Рішення № 134262263, 17.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18966/25

Провадження № 2/638/3149/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ПАРІС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «ФК ПАРІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 0049666 від 28 січня 2020 року у розмірі 43629,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28.01.2020 року між ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» було підписано Заяву-Договір №0049666 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами договору сума кредиту 50505,00 грн, строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка, % річних 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 1 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 5 % від суми наданого Кредиту. Банк свої зобов`язання за договором виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав.

28.10.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» укладено ДОГОВІР ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ №28/10/2021-1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на суму заборгованості у розмірі 54042,25 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 31180,94 гривень; заборгованість за процентами 4740,28 гривень; заборгованість за комісією 18121,03 гривень.

Позивачем здійснено перерахунок заборгованості, на підставі чого зменшено розмір заборгованості відповідача до 41416,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 31180,94 гривень; заборгованість за процентами 4740,28 гривень; заборгованість за комісією 5494,78 гривень. Також нараховано інфляційні втрати у розмірі 1808,48 грн та 3 % річних у сумі 405,08 грн відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 28.10.2021 до 23.02.2022.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнав частково, а саме на суму заборгованості 13326,56 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6372,72 грн, заборгованість за процентами - 4740,28 грн, 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 - 405,08 грн та інфляційні втрати за період з 28.10.2021 р. по 23.02.2022 р. 1808,48 грн. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що положення договору про сплату щомісячної комісії є нікчемними, оскільки Банк не зазначив перелік послуг, за які стягується комісія. У зв`язку з цим відповідач просив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 5494,78 грн відмовити, а сплачені за нікчемними положеннями заявки-договору № 0049666 від 28.01.2020 щодо встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування грошові кошти у сумі 24808,22 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

У відповіді на відзив ТОВ «ФК ПАРІС» зазначило, що Законом № 1734-VIII «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, що підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2023 року у справі № 199/7014/20. Таким чином, кредитний договір як в цілому, так і щодо встановлення щомісячної комісії є правомірним та обов`язковим для виконання сторонами.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 28 січня 2020 року АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 уклали Заяву-Договір № №0049666 про приєднання до Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в якій позичальник просив надати йому споживчий кредит шляхом перерахунку на Картковий рахунок на наступних умовах:

Тип кредиту - Споживчий кредит;

Сума кредиту 50505,05 грн;

Строк дії кредиту - 12 міс.;

Процентна ставка -18 % річних. Тип ставки фіксована;

Валюта кредиту гривня.

Разова комісія при видачі кредиту - 1 % від суми наданого Кредиту.

Щомісячна комісія за супроводження кредиту - 5% від суми наданого Кредиту.

Кредит надається Клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на Картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ). Реквізити для погашення заборгованості: рахунок № НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_4 ), відкритий у АТ РВС «БАНК», МФО 339072, ІН 2264100639, отримувач ОСОБА_1 Призначення платежу: перерахування суми щомісячного платежу (обслуговування споживчого кредиту) згідно з заявою-Договором № 0049666 від 28.01.2020 р.

Згідно з Меморіальними ордерами від 28 січня 2020 року № 6919 на суму 50000,00 грн та № 6920 на суму 505,05 грн АТ «PBC БАНК» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 50505,05 грн.

28 жовтня 2021 року АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК ПАРІС» уклали Договір про відступлення права вимоги №28/10/2021-1, відповідно до п. 1.1. якого Первісний Кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними договорами, зазначеними в Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід`ємною частиною (надалі за текстом - Кредитні договори), які укладені між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РВС БАНК» та боржниками (надалі за текстом Боржники/Боржник).

Відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється на платній основі у розмірі, вказаному в пункті 4.1. цього Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору Права вимоги за Кредитним договором вважаютьсяься відступленими з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі прав та документів, що є невід`ємною частиною цього Договору. Реєстр Прав вимоги у електронному вигляді передаються Первісним кредитором Новому кредитору в день підписання цього Договору.

Ціна відступлення права вимоги за цим Договором становить 794 685,51 грн. (Сімсот дев`яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень 51 копійка) без ПДВ (п. 4.1. Договору).

28 жовтня 2021 року АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК ПАРІС» підписали Акт прийому-передачі прав вимоги і документів до Договору про відступлення права вимоги №28/10/2021-1 від 28 жовтня 2021 року, чим підтвердили, що Первісний кредитор передав документацію Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв від Первісного кредитора документи за наступним переліком наведеним в Додатку до цього Акту, який є невід`ємною частиною Договору. Первісний кредитор і Новий кредитор визнають, що відступлення Прав Вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акта.

Згідно з Описом документів, що передаються по Договору про відступлення права вимоги №28/10/2021-1 від 28.10.2021, за формою Додатку №1 до Договору, за порядковим номером 122 відбулася передача кредитної справи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 , за кредитним договором № 0049666 від 28.01.2020 року.

Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, за формою Додатку № 1 до Договору, право вимоги до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 , за кредитним договором № 0049666 від 28.01.2020 року відступлено на суму заборгованості у розмірі 54042,25 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 31180,94 гривень; заборгованість за процентами 4740,28 гривень; заборгованість за комісією 18121,03 гривень.

Згідно з Розрахунком заборгованості по боржнику ОСОБА_1 , складеним ТОВ «ФК ПАРІС», заборгованість останнього за кредитним договором № 0049666 від 28.01.2020 року станом на 22 вересня 2025 року складає 41416,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 31180,94 гривень; заборгованість за процентами 4740,28 гривень; заборгованість за комісією 5494,78 гривень.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем за період з 28.10.2021 до 23.02.2022 на прострочену заборгованість у розмірі 41416,00 грн нараховано 1808,48 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 405,08 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини укладення між сторонами кредитного договору, що також визнається відповідачем; належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язання, що підтверджується меморіальними ордерами та банківською випискою з рахунку позичальника, які є первинними документами, містять відомості про рух коштів по банківських рахунках відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня, свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, отже є належними та допустимими доказами видачі позичальнику кредитних коштів.

Крім того, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів.

Разом з тим, суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості з огляду на таке.

Щодо заборгованості за комісією у розмірі 5494,78 гривень.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом, у кредитному договорі міститься положення про встановлення щомісячної комісії у розмірі 5% від суми кредиту за супроводження кредиту, проте в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Посилання позивача на правовий висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яким ВП ВС підтвердила правомірність встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування, є безпідставним, оскільки кредитний договір між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 не містить умов про те, що комісія встановлена саме за розрахунково-касове обслуговування. Навпаки, як встановлено судом, щомісячна комісія встановлена за супроводження кредиту, що не є тотожним розрахунково-касовому обслуговуванню.

Таким чином, банком фактично встановив плату позичальника за надання інформації щодо кредиту відповідача, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням того, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому положення кредитного договору 0049666 від 28 січня 2020 року щодо сплати щомісячної комісії у розмірі 5% від суми кредиту за супроводження кредиту є нікчемними, тобто недійсними в силу закону, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 5494,78 гривень задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю.

Крім того, як встановлено судом з розрахунку заборгованості, відповідач з 28.02.2020 до 28.12.2020 періодично вносив грошові кошти на виконання умов договору щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів. При цьому, частину з внесених позичальником коштів, а саме 24808,22 грн, кредитодавець на власний розсуд зарахував в рахунок сплати щомісячної комісії за нікчемною умовою договору.

За таких обставин, а також враховуючи черговість списання коштів, передбачену п. 6.8.4 Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРСТВА «РВС БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, суд зараховує сплачені ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 24808,22 грн в рахунок погашення заборгованості за процентами та за тілом кредиту наступним чином:

4740,28 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками;

20067,94 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

У зв`язку з викладеним, заборгованість за відсотками є повністю погашеною, а пред`явлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту підлягає зменшенню з 31180,94 грн до 11113,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку зі зменшенням розміру заборгованість ОСОБА_1 з 41416,00 грн до 11113,00 грн, судом самостійно здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 11113,00 грн за період з 28.10.2021 до 23.02.2022, та встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період складають 485,26 грн, а 3% річних 108,69 грн.

Щодо відступлення права вимоги, то суд враховує, що відповідачем не спростовано встановлену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги, не надано доказів визнання недійсним вказаного договору повністю або в частині, що стосується відповідача. Таким чином, вказаний договір є правомірним та обов`язковим для виконання.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв`язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором у розмірі, визнаному судом обґрунтованим, ані первісному кредитору, ані позивачу, тому відповідач зобов`язаний сплатити ТОВ «ФК ПАРІС» заборгованість за Заявою-Договором № 0049666 від 28 січня 2020 року у розмірі 11706,95 грн, з яких: 11113,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 485,26 грн - інфляційні втрати, 108,69 грн - 3% річних.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «ФК ПАРІС» частково, а саме стягує з відповідача заборгованість Заявою-Договором № 0049666 від 28 січня 2020 року у розмірі 11706,95 грн, з яких: 11113,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 485,26 грн - інфляційні втрати, 108,69 грн - 3% річних, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (26,832610734%), тобто у розмірі 649,99 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ПАРІС» (код ЄДРПОУ 38962392, адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 37, офіс 535) заборгованість за Заявою-Договором № 0049666 від 28 січня 2020 року у розмірі 11706,95 грн (одинадцять тисяч сімсот шість гривень 95 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ПАРІС» (код ЄДРПОУ 38962392, адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 37, офіс 535) судовий збір у розмірі 649,99 грн (шістсот сорок дев`ять гривень 99 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23 лютого 2026 року

Суддя І.П. Латка