Рішення № 134298756, 24.02.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/182/26

2/301/342/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №624978192 від 15.05.2021 року в сумі 48397,39 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Договір кредитної лінії №624978192 (далі - Кредитний договір) на суму 1500 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 1500 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 14000 грн.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №155 від 12.10.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01 (далі - Договір факторингу 2).

ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 48397,39 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка зобов`язувалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем за Кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 48397,39 грн., яка складається з: 12727,58 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 35669,81 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №624978192 від 15.05.2021 року в сумі 48397,39 грн. та судові витрати на загальну суму 9662,40 грн., з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір, 7000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Іршавського районного суду від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача Полякова О.В. витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка №5167-49XX-XXXX-3161; про зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів: 15.05.2021 року в сумі 1500 грн.; 16.05.2021 року в сумі 400 грн.; 17.05.2021 року в сумі 250 грн.; 18.05.2021 року в сумі 120 грн., 100 грн., 100 грн.; 19.05.2021 року в сумі 300 грн., 150 грн.; 21.05.2021 року в сумі 100 грн.; 22.05.2021 року в сумі 100 грн., 100 грн.; 24.05.2021 року в сумі 2100 грн., 1400 грн., 580 грн.; 25.05.2021 року в сумі 380 грн., 120 грн.; 26.05.2021 року в сумі 3150 грн., 750 грн.; 27.05.2021 року в сумі 1500 грн., 600 грн.; 04.06.2021 року в сумі 200 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 29.01.2026 року, 13 лютого 2026 року від АТ «Ощадбанк» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача Поляков О.В. , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, згідно прохальної частини позовної заяви позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (т.1 а.с.14-15, т.2 а.с.15-17).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за адресою реєстрації та вказаною у позовній заяві адресою проживання, причини неявки не повідомила, поважність неявки не підтвердила, відзиву на позов не подала (т.2 а.с.1,43,44).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 та 519 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено Договір кредитної лінії №624978192 (далі - Кредитний договір) (т.1 а.с.97-102).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору,за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (т.1 а.с.97).

Відповідно до п. 1.2., 1.3., 1.5. Кредитного договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 1500 грн. одразу після укладення Договору. Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору (т.1 а.с.97).

Згідно з п. 1.7., 1.8. Кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 24 дні від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період). У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (т.1 а.с.97).

Відповідачці було надано кредит на загальну суму 14000 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_3 , а саме: 15.05.2021 року в сумі 1500 грн.; 16.05.2021 року в сумі 400 грн.; 17.05.2021 року в сумі 250 грн.; 18.05.2021 року в сумі 120 грн., 100 грн., 100 грн.; 19.05.2021 року в сумі 300 грн., 150 грн.; 21.05.2021 року в сумі 100 грн.; 22.05.2021 року в сумі 100 грн., 100 грн.; 24.05.2021 року в сумі 2100 грн., 1400 грн., 580 грн.; 25.05.2021 року в сумі 380 грн., 120 грн.; 26.05.2021 року в сумі 3150 грн., 750 грн.; 27.05.2021 року в сумі 1500 грн., 600 грн.; 04.06.2021 року в сумі 200 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 15.05.2021 року, від 16.05.2021 року, від 17.05.2021 року, від 18.05.2021 року, від 19.05.2021 року, від 21.05.2021 року, від 22.05.2021 року, від 24.05.2021 року, від 25.05.2021 року, від 26.05.2021 року, від 27.05.2021 року, від 04.06.2021 року (т.1 а.с.17-37).

Відповідно до листа АТ «Ощадбанк» від 10.02.2026 року за №46/12.11/18157/2026/БТ, наданого на виконання ухвали суду від 29.01.2026 року в частині витребування доказів по справі, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_4 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 , за якою у період з 15.05.2021 року по 04.06.2021 року наявний фінансовий номер НОМЕР_2 , який знаходиться в анкетних даних відповідачки (т.2 а.с.19,20). Також АТ «Ощадбанк» надав підтверджуючі документи про зарахування зазначених в ухвалі суду коштів на зазначений банківський рахунок відповідачки (т.2 а.с.21-41).

Відповідно до п.1.9. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- п.1.9.1. - виключно на період строку визначеного в п.1.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 408,80% річних, що становить 1,12% від суми кредиту за кожний день користування ним;

- п.1.9.2. - за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 586,41% річних, що становить 1,61% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (т.1 а.с.97).

Відповідно до п.1.12. Кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

- п.1.12.1. - зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

- п.1.12.2. - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (т.1 а.с.98).

На підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (т.1 а.с.169-179) з Додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року (т.1 а.с.180), №26 від 31.12.2020 року (т.1 а.с.181-190), №27 від 31.12.2021 року (т.1 а.с.191), №31 від 31.12.2022 року (т.1 а.с.192), №32 від 31.12.2023 року (т.1 а.с.193) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав вимоги №155 від 12.10.2021 року (т.1 а.с.166-168), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 32882,70 грн., з яких: тіло кредиту - 12727,58 грн., заборгованість по відсоткам - 20155,12 грн.

Вказані суми та складові заборгованості відображено і у розрахунку заборгованості за період з 15.05.2021 року по 11.10.2021 року (т.1 а.с.126-128).

На підставі Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року (т.1 а.с.155-163) ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується копією платіжної інструкції №4939 від 31.10.2023 року (т.1 а.с.151) та копією витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року (т.1 а.с.152-154), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 48397,39 грн., з яких: тіло кредиту - 12727,58 грн., заборгованість по відсоткам - 35669,81 грн.

На підставі Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року (т.1 а.с.140-150) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується: копією Акту прийому-передачі реєстру боржників від 14.07.2025 року (т.1 а.с.116); копіями платіжних інструкцій №317 від 12.08.2025 року, №344 від 04.09.2025 року, №355 від 18.09.2025 року, №356, №357, №358 від 19.09.2025 року, №360 від 24.09.2025 року (т.1 а.с.129-135); копією витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 року (т.1 а.с.136-139), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 48397,39 грн., з яких: просрочене тіло кредиту - 12727,58 грн., просрочені відсотки - 35669,81 грн.

ОСОБА_1 не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, натомість її контрагенти свої зобов`язання за Кредитним договором виконали, надавши відповідачці грошові кошти в порядку та на умовах відповідного договору.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №624978192 від 15.05.2021 року за період з 15.05.2021 року по 04.12.2021 року заборгованість ОСОБА_1 становила 48397,39 грн. (т.1 а.с.123-124).

Дана сума складається з:

- заборгованості за тілом кредиту - 12727,58 грн.,

- заборгованості за процентами - 35669,81 грн.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 12727,58 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в сумі 35669,81 грн., суд приходить до таких висновків.

Відповідно до умов Кредитного договору та матеріалів справи відповідачці було надано 15.05.2021 року перший транш по кредитній лінії в сумі 1500 грн. на строк 24 дні (дисконтний період) від дати отримання цього траншу, тобто до 07 червня 2021 року включно.

Загальний строк дії Кредитного договору відповідно до п.1.12., 1.12.1. обмежено 90 календарними днями після закінчення дисконтного періоду, тобто з 08.06.2021 року по 05.09.2021 року включно.

Матеріали справи не містять відомостей про продовження сторонами строку дії Кредитного договору.

Позивачем надано розрахунки заборгованості за Кредитним договором за період з 15.05.2021 року по 11.10.2025 року та з 12.10.2021 року по 04.12.2021 року, тобто після закінчення строку дії Кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами підлягають до часткового задоволення - в межах дії кредитного договору, станом на 05.09.2021 року, в сумі 15680,36 грн.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №624978192 від 15.05.2021 року становить 28407,94 грн., з яких: 12727,58 грн. - тіло кредиту, 15680,36 грн. - заборгованість за процентами.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (т.1 а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі у справі № 205/5969/15-ц (провадження № 61-12669св23).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:

- Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» і ТОВ «ФК «Ейс» (т.1 а.с.118-121);

- Додаткову угоду №25770926916 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року (т.1 а.с.117);

- Акт прийому-передачі наданих послуг АО «Соломко та партнери» від 29.12.2025 року на суму 7000 грн. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №624978192 від 15.05.2021 року, з яких: 1) складання позовної заяви - 5000 грн. за 2 год.; 2) вивчення матеріалів справи - 1000 грн. за 2 год.; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника - 500 грн. за 1 год.; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника - 500 грн. за 1 год. (т.1 а.с.115).

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 4000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України суд вважає стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати на загальну суму 6662,40 грн., що складається із судового збору, який був сплачений позивачем при пред`явленні даного позову до суду у сумі 2662,40 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з мінімальної ставки судового збору), та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Керуючись ст. 514, 519, 526, 530, 610, 629, 631, 634, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором №624978192 від 15 травня 2021 року в сумі 28407 (двадцять вісім тисяч чотириста сім) грн. 94 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, судові витрати в сумі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2026 року.

Головуюча: М. О. Пітерських