подана саме нею, а тому відсутні і підстави для прийняття судом цієї заяви до свого розгляду.

У встановлений судом строки відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подала. У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

01.02.2023 року ОСОБА_1 на сайті - tengo.ua заповнила анкету-заяву на кредит № 102420282 (а.с.14 на звороті-15), яка 01.02.2023 року була погоджена ТОВ «Мілоан», про що свідчить відповідне рішення (а.с.15).

Після чого, також 01.02.2023 року о 18:20 годині, ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» в електронній формі договір про споживчий кредит №102420282 (індивідуальна частина) (а.с.7-12) шляхом його підписання в особистому кабінеті позичальника із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «J68368», згідно умов якого відповідач отримала кредит на суму 5000,00 грн на строк кредитування 105 днів, тобто до 17.05.2023 року, із зобов`язанням сплати комісії за надання кредиту у розмірі 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду - 15 дні з дня видачі кредиту, процентів за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду тривалістю 90 днів, який розпочинається з дня наступного за днем завершення пільгового періоду.

При цьому, пунктом 2.1 цього договору (а.с.8) його сторонами було узгоджено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *02.

Окрім того, пунктом 2.3 цього договору (а.с.8) його сторонами було узгоджено можливість його неодноразової пролонгації на строк продовження 3, 7 і 15 днів.

Також одночасно з цим ОСОБА_1 , з використанням одноразового ідентифікатору «J68368», було підписано Графік платежів (а.с.12 на звороті), який є Додатком №1 до договору про споживчий кредит №102420282 від 01.02.2023 року, і Паспортом споживчого кредиту № 102991403 (а.с.13), який є Додатком №2 до договору про споживчий кредит №102420282 від 01.02.2023 року.

Водночас довідка ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 року (а.с.14) підтверджує, що одноразовий ідентифікатор «J68368» був надісланий ОСОБА_1 01.02.2023 року о 18:20:27 годині на її номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який зазначений у розділі «10. Реквізити сторін» договору (а.с.12) та самій анкеті-заяві на кредит № 102420282 від 01.02.2023 року (а.с.14 на звороті).

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» пункту 2.1 договору про споживчий кредит № 102420282 від 01.02.2023 року щодо перерахування грошових коштів на картковий рахунок позичальника, позивач надав копію платіжного доручення № 58622455 (а.с.15 на звороті) ТОВ «Мілоан» 01.02.2023 року було переведено ОСОБА_1 на номер картки № НОМЕР_1 *02 суму 5000,00 Українська гривня із зазначенням в призначенні платежу «Кошти згідно договору 102420282».

В свою чергу інформація надана суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за Вих.№ 20.1.0.0.0/7-260112/65860-БТ від 14.01.2026 року (а.с.52-53), на виконання ухвали суду від 30.12.2025 року (а.с.40-41), підтверджує те, що відповідачу ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 01.02.2023 року було здійснено зарахування коштів на суму 5000,00 грн.

Однак, відповідачем ОСОБА_1 не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, наслідок чого за нею наявна заборгованість в сумі 20082,00 грн, з яких 4650,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14482,00 грн - заборгованість за відсотками (які були нараховані лише в період строку кредитування з 01.02.2023 року по 24.05.2023 року, тобто у період основного строку кредитування тривалістю 105 днів з 01.02.2023 року по 17.05.2023 року та у 7 денний термін строку пролонгації у період 18.05.2023 року по 24.05.2023 року), а 950,00 грн - заборгованість за комісією, про що свідчить відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 102420282 складена ТОВ «МІЛОАН» станом на 24.05.2023 року (а.с.16).

27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т (а.с.17 на звороті-21), а 04.02.2025 року додаткову угоду № 1 до нього (а.с.25), згідно умов яких ТОВ «Мілоан» передало (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі боржників, в якому була зазначена грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102420282 від 01.02.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т від 27.07.2023 року (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04.02.2025 року) (а.с.27), в якому зазначені відомості про споживчий кредит № 102420282 від 01.02.2023 року укладений з боржником ОСОБА_1 , а також копія акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 27.07.2023 року до згаданого договору відступлення прав вимоги (а.с.26).

Відповідно до платіжної інструкції АТ «Райффайзен Банк» № 72145 від 27.07.2023 року (а.с.26 на звороті) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було здійснено оплату ТОВ «МІЛОАН» за Договором відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т від 27.07.2023 року.

Водночас генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було складено (а.с.17) виписку з особового рахунку за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 11.12.2025 року складає 20082,00 грн, з яких 4650,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14482,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, а 950,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

При цьому, з метою досудового врегулювання спору генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було складено на ім`я ОСОБА_1 претензію від 04.12.2025 року за Вих. № 22909172/374 про виконання зобов`язань за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року про погашення кредитної заборгованості (а.с.27 на звороті), в якій зазначено про відступлення прав вимоги та зміну кредитора з ТОВ «Мілоан» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також про необхідність погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 20082,00 грн, з попередженням про те, що у разі невиконання цієї вимоги буде здійснено звернення до суду. Водночас суд відзначає, що позивачем суду не надано доказів отримання відповідачем цієї досудової вимоги та/або принаймні її дійсного відправлення поштою.

Нормативно-правове застосування

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст. 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно абзацу першого ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором про споживчий кредит № 102420282 від 01.02.2023 року, укладеним з ТОВ «Мілоан», а також враховуючи те, що відповідач не надала відзив на позовну заяву (відзив) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.

Водночас суд відзначає те, що згідно ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу ч.1 ст. 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк договору про споживчий кредит №102420282 від 01.02.2023 року становив 105 днів, тобто до 17.05.2023 року, та закінчися 24.05.2023 року після спливу 7 денного терміну його пролонгації у період 18.05.2023 року по 24.05.2023 року.

Таким чином позовна заява позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» із позовною вимогою пред`явленою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102420282 від 01.02.2023 року подана до суду 23.12.2025 року в межах строку позовної давності.

- щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн, сплаченого останнім за подання до суду позовної заяви, згідно платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) АТ «Райффайзен Банк» від 17.12.2025 року № 41290 (а.с.1).

Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Відповідно до копії договору про надання правничої допомоги №0107 (а.с.29), укладеного 01.07.2025 року між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», керівником якого є адвокат Усенко М.І., копії акту №Д/10664 наданих послуг від 11.12.2025 року (а.с.31 на звороті), в якому зазначено, що сума наданих послуг складає 8000,00 грн, та детальний опис наданих послуг до акту №Д/10664 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року (а.с.33) із зазначенням наданих послуг та витраченого на них часу.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в суді першої інстанції, а саме надання усної консультації, ознайомлення із матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви і подання її до суду.

Водночас із цим від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку передбаченому ч.5 ст. 137 ЦПК України. При цьому, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловлено позицію, згідно якої суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Ураховуючи зазначене вище суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню також судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»; місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35234236, до ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102420282 від 01.02.2023 року в сумі 20082 (двадцять тисяч вісімдесят дві) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у загальному розмірі 10422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко