Ухвала суду № 134292801, 12.02.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1202/26

Провадження № 1-кс/761/2035/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

представника власника майна ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000429, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.11.2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42025110000000429, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.11.2025 року.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4025110000000429 від 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

05.01.2026 року на підставі ст. 237 КПК України за участю ОСОБА_6 було проведено огляд місця події у приміщенні закладу громадського харчування з назвою «Idealist», який розташований в ТРЦ «Парус» за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 2, в ході якого, на столі біля барної стойки виявлено та вилучено: грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ36340866Н; грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ05467748Р; 41 (сорок одну) грошову купюру номіналом по 100 доларів США з однаковим серійним номером КВ14859854М, які поміщено до сейф пакету №NPU 6311839; договір про надання інформаційно-консультаційних послуг на 2 аркушах, який поміщено до паперового конверту.

Прокурор зауважує, що в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно, яке вилучено 05.01.2026 в ході проведення огляду місця події у приміщенні закладу громадського харчування з назвою «Idealist», який розташований в ТРЦ «Парус» за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 2, так як є вагомі підстави вважати, що вищевказані гроші та документи самостійно або в сукупності з іншими доказами має суттєве значення для документування протиправної діяльності вказаної особи та встановлення істини по даному кримінальному провадженню.

На підставі наведеного та враховуючи, що вилучене майно має статус речового доказу у кримінальному провадженні, з метою його належного збереження прокурор просить накласти арешт на майно, яке являється предметом розгляду даного клопотання.

Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити на підставі наведених у ньому доводів.

Представник власника майна ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо даного клопотання та просив відмовити у задоволенні. Водночас адвокатом долучено письмові заперечення, зі змісту яких вбачається, що клопотання сторони обвинувачення не обґрунтоване та не вмотивоване належними доказами, а для накладення арешту відсутні підстави, у зв`язку з чим клопотання не підлягає задоволенню. Крім того, представник власника майна вказує на відсутність доказів того, що майно, яке є предметом розгляду даного клопотання, має ознаки речових доказів.

Вислухавши доводи учасників, дослідивши клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, а також долучені письмові заперечення, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4025110000000429 від 20.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

05.01.2026 року на підставі ст. 237 КПК України за участю ОСОБА_6 було проведено огляд місця події у приміщенні закладу громадського харчування з назвою «Idealist», який розташований в ТРЦ «Парус» за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 2, в ході якого виявлено та вилучено: грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ36340866Н; грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ05467748Р; 41 (сорок одну) грошову купюру номіналом по 100 доларів США з однаковим серійним номером КВ14859854М, які поміщено до сейф пакету №NPU 6311839; договір про надання інформаційно-консультаційних послуг на 2 аркушах, який поміщено до паперового конверту.

05.01.2026 року постановою слідчого у даному кримінальному провадженні вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вилученого майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного майна з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, передачі чи відчуження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна. Тож, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке перебувало у володінні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вилучено 05.01.2026 року в ході проведення огляду місця події у приміщенні закладу громадського харчування з назвою «Idealist», який розташований в ТРЦ «Парус» за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, 2, а саме:

- грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ36340866Н; грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером КВ05467748Р; 41 (сорок одну) грошову купюру номіналом по 100 доларів США з однаковим серійним номером КВ14859854М, які поміщено до сейф пакету № NPU 6311839;

- договір про надання інформаційно-консультаційних послуг на 2 аркушах, який поміщено до паперового конверту.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7