Рішення № 134290891, 23.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5848/26

Справа №754/21533/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 6 440,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 101498891 від 01.02.2023, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 6 440,00 грн, яка складається з 1 600,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 4 680,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 160,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявленням клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Представник Позивача одночасно з позовом подав клопотання, в якому повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається […] через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді.

Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачу, який не має електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, крім ухвали про відкриття провадження у справі, що надсилалась Відповідачу за адресою його місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідача через Портал Дія.

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на номер телефону, що вказаний в позовній заяві та кредитному договорі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1 , абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

01.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 101498891 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Факт укладення кредитного договору підтверджується підписанням його за допомогою одноразового ідентифікатора (V11668), що підтверджується Довідкою про ідентифікацію

Згідно з умовами цього договору (Анкета-заява, Графік платежів), сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 1 600, 00 грн загальним строком на 105 днів, який складається з пільгового періоду (15 днів та закінчується 16.02.2023) й поточного періоду (90 днів та закінчується 17.05.2023). Кінцевим терміном повернення кредиту є 14.05.2023.

01.02.2023 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі (платіжне доручення № 58622672 від 01.02.2023).

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, направивши Відповідачу Претензію вих. № 22739326/1742 від 04.11.2025 про погашення боргу, яка була залишена без задоволення. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 1 600,00 грн.

Щодо нарахування відсотків та комісії

Позивач просить стягнути 4 680,00 грн відсотків, що нараховані за період з 02.02.2023 по 17.05.2023, а також 160,00 грн комісії за видачу кредиту.

Договір та Графік платежів до нього передбачають сплату відсотків за користування кредитом. Також договором передбачена комісія. Зокрема, Відповідач за умовами кредитного договору мав обов`язок сплатити комісію за надання кредиту: 160,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту (пункт 1.5.1), проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 360,00 грн у грошовому виразі , які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2), а також проценти за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду у розмірі 4 320,00 грн (пункт 1.5.3).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)). Велика Палата Верховного Суду, уточняючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Суд, здійснивши тлумачення умов договору, зокрема пунктів 1.5.2, 1.5.3, 1.6 та 2.2.3, встановив, що сторони погодили як проценти за користування кредитом у межах пільгового періоду (15 днів), так і порядок нарахування процентів у разі продовження користування коштами після спливу цього строку - поточний період (90 днів).

Відповідач кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами після 13.02.2023. За таких обставин, Первісний кредитор (ТОВ "Мілоан") відповідно до умов Договору, з якими погодився Відповідач, правомірно продовжив нарахування процентів за користування кредитом за стандартною ставкою у межах строку кредитування (пункт 1.3, кінцевим терміном повернення кредиту є 17.05.2023).

Суд перевірив розрахунок і встановив, що нарахування відсотків здійснено виключно в межах узгодженого строку кредитування, що повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Розрахунок заборгованості щодо стягнення процентів є обґрунтованим та таким, що не виходить за межі умов договору. Тому вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також Суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту,

Суд ураховує, що закон прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (пункт 31.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, пункт 43 постанови Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 910/1274/24, пункт 61 постанови Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Верховний Суд, розглядаючи спір між сторонами щодо нікчемності положень кредитних договорів, в яких кредитодавцем виступав ТОВ "Мілоан", зробив висновок, що аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова від 09.10.2024 у справі № 582/202/22).

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22, щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит з ТОВ "Мілоан". Водночас Суд звертає увагу, що вказані висновки стосуються визнання нікчемним обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію, якщо банк не надав переліку таких додаткових послу. Натомість у цій справі до стягнення заявлено разову комісію за надання кредиту у розмірі, що становить 10,00% від суми кредиту, і яка нараховується одноразово в момент його видачі, що прямо передбачено п. 1.5.1 укладеного з Відповідачем Договору.

Задовольняючи вимоги про стягнення разової комісії за надання кредиту (п. 1.5.1 Договору), Суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24. Розглядаючи аналогічні правовідносини за договором з ТОВ "Мілоан", Верховний Суд підтвердив правомірність стягнення такої комісії, оскільки вона оплачується разово відповідно до п. 1.5.1, позичальник був ознайомлений з цією умовою при підписанні договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (пункт 61, 91 постанови від 01.07.2025 у справі № 910/2578/24).

Отже, оскільки заявлена до стягнення сума є разовою комісією за надання кредиту, а не прихованою щомісячною платою за його обслуговування, позовні вимоги у цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, Суд вирішив, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 680,00 грн заборгованість за сумою відсотків та 160,00 грн комісії за видачу кредиту.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, який було укладено 30.05.2023 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", що пітверджується Витягом з Реєстру боржників (позиція № 1261), де чітко ідентифіковано Відповідача ОСОБА_1 та суму його боргу.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору факторингу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 641/8415/23).

У справі, що переглядається, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, не надав Суду жодних доказів повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором, а також не надав доказів на спростування розрахунку, наданого Позивачем.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги повністю, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позивач просить також відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Зокрема, частина третя статті 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без участі представника Позивача у судовому засіданні. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, суму позову, Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у визначеному розмірі є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 3 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 6440,00 грн - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614) заборгованість у загальній сумі 11 862,40 грн (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні сорок копійок), що включає: 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 680,00 грн заборгованість за сумою відсотків та 160,00 грн заборгованість за комісією, 2 422,40 грн - судового збору та 3 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО