Рішення № 1342976, 15.01.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

15.01.08 Справа № 30/338

За позовом: ТзОВ „ Західноукраїнська аграрна компанія”, м.Червоноград

До відповідача: ТзОВ „Племптахопродукт” ”Сокальський”, с. Варяж, Сокальський район

Суддя Н.Мороз

Сума 18051,35 грн.

Представники:

від позивача - Мисак О.С.- ю/к

від відповідача - н/з

Сторонам роз’яснено права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ „Західноукраїнська аграрна компанія”, м.Червоноград до ТзОВ „Племптахопродукт” ”Сокальський”, с. Варяж, Сокальський район про стягнення 18051,35 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 08.11.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.12.2007р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, 18.12.2007р. в судовому засіданні оголошено перерву.

Представник позивача в судове засідання з”явився, подав уточнення позовних вимог №164 від 20.12.2007р., в якому повідомив про сплату відповідачем основного боргу та просить стягнути пеню, інфляційні нарахування та річні, всього-3221,35 грн. Позов просить задоволити відповідно до поданого уточнення.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 15.01.2008р. не з”явився, причин неявки суду не повідомив.

Згідно витягу Головного управління статистики № 20-09/3118 від 28.11.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю „Племптахопродукт” ”Сокальський”, с. Варяж, Сокальський район значиться за вказаною у позовній заяві адресою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.04.2007 року між ТзОВ „Західноукраїнська аграрна компанія” та ТзОВ „Племптахопродукт” ”Сокальський” укладено договір поставки №0066.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча о однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Відповідно п.1.1 договору, постачальник (ТзОВ „Західноукраїнська аграрна компанія”) зобов”язується передати у власність покупцеві (ТзОВ „Племптахопродукт” ”Сокальський”), продукцію, а покупець зобов”язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у видатковій накладній.

Порядок розрахунків визначено п.3.4 договору, а саме - покупець зобов”язувався здійснити оплату за отриманий товар згідно накладних, не пізніше 10-ти банківських з днів з моменту отримання ним товару.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю, по узгодженій сторонами ціні, кількості і якості продукцю за період з 11.04.2007р. по 12.06.2007р. на загальну суму 151627,50 грн., що підтверджується видатковими накладними (в матеріалах справи). Станом на момент подання позову до суду, заборгованість відповідача за отриману продукцію становила 14830 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Укладений між сторонами договір має обов”язкову силу і є підставою виникнення цивільно-правового зобов”язання через права та обов”язки його учасників, визначені умовами договору. Однак, в порушення умов договору, відповідач здійснив оплату за отриманий товар в повному обсязі лише після подачі позову до суду.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.7.1 договору, за прострочку оплати товару, відповідач зобов»язаний сплатити пеню, яка відповідно до поданого розрахунку становить 827,01 грн. Проте, у відповідності до проведеного судом перерахунку, розмір пені складає 825,60 грн. і підлягає стягненню.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, позивач обрахував суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 689,78 грн. та 30% річних (п.6.3 договору) від простроченої суми в розмірі 1704,56 грн. Однак, у відповідності до проведеного судом перерахунку, 30% річних становлять 1597 грн. і підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення частково, з врахуванням поданого уточнення.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 526, 625, 638, 639 ЦК України, ст.193,216 ГК України, ст.ст.33,34, 43, 49,69, 82, 84, 85,116 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Племптахопродукт” ”Сокальський”, с. Варяж, Сокальський район (р/р 2600049561 в СКБ „ Дністер”, м. Львів, МФО 325569, код ЄДРПОУ 05477089) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Західноукраїнська аграрна компанія”, м. Червоноград, вул. Львівська,19 (р/р 26007051300275 в ЧФ КБ „ Приватбанк”, МФО 325882, код ЄДРПОУ 32018144)- 825,60 грн. пені, 689,78 грн. інфляційних нарахувань, 1597 грн.- 30% річних, 179,42 грн. державного мита та 117,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог-відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя