Рішення № 134295004, 23.02.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/897/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-капітал» через свого представника адвоката Усенка М. І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2811481 від 13.01.2022 у розмірі 21 344 грн 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2811481, відповідно якого відповідачу надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно умовами договору відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобовязання, передбачені договором. Сума кредиту становила 6 000 грн. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі та у строки, визначені умовами договору. Водночас відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість..

10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.01.2022 № 2811481.

З урахуванням викладеного, представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 13.01.2022 № 2811481 у розмірі 21 344 грн 18 коп., судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Ухвалою судді від 25.09.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази, що становлять банківську таємницю (а. с. 44, 45).

Відповідач, у встановлений ухвалою строк, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки учасники справи не подали заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд, керуючись ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2811481 на суму 6 000 грн строком на 360 днів шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (реквізити якої надані клієнтом) зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% в день в межах строку кредитування з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника шляхом відтворення одноразового ідентифікатора Р825 (а. с. 7 на звороті 14).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладений договір № 2811481 від 13.01.2022, ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» (а. с. 14 на звороті).

Згідно з листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 14.08.2025 № 7/14129 ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, 13.01.2022 надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 6 000 грн на карту № НОМЕР_1 за транзакцією в системі easypay № 1049187884 (а. с. 15 на звороті).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 13.01.2022 № 2811481 станом на 10.08.2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» становить 21 344 грн 18 коп., з яких: тіло кредиту 5 999 грн 99 коп., проценти за користування 15 344 грн 19 коп. відповідачем лише частково сплачено суму кредиту у розмірі 2 768 грн 01 коп. (а. с. 16 на звороті - 21).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.09.2025 АТ КБ «ПриватБанк» надало суду повідомлення № 20.1.0.0.0/7-251009/32669-БТ від 13.10.2025, у якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Також надано виписку за рахунком № НОМЕР_3 за період з 13.01.2022 по 13.01.2022, відповідно до якої на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 6 000 грн.

Згідно з випискою за рахунком № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , 13.01.2022 на зазначений рахунок зараховано 6 000 грн. Із вказаної виписки також вбачається, що відповідач користувався зарахованими коштами, зокрема, здійснював операції зі зняття готівки та безготівкову оплату товарів і послуг.

Таким чином, відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а саме, підтвердив укладення електронного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Р825, коду підтвердження, та зазначив реквізити банківської карти НОМЕР_1 , на яку, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у сумі 6 000 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» такий правочин за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Укладення договору у зазначений спосіб відповідало внутрішній волі відповідача та свідчить про його спрямованість та набуття цивільних прав та обов`язків.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Факти та обставини укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також отримання відповідачем грошових коштів не були ним заперечені та не спростовані належними і допустимими доказами.

Отже у відповідача виникли цивільні зобов`язання, що ґрунтуються на договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.01.2022 № 2811481.

Матеріали справи не містять доказів належного та повного виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором, зокрема щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнтові за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кревними договорами. Внаслідок передачі права вимоги за договором фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (підпункти 1.1, 1.2 п. 1 договору).

Згідно з підпунктом 6.1 п. 6 договору у відповідності до умов договору клієнт передає фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та, які входять до портфеля заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 85 781 740 грн 34 коп. станом на дату підписання сторонами договору (а. с. 22-25).

Відповідно до платіжної інструкції № 72296 від 10.08.2023 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги згідно з умовами договору № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 (а. с. 27).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 10.08.2023 ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Кредит-капітал» реєстр боржників, складений станом на 10.08.2023 за формою, передбаченою додатком № 1 до договору. Відповідно до зазначеного реєстру кількість боржників становить 5 946 осіб (а. с. 26 на звороті).

Відповідно до наявного у справі витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2811481 від 13.01.2022 на загальну суму 21 344 грн 18 коп., з яких: тіло кредиту 5 999 грн 99 коп., проценти за користування 15 344 грн 19 коп. (а. с. 26).

12.09.2025 ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за вих. № 22950905 направило на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за договором від 13.01.2022 № 2811481 у сумі 21 344 грн 18 коп. (а. с. 27 на звороті).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал», на підставі договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 перейшло право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2811481 від 13.01.2022, укладеним між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна». Після набуття права вимоги позивачем нові нарахування заборгованості не здійснювалися, а до стягнення заявлено суму заборгованості, що виникла станом на момент відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Що стосується суми нарахованих процентів, суд зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 13.01.2022 № 2811481 відповідач ОСОБА_1 лише частково здійснив повернення кредитних коштів на загальну суму 2 768 грн 01 коп. (а. с. 16 на звороті-21).

За період з 13.01.2022 по 19.12.2022 відповідачу були нараховані проценти з розрахунку 1,99% в день, що відповідає умовам підпунктів 1.3, 1.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.01.2022 № 2811481 (а. с. 8).

При цьому нарахування вказаних відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось ТОВ «Лінеура Україна» в межах строку кредитування, визначеного умовами підпункту 1.3 договору.

Отже, з відповідача підлягають стягненню нараховані відсотки за користування кредитним коштами у загальному розмірі 15 344 грн 19 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Аналізуючи надані докази та даючи їм належну правову оцінку, з урахуванням установлених судом обставин справи, підтверджених дослідженими судом доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановивши характер спірних правовідносин та визначивши норми матеріального права, що підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з цим позовом ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплатило судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 20579 від 02.09.2025 (а. с. 37).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп., як такі, що є належно підтвердженими та співмірними заявленим вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а. с. 30); детальний опис наданих послуг від 05.09.2025 (а. с. 31); акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.09.2025 № 192, відповідно до п. 3 якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 грн (а. с. 30 на звороті); ордер серії ВС № 1381377 від 02.07.2025, виданий Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а. с. 31 на звороті); витяг з ЄДРЮОФОП, згідно із яким керівником Адвокатського об`єднання «Апологет» є Усенко М.І. (а. с. 29).

За результатами оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, з урахуванням критеріїв, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а також обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд ураховує, що згідно детального опису наданих послуг від 05.09.2025 адвокатом було надано такі послуги, як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, ознайомлення із матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, складення позовної заяви та подання її до суду (а. с. 31).

На переконання суду, зазначені в цьому детальному описі наданих послуг обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений час не співмірні їх вартості в сумі 8 000 грн.

Так, усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, а також погодження правової позиції клієнта, по суті є однією видовою послугою, а тому кожна із них не може мати окремого вартісного показника. Водночас ознайомлення із матеріалами кредитної справи є складником такої послуги як складення позовної заяви про стягнення заборгованості, а тому також не може мати окремий вартісний показник.

Також суд вважає, що тривалість роботи адвоката з ознайомленням із матеріалами кредитної справи та складання позовної заяви, що становить 5 год. 30 хв., є надмірно завищеною, так само як і час витрачений на консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, а також погодження правової позиції клієнта, тривалістю 1 год.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених судових витрат, з урахованням складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи крізь призму критерію реальності та розумності адвокатських витрат, керуючись принципами справедливості, змагальності сторін та верховенства права, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» щодо стягнення із відповідача витрат на на професійну правничу допомогу та вважає за можливе стягнути на користь позивача 1 000 грн.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц.

Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.01.2022 № 2811481 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 13.01.2022 № 2811481 у розмірі 21 344 (двадцять одна тисяча триста сорок чотири) грн 18 коп., з яких: 5 999 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. заборгованість за тілом кредиту, 15 344 (п`ятнадцять тисяч триста сорок чотири) грн 19 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, поверх 4-й, м. Львів Львівської області, 79029;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя