Ухвала суду № 134282770, 23.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12155/25

УХВАЛА

23 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 05.09.2025 суд зупинив провадження у цій адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/1822/25. Ухвала від 05.09.2025 отримана позивачем 09.09.2025 і у встановлений законом строк не оскаржена.

Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у цій справі, посилаючись на те, що провадження у справі №560/1822/25 було зупинене ухвалою від 09.12.2025 до отримання інформації про одужання позивача, отже одночасний розгляд справ на даний час не здійснюється. Також зазначає, що спірним рішенням порушуються різні права позивача у цій справі та позивача у справі №560/1822/25.

При вирішенні клопотання суд виходить з такого.

Згідно з п. 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Згідно зі ст. 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Як вбачається з попередньо прийнятих ухвал у цій справі, суд зупинив провадження у ній до розгляду справи №560/1822/25 оскільки: позивачами оскаржений той самий нормативний акт, підстави позовів є тотожними, обставини, які розглядаються іншим судом в межах справи №560/1822/25, мають безпосереднє значення для вирішення цієї справи та впливають на збирання та оцінку доказів, однак не можуть бути встановлені судом самостійно у межах цієї справи.

Отже, підставою для зупинення провадження було існування об`єктивної процесуальної залежності між зазначеними справами, оскільки правова оцінка законності спірного нормативного акта, яка буде надана судом у першій справі, матиме значення для правильного та однакового застосування норм матеріального права у даній справі.

Суд звертає увагу на те, що ухвала про зупинення провадження у справі №560/12155/25 позивачем не оскаржувалась та набрала законної сили.

Позивач покликається на те, що у справі №560/1822/25 провадження було зупинено через хворобу позивача. Водночас, зазначене є тимчасовою процесуальною перешкодою, а не завершенням розгляду справи по суті. Це означає, що підстава, через яку було зупинено провадження у справі №560/12155/25, не усунута, адже залежність справи №560/12155/25 від результатів розгляду справи №560/1822/25 продовжує існувати.

Оскільки рішення у справі, до вирішення якої зупинено провадження у цій справі, не ухвалено, а правова оцінка законності спірного нормативного акта судом не надана, обставини, що стали підставою для зупинення провадження, продовжують існувати.

Як зазначається вище, поновлення провадження у справі можливе після усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.

З іншої сторони, поновлення провадження за таких умов фактично призвело б до одночасного розгляду судами двох спорів щодо одного й того самого нормативного акта з аналогічних підстав, що створює ризик ухвалення різних за змістом судових рішень та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, а також принципу Верховенства Права та правової визначеності, закріпленим у статті 6 КАС України.

Посилання позивача на те, що спірним рішенням порушуються різні права позивача у цій справі та позивача у справі №560/1822/25, суд відхиляє. У даному випадку слід розмежовувати оцінку законності спірного рішення (суть спору) та оцінку наявності процесуальної самостійності вимог та залежності справ ( процесуальне питання).

Наведені позивачем у клопотанні аргументи не змінюють характер процесуальної взаємозалежності між справами, не усувають її, не є достатньою обставиною для поновлення провадження, і не змінюють того, що оцінка законності нормативного акта повинна бути сформована у справі №560/1822/25.

Посилання позивача на обґрунтування порушення його прав, які відмінні від прав позивача у справі №560/1822/25, не змінює характеру спірних правовідносин, оскільки предметом оскарження у цій та пов`язаній справі є один і той самий нормативний акт. Водночас, оцінка обґрунтованості посилань позивача на порушення його прав можлива під час розгляду справи по суті та не є сама по собі предметом дослідження при розгляді питання про поновлення провадження.

Той факт, що позивачі у пов`язаних справах посилаються на різні аспекти можливого впливу спірного акта, не усуває залежності між справами, адже зупинення було обумовлене саме тотожністю предмета та підстав позовних вимог.

Суд також враховує принцип правової визначеності та однакового застосування норм права, закріплений у статті 2 КАС України. Поновлення провадження у цій справі за наявності незавершеної пов`язаної справи, предметом якої є перевірка законності того самого нормативного акта, могло б призвести до паралельного розгляду тотожних спорів та створити ризик ухвалення різних за змістом судових рішень щодо одного і того самого акта.

Доводи позивача про те, що зупиненням провадження у справі порушується право на судовий захист, суд оцінює критично. Так, Конституція України передбачає право на судовий захист. Однак це право не є абсолютним у сенсі процесуальної форми, держава має право встановлювати процесуальні правила реалізації цього права, і зупинення провадження - це передбачений законом процесуальний механізм.

У цій справі позов прийнятий до розгляду, провадження у справі відкрите, отже доступ до суду було забезпечено, на цей час провадження у справі не закрите, позов не залишений без розгляду.

Водночас зупинення провадження - це тимчасове відтермінування розгляду, а не відмова у праві на суд. Зупинення провадження прямо передбачене процесуальним законом, спрямоване на уникнення суперечливих рішень, має тимчасовий характер, не позбавляє особу можливості отримати рішення по суті. Отже, непропорційного обмеження права на доступ до суду немає.

Відтак, посилання позивача на можливе порушення статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки зупинення провадження у справі здійснене на підставі та в порядку, визначених процесуальним законом, має тимчасовий характер та не позбавляє позивача права на судовий захист. Провадження у справі не закрите та не припинене, а зупинене до усунення обставин, що стали підставою для цього.

Отже, саме по собі зупинення провадження за наведених обставин не може розцінюватись як порушення права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції, а факт відтермінування розгляду у зв`язку з існуванням процесуальної залежності між справами не свідчить про ілюзорність чи неефективність судового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання позивача на тимчасове зупинення провадження у пов`язаній справі як на нову обставину, що начебто усуває підстави для зупинення провадження у справі №560/12155/25, є необґрунтованим. Зупинення розгляду пов`язаної справи №560/1822/25 не змінює характеру правової залежності між обома справами та не свідчить про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у цій справі відповідно до статті 236 КАС України.

Обставиною, що зумовила зупинення, є необхідність формування судової оцінки законності одного й того самого нормативного акта, а не процесуальна активність чи бездіяльність сторін у пов`язаному провадженні.

Крім того, стаття 237 КАС вимагає не появи нових обставин, а усунення тих, що стали підставою для зупинення провадження у справі, а посилання позивача на "відсутність перешкод з його боку" теж не змінює суті питання.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі, не усунуті, підстави для його поновлення відповідно до статті 237 КАС України відсутні.

Керуючись , статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на рішення суду.

Головуючий суддя І.С. Козачок