Ухвала суду № 134290047, 20.02.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2776/25

Провадження № 2-др/950/7/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Косолапа В.М.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Лебедині заяву представника відповідача про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебувала вищевказана цивільна справа. Ухвалою від 10.02.2026 позов АТ «ТАСКОМБАНК» залишено без розгляду.

16.02.2026 представник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та просила стягнути на користь відповідача 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що позивачем було подано позовну заяву без долучення до неї належних доказів, не надано таких доказів до відповіді на відзив та не виконано вимоги суду щодо явки в судове засідання для надання пояснень.

Оскільки учасники справи у судове засідання не викликались, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає наступне.

Представник відповідача, посилаючись на положення ст. ст. 141, 142, 270 ЦПК України, просить стягнути з позивача судові витрати у виді витрат на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 .

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

У даній цивільній справі рішення по суті спору не приймалось та рішення суду не ухвалювалось. Ухвалою від 10.02.2026 позов АТ «ТАСКОМБАНК» залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто в даному випадку питання про розподіл судових витрат повинно вирішуватись відповідно до положень ст. 142 ЦПК України.

Однак, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У даному випадку представником відповідача не доведено, що позивач пред`явив завідомо безпідставний позов, не долучивши відповідні докази.

Так, на обґрунтування позовних вимог як до позовної заяви так і до відповіді на відзив додавалися докази наявності правовідносин між ТОВ «ФК «ЦФР», а також докази відступлення вимог до ОСОБА_1 по договору від 05.10.2020 № 1754980871 на користь АТ «ТАСКОМБАНК».

Тобто до позовної заяви були надані відповідні докази, які позивач вважав належними та достатніми, та такими, що підтверджують заявлені вимоги.

Питання щодо наданих доказів постало після доведення представником ОСОБА_1 своєї позиції по справі, оскільки остання вважала, що надані докази не підтверджують правовідносин, які склалися між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак у даній справі докази не досліджувались на предмет їх достовірності та достатності для задоволення/відмови в задоволенні позовних вимог.

Також представником відповідача не доведено, що позивач вчиняв будь-які недобросовісні дії, чи мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, при цьому його звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист не можуть вважатися необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Жодної із таких обставин наведено не було.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Тобто в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК» не позбавлене можливості повторно звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 .

За таких обставин заява представника Євтух Т.С. про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 260, 261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 20.02.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП