Рішення № 134266912, 15.01.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1127/25

Провадження № 2/366/116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Дурицького М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області

про позбавлення батьківських прав

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 14.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.06.2025.

У судовому засіданні 04.06.2025 розгляд справи було відкладено на 18.06.2025.

18.06.2025 у судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 30.07.2025.

Позивач у судове засідання не з`явилася, 29.07.2025 звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі.

29.07.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Від відповідача до суду 29.07.2025 надійшли клопотання згідно яких останній просив проводити закриті судові засідання, оскільки він є військовослужбовцем, не стягувати з нього судовий збір та витрати на правничу допомогу, провести за рахунок позивача експертизу документів щодо відповідності паперу виробництву 2015 року, а також проводити розгляд справи без його участі.

30.07.2025 ухвалою Іванківського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.10.2025.

У судовому засіданні 16.10.2025, розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, враховуючи думку позивача, судом було відмовлено у задоволенні клопотанням у зв`язку з його необґрунтованістю. У справі оголошено перерву до 20.11.2025.

19.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з тим, що в результаті тяжких поранень останній втратив працездатність на 80%.

20.11.2025 судом було досліджено матеріали справи та оголошено перерву до 23.12.2025.

Розгляд справи 23.12.2025 було відкладено на 15.01.2026.

У судове засідання 15.01.2026 з`явився представник позивача. Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області просили суд проводити розгляд справи без участі їх представника, у зв`язку з територіальною віддаленістю.

Суд, розглянувши подані стороною заявника документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З наданих доказів встановлено такі факти і обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 встановлено діагноз консолідований юнацький епіфізеоліз голівки лівої стегнової кістки, що підтверджено випискою з медичної картки стаціонарного хворого.

Як вбачається з довідки директора навчально - виховного комплексу «Гімназія-загальноосвітній навчальний заклад І ступеня міста Обухова імені Володимира Мельника» від 30.09.2025, ОСОБА_2 не спілкується з вчителями сина, не відвідує батьківські збори, не бере участі у виховному процесі сина.

Відповідно до довідки вихователя групи «Чомучки» від 26.10.2025 ОСОБА_1 приймала активну участь у житті групи, приводила і забирала дитину з садочка. ОСОБА_2 ні разу не бачила.

07.04.2015 ОСОБА_1 зверталася до Обухівського РВ ГУ з заявою про те, що ОСОБА_2 покинув місце проживання та з того часу не займається вихованням спільного сина - ОСОБА_3 .

Як вбачається з довідки старшого оперуповноваженого СКР Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області від 07.10.2015, місце перебування ОСОБА_2 з липня 2009 року по 08 жовтня 2015 року не встановлено.

До матеріалів справи долучено також довідки про доходи ОСОБА_1 та довідки про наявність заборгованості за ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 .

Згідно письмових пояснень голови громадської організації «Соус», сусідки, члена опікунської ради ОСОБА_5 , рідної сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , хрещеної ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає та не цікавиться його життям.

Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов проживання сім`ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 11.02.2025 № 95 було затверджено висновок органу опіку та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серія НОМЕР_1 , виданим виконкомом Семенівської сільської ради Обухівського району Київської області від 04.04.2008 року) записаний батьком дитини.

ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків по відношенню до свого неповнолітнього сина протягом 14 років: не піклується про його життя та здоров`я, не займається вихованням, не цікавиться навчанням та розвитком дитини, не телефонує, не вітає зі святами.

Неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 сама займається вихованням, лікуванням та утриманням неповнолітнього сина, створила всі необхідні умови для проживання, забезпечує дитину різним сезонним одягом та взуттям, шкільним приладдям, засобами гігієни, предметами побуту, забезпечує гармонійний та всебічний розвиток дитини.

Неповнолітньому ОСОБА_3 встановлено діагноз консолідований юнацький епіфізеоліз голівки лівої стегнової кістки. Обстеженням, лікуванням та реабілітацією дитини займалася виключно мати ОСОБА_1 . Фінансової чи іншої допомоги від батька не надходило.

ОСОБА_2 згідно виконавчого листа Обухівського районного суду Київської області № 372/91/18 від 06.03.2018 призначено: аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 18.10.2024 року заборгованість зі сплати аліментів складає 189 709,18 грн.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області 03:12.2024 року та 31.01.2025 року. Батько був повідомлений належним чином про засідання комісії, але на жодну не з?явився пояснюючи, що проходить лікування після поранення.

Комісією також було заслухано неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підтвердив, що з батьком не спілкується та підтримав заяву матері щодо доцільності позбавлення батьківських прав батька.

Колегіально прийнято рішення про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд дійшов до наступного висновку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, що передбачено ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства".

Згідно з ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) вказано, що «розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні. У даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з матір`ю. Та обставина, що матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , має другу групу інвалідності та втратив на 80% професійну працездатність. Неможливість участі у судових засіданнях він пояснює проходженням лікування.

За переконанням суду, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїх батьківських обов`язків, а не є збігом життєвих обставин, які склалися навколо нього: відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, стан здоров`я тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Суд не погоджується також із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.

Органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, хоча і зазначено про неможливість останнього бути на засіданнях комісії, у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Позивачкою при розгляді спору не доведено суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його сином, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також не враховано життєву ситуацію відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Керуючись статтями 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, статтями 150, 164 СК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволені позову- відмовити.

2.Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти на Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (вул. Малишка, 6, каб. 23, м. Обухів, Обухівського району (ідентифікаційний код 37696925)

Суддя Віталій МОВЧАН