Рішення № 134287477, 23.02.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5960/25

Провадження № 2/552/1122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання - Безугла А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до умов договору № 4285505, укладеного 08.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7000 грн. Строк позики становить 30 днів, процентна ставка 1,9 % за кожен день користування кредитом. 24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і за Договором 4285505 від 08.06.2021 року. В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року у тому числі і за Договором 4285505 від 08.06.2021 року. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого загальна сума заборгованості становить 21 219 грн. 83 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 7000 грн., заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 14 090 грн., інфляційні збитки 112 грн. 00 коп., нараховані 3% річних 17 грн. 83 коп. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 219 грн. 83 коп. та витрати по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24 грудня 2025 року скасовано заочне рішення та справа призначена до розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило. Матеріали справи містять відзив в якому відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог. Просить застосувати строк позовної давності. З 18.12.2020 року вона перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій. Відносно неї не можуть нараховуватися штрафні санкції та проценти за користування кредитом. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У заяві про скасування заочного рішення просила врахувати, що заявлені судові витрати на правничу допомогу вважає не співмірними ціні позову , вони є необґрунтованими, завищеними, справа є типовою, не потребує значного обсягу роботи адвоката, в процесуальному розмірі справа є малозначною. В порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 500 грн., які мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд дійде до висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, то і в цій частині підлягають задоволенню витрати на правничу допомогу (33%), а саме 165 грн.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 4285505 , відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 7000 грн. Строк позики становить 30 днів, процентна ставка 1,9 % за кожен день користування кредитом.

24.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і за Договором № 4285505 від 08.06.2021 року.

В подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року у тому числі і за Договором 4285505 від 08.06.2021 року.

Відповідно до пункту 1.4 Договору про надання споживчого кредиту строк повернення кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.5.1 Договору про надання споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 1,9 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбувалася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Вказаний договір підписано електронним цифровим підписом відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

08.06.2021 року за договором № 4285505 здійснено переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_1 , у сумі 7000 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Вей фор пей».

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно дост.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі вказаних договорів ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4285505.

Так, згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 4285505 становить 21 219 грн. 83 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 7000 грн., заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 14 090 грн., інфляційні збитки 112 грн. 00 коп., нараховані 3% річних 17 грн. 83 коп.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) зазначено, що «Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України)».

«Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи є порушеним право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону».

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) та від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306 цс 18).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього

Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

А тому, саме з цієї дати (02.04.2020) строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

А тому у суду відсутні підстави для висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Також суд зазначає, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Особливий період розпочався в Україні з моменту набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 18.03.2014 №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває по теперішній час.

Відповідно до довідки №1462 від 27.10.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 з 18.12.2000 року по теперішній час . Відповідно до ст..23 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» , 29.08.2023 року термін дії контракту про проходження військової служби у Збройних силах України продовжено до оголошення демобілізації .

Згідно посвідчення НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має статус ветеран ві ни учасника бойових дій.

Особам, яким встановлено статус ветерана війни (учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни), видається посвідчення відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 №302. Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветерана війни та інших осіб, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Таким чином, на відповідача з грудня 2020 року, як на військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час її призову.

Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7 000 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог , а саме щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн., що складає 33 %.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 799,39 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог, що вказано у додатковій постанові Велика палата ВС у справі № 206/4841/20.

Відповідачем заявлено щодо не співмірності витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. ціні позову . Посилалась на їх необґрунтованість,завищення, оскільки справа є типовою, не потребує значного обсягу роботи адвоката, в процесуальному розмірі справа є малозначною. В порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 500 грн., які мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, клопотання відповідача, межі задоволення позовних вимог, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 2 000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 76-81, 141, 259, 263- 265 ,268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором № 4285505 від 08.06.2021 року в розмірі 7 000 грн., судові витрати у розмірі 799 грн. 39 коп. та 2 000 грн. на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього стягнути 9 799 грн. 39 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926,

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий Ж.В.Кузіна