Ухвала суду № 134293886, 17.02.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/11197/25

Провадження № 1-кс/333/948/26

УХВАЛА

17 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Балабино Запорізького району Запорізької області, громадянина України, одруженого, освіта вища, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2026 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007977, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами ІНФОРМАЦІЯ_2 , іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Статтями 1, 7, 8 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна в органах внутрішніх справ базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, дотримуватися норм професійної та службової етики у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Наказом Головного управління Національної поліції від 02.01.2025 № 4 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Незважаючи на вищевказане, ОСОБА_5 , займаючи посаду інспектора батальйону поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, 23.11.2025 року, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи поза службою, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на проїжджій частині АДРЕСА_1 , біля будинків № 29, № 6-6 та № 6-в, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті кільком особам військовослужбовцям ЗСУ, які перебували на вулиці Червоній біля вищевказаних будинків, з наявної у нього табельної вогнепальної зброї закріпленого за ним пістолета «Форт 14», калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , здійснив в їх бік не менше тринадцяти пострілів, спричинивши військовослужбовцю ОСОБА_7 вогнепальне кульове поранення черевної порожнини, військовослужбовцю ОСОБА_8 вогнепальне кульове поранення внутрішньої поверхні середньої третини лівого стегна, a військовослужбовцю ОСОБА_9 вогнепальне кульове проникаюче поранення лівої половини грудної клітини та вогнепальне кульове поранення лівого стегна, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для їх вбивства, однак смерть потерпілих не настала з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були припинені іншими військовослужбовцями ЗСУ, a потерпілим в подальшому надано кваліфіковану та необхідну медичну допомогу.

Таким чином, ОСОБА_5 за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене відносно більше ніж двох осіб.

23.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, про що складено протокол (час фактичного затримання 18:31 год. 23.11.2025).

24.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.11.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.01.2026.

19.01.2026 постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007977 від 23.11.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до 3 (трьох) місяців, тобто до 24.02.2026.

20.01.2025 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 23.02.2026 включно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події, висновками судової експертизи зброї, речовими доказами, протоколом огляду карти пам`яті, показаннями потерпілих та свідків, протоколом огляду відеозаписів з відеореєстратора службового автомобіля, іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

У кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, разом з тим, на даний час з метою забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження, у ході досудового розслідування необхідно провести ще певні слідчі та процесуальні дії, у тому числі первинну амбулаторну судово-психіатричну та судово-медичну експертизи підозрюваного.

Провести первинну амбулаторну судово-психіатричну експертизу підозрюваного ОСОБА_5 у визначений термін досудового розслідування не надалося за можливе, оскільки підозрюваний до 30.01.2026 не надавав показів у кримінальному провадженні, окрім цього, не були завершені судово-медичні експертизи потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували на лікуванні в лікувальних закладах.

Наразі також залишається незавершеною судово-медична експертиза підозрюваного ОСОБА_5 , а її висновок та медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_5 , яка перебуває в ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » необхідні при проведенні судово-психіатричної експертизи.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Так, за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначені обставини свідчать про соціальну небезпеку підозрюваного ОСОБА_5 , будучи діючим працівником поліції, покликанням якого є захист порушених прав та інтересів людей, він навпаки вчинив дії, спрямовані на позбавлення життя кількох людей та із застосуванням вогнепальної зброї, а відповідно до Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказане є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки скоєного кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Обґрунтуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України є те, що ОСОБА_5 є колишнім працівником поліції, обізнаний з тактикою та методами слідчої і оперативно-розшукової роботи, має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, наразі звільнений з Національної поліції України і не має засобів для існування, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, так як він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обрані особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Водночас, відповідно частини 4 статті 183 КПК України, під час, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 повністю підтримали клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному, просили його задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що обґрунтованість повідомленої підозри стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведена. Сторона обвинувачення не виконує вимоги ст.ст. 7 та 9 КПК України, зокрема щодо забезпечення законності та здійснення повного, всебічного й неупередженого досудового розслідування. Орган досудового розслідування фактично формує доказову базу з урахуванням заздалегідь визначеної версії подій, намагаючись узгодити з нею зібрані матеріали, замість об`єктивної перевірки всіх обставин кримінального провадження.

Зокрема, на відеозаписі, наданому стороною захисту органу досудового розслідування, вбачається що військовослужбовці, які у кримінальному провадженні мають статус потерпілих, незаконно проникли на територію домоволодіння ОСОБА_5 , висловлювали на його адресу образи, кидали каміння у будинок та вимагали, щоб він вийшов до них.

Підозрюваний вважав, що демонстрація зброї припинить протиправні дії зазначених осіб. Натомість двоє військовослужбовців застосували до нього фізичне насильство, заволоділи його автоматом та протягом близько 15-20 хвилин наносили йому удари. У ході сутички пролунали постріли, при цьому дуло зброї було спрямоване донизу.

Мати підозрюваного, намагаючись припинити конфлікт, була штовхнута одним із військовослужбовців, унаслідок чого отримала тілесні ушкодження.

Після втручання сусідів та виклику бригади екстреної медичної допомоги військовослужбовці відійшли вбік.

Унаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 перебував у стані дезорієнтації та не міг повною мірою усвідомлювати характер своїх дій і обстановку, що склалася. Надалі він піднявся, зайшов до будинку, взяв зброю та почав здійснювати хаотичні постріли у напрямку військовослужбовців.

ОСОБА_5 не здійснював прицільних пострілів у ділянки життєво важливих органів потерпілих, що свідчить про відсутність у його діях прямого умислу на позбавлення їх життя.

Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ґрунтується виключно на припущеннях слідчого та не підтверджена належними й допустимими доказами.

На підставі викладеного захисник просив змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав доводи та твердження свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки підозрюваного та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України (кримінальне провадження №62025080100007977) та групою слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, було розпочато досудове розслідування.

23.11.2025 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_10 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977 групі слідчих у складі: ОСОБА_3 (старший групи), ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Постановою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_20 від 24.11.2025 року призначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, у складі: ОСОБА_21 (старший групи), ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

23.11.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

24.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.11.2025 року ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання по 21.01.2026 року (включно).

19.01.2026 року постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_30 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, до трьох місяців, тобто до 24.02.2026 року.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.01.2026 року продовжено ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання по 23.02.2026 року (включно).

13.01.2026 року постановою слідчого ОСОБА_3 доручено ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » проведення судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_5 .

09.02.2026 року постановою слідчого ОСОБА_3 доручено Філії СЕ ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_8 проведення первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_5 .

Постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_30 від 16.02.2026 року змінено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62025080100007977, визначивши її у складі: ОСОБА_21 (старший групи), ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , ОСОБА_4 , ОСОБА_23 , ОСОБА_29 .

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до п`яти місяців, тобто по 23.04.2026 року (включно).

Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_21 , копію клопотання та додані до нього матеріали, підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 отримали 17.02.2026 року об 09 год. 30 хв., тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події - території ділянки місцевості, розташованої біля території домоволодіння АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою. Під час огляду місця події, на ділянці проїжджої частини вулиці Червоної в смт Балабине, біля будинків №№29, 6-б та 6-в виявлена велика кількість предметів, схожих на стріляні гільзи, предмет, схожий на пістолет «Форт 14» з патроном в патроннику та порожнім магазином до нього, а також предмет, схожий на автомат Калашникова і магазин до нього, споряджений 25 патронами. В приміщенні домоволодіння АДРЕСА_1 виявлені три предмети, схожі на магазини до автоматичної зброї, споряджені патронами, мобільний телефон ОСОБА_5 , його службове посвідчення та спеціальний жетон працівника поліції, а також предмет, схожий на магазин до пістолета, споряджений чотирнадцятьма патронами;

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що о 12 год. 30 хв. отримав повідомлення, що невідома людина у цивільному одязі в селищі Балабине з автоматичною зброєю погрожувала військовослужбовцям. Близько 12 год. 45 хв. він був на місці у АДРЕСА_2 . На той момент на подвір`ї вказаного будинку на землі лежав як у подальшому буде встановлено ОСОБА_5 , якого розброїли на момент його приїзду військовослужбовці та жінка похилого віку (як пізніше встановлено матір підозрюваного).

Він відразу доповів керівництву військової частини про подію та зателефонував працівнику поліції. В цей час приїхала «швидка» та почала надавати допомогу матері ОСОБА_5 . Останній попрохав піднятися з землі та зайти до будинку, щоб подзвонити своєму керівництву, що і йому дозволи здійснити.

У подальшому, ОСОБА_5 з`явився з пістолетом в руці і почав стріляти у бік військовослужбовців, які знаходилися поряд. Спочатку у бік ОСОБА_32 , потім у нього. Всього у його бік підозрюваний прицільно здійснив 4 постріли і поранив у ногу.

Після цього, ОСОБА_5 почав стріляти у бік військовослужбовців - ОСОБА_7 , якого поранив у черевну порожнину та ОСОБА_9 , якого поранив у грудну клітину та ліве стегно. Всього підозрюваний вистрілив увесь магазин з пістолету, після чого останнього роззброїли та фактично затримали до приїзду працівників поліції;

- показаннями свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , які є по суті аналогічними з показаннями потерпілого ОСОБА_8 ;

- речовими доказами: предметом, схожим на пістолет з патроном та порожнім магазином, предметами, схожими на стріляні гільзі та кулю та предметом, схожим на автомат Калашникова, вилученими з ділянки проїжджої частини та узбіччя біля будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 ;

- протоколом огляду відеозаписів з відеореєстратора службового автомобіля «Renault Duster» екіпажу СРПП ВП №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, який 23.11.2025, о 13:00 год. прибув за викликом за адресою: АДРЕСА_1 , на яких зафіксовано як ОСОБА_5 , виходячи з двору будинку АДРЕСА_1 , з наявного в нього у руках предмету, зовні схожого на пістолет, здійснює постріли;

- протоколом огляду карти пам`яті «Kingston Canvas Select Plus micro SD 64 GB SDCS2/64GB31666-C14.A00LF», наданої захисником ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на якій містяться папки з фото- та відео файлами. На вказаних відофайлах зафіксовано події, які відбувалися 23.11.2025 року на та біля території домоволодіння підозрюваного, в тому числі як ОСОБА_5 , тримаючи за спиною предмет, зовні схожий на пістолет, виходить із території подвір`я свого будинку, після чого зникає з поля зору відеокамери, а надалі чутно звуки пострілів;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра стосовно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована.

У своєму клопотанні слідчий вказує, що йому для завершення досудового розслідування необхідно провести окремі слідчі та процесуальні дії: здійснити тимчасовий доступ до біоматеріалу ОСОБА_5 на вміст алкоголю, відібраний у нього 23.11.2025, після доставки його до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Запорізької обласної ради, після чого дослідити його в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ЗОР на кількісний вміст алкоголю; долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи підозрюваного ОСОБА_5 щодо встановлення ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, призначеної 13.01.2026 року; долучити до матеріалів кримінального провадження висновок первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_5 , призначеної 09.02.2026 року; провести огляд витребуваних з ІНФОРМАЦІЯ_11 відеозаписів з нагрудних відеокамер поліцейських, які 23.11.2025 прибули на виклик на місце вчиненого кримінального правопорушення, за результатами огляду прийняти рішення щодо приєднання вказаних відеозаписів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів; з урахуванням отриманих у кримінальному провадженні доказів та встановлених під час досудового розслідування даних, повідомити ОСОБА_5 про підозру в кінцевій редакції; виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які спрямувати до суду для розгляду.

Проведення вищевказаних слідчих та процесуальних дій потребує додаткового часу, а їх значення для досудового розслідування має вирішальний характер.

Відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення особливо тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На цей час частина свідків по даному кримінальному провадженню ще не допитана. Підозрюваний ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про анкетні дані свідків, використовуючи свої знання як правоохоронця та певні зв`язки, ймовірно буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення

Слідчий суддя в даному випадку згоден з позицією прокурора, що ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, а також звільнення його з органів Національної поліції України та залишення без засобів існування, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

До такого висновку слідчий суддя дійшов і при аналізі дій ОСОБА_5 під час подій. Так, слідчий суддя звертає увагу, що останній підозрюється у тому, що він прицільно здійснив не один постріл, після чого зупинився, а більше десяти, що свідчить про те, що підозрюваний намагався довести до кінця свої дії.

Ризик, передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, зазначений слідчим у клопотанні, під час судового розгляду не підтвердився.

Таким чином, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, вони на цей час продовжують існувати, тому клопотання слідчого про продовження до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити до строку закінчення досудового розслідування.

Слідчий суддя звертає увагу, що 03.02.2026 року колегія Запорізького апеляційного суду розглянула скаргу сторони захисту на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2026 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання по 23.02.2026 року, та залишила її без задоволення.

Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст.183 КПК України, тому слідчий суддя не визначає можливість застосування застави.

Водночас, під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя розглядав можливість застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту та особистого зобов`язання.

Враховуючи особистість підозрюваного, встановлені ризики, які є надзвичайно вагомими, тому вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленими під час розгляду клопотання ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є доцільним у даному випадку та відповідає принципу винятковості цього запобіжного заходу.

Враховуючи, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977 продовжено до 23.04.2026 року, а строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, вважаю, що строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 необхідно продовжити по 16.04.2026 року (включно).

Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 199, 206 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Міністерства юстиції України по 16.04.2026 року (включно).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до ІНФОРМАЦІЯ_13 . Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Міністерства юстиції України для виконання.

Повний текст ухвали складено 19.02.2026 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1