Ухвала суду № 134270203, 19.02.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8142/25

1-кс/0203/1144/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю адвоката - ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м.Дніпра надійшло вищезазначене клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 , в якому поставлено питання про скасування арешту грошових коштів в сумі 53680 грн., вилучених під час проведеного 17.12.2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено в рамках кримінального провадження №42025040000000143 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року у справі №203/8142/25, провадження №1-кс/0203/240/2026.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Слідчий в призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Перевіривши доводи, викладені в поданому клопотанні, заслухавши представника заявника та прокурора, а також дослідивши представлені прокурором для огляду матеріали кримінального провадження №42025040000000143 в частині, що стосується розглядаємого клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Третім слідчим відділом СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025040000000143, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.191, ч.4 ст.246, ч.3 ст.365, ч.3 ст.368 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Також 17.12.2025 року було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено, окрім іншого, грошові кошти в сумі 53680 грн.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 06.01.2026 року у справі №203/8142/25, провадження №1-кс/0203/240/2026, на вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 53680 грн. було накладено арешт, з метою збереження як речових доказів.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).

В свою чергу ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя приймає до уваги час, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 21.11.2025 року у справі №203/8142/25, провадження №1-кс/0203/5090/25, в рамках кримінального провадження №42025040000000143 було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення, окрім іншого, грошових коштів здобутих злочинним шляхом.

Під час розгляду клопотання з долучених до нього документів, зокрема копії свідоцтва про шлюб та копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , вбачається, що на момент проведення обшуку ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , яка зареєстрована за вказаною вище адресою, за якою проживала разом зі своїм чоловіком.

Згідно протоколу обшуку від 17.12.2025 року та ухвали слідчого судді від 06.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 не була присутня під час проведення обшуку та не приймала участі в судовому засіданні щодо розгляду клопотання прокурора про арешт майна.

В обгрунтування заявленого клопотання про скасування арешту, накладеного на вилучені в ході обшуку грошові кошти в сумі 53680 грн., ОСОБА_5 посилалась на те, що вказані кошти належать їй та є її доходами у вигляді отриманої заробітної плати.

З долученої до клопотання довідки вбачається, що ОСОБА_5 з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року працює на посаді начальника відділу комунікацій, електронного врядування та діловодства Перещепинської міської ради.

Розмір її доходів за 2025 рік згідно довідки склав 530453 грн. 44 коп.

З долучених довідок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що у вказаному банку на ім`я ОСОБА_5 емітовано картку для виплат, з якою в період з 09.10.2025 року по 15.10.2025 року, останньою було знято готівкові кошти на загальну суму 86000 грн.

Вказані обставини об`єктивно підтверджують доводи ОСОБА_5 щодо належності останній вилучених в ході проведеного 17.12.2025 року обшуку коштів в сумі 53680 грн. та законності джерела їх походження.

В свою чергу прокурором під час розгляду клопотання не доведено та з представлених матеріалів кримінального провадження не вбачається будь-яких зафіксованих даних, які б свідчили, що вилучені під час обшуку кошти в сумі 53680 грн. отримані ОСОБА_6 в результаті вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку про обгрунтованість поданого клопотання та доведеність викладених в ньому обставин щодо належності вилучених в ході обшуку коштів заявниці, в зв`язку із чим останнє підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на грошові кошти в сумі 53680 грн., накладений в рамках кримінального провадження №42025040000000143 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 06 січня 2026 року у справі №203/8142/25, провадження №1-кс/0203/240/2026..

Зобов`язати уповноваженого слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №42025040000000143 повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в сумі 53680 грн., вилучені під час проведеного 17 грудня 2025 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1