Рішення № 134261838, 17.02.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

17.02.2026

ЄУН 389/4441/25

Провадження №2-а/389/42/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка адміністративну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління національної поліії в Кіровоградській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 28 листопада 2025 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серія ЕНА №6172490 від 17 листопада 2025 року як таку, що винесена без достатніх правових підстав та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вимоги обґрунтував тим, що 17 листопада 2025 року о 19 год 05 хв старшим сержантом поліції поліцейського відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Моісеєнком В.В., було винесено постанову серія ЕНА №6172490 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені в ній обставини не відповідають дійсності. Транспортним засобом він не керував, а стояв уздовж проїзної частини дороги, з вимкненим (заглушеним) двигуном. На його вимогу надати відеозапис вчинення правопорушення та підтвердження факту руху автомобіля, працівниками поліції таких дій зроблено не було. Окрім спірної постанови, більше ніяких протоколів в той день працівники поліції стосовно нього не складали. Працівниками поліції порушено ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» щодо законності зупинки транспортного засобу, у зв?язку з чим вони взагалі не мали право вимагати будь-яких документів для пред?явлення водієм. Але, навіть, якщо припустити, що зупинка ТЗ була законною, то він не був учасником ДТП або на нього не складались будь-які протоколи за порушення ПДР у період часу зазначеного в оскаржуваній постанові. Тобто, підстав для висунення вимоги до нього - пред?явити чинний договір страхування, у працівників поліції в той день не виникло. Він мав і має чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP.225374101, який чинний з 13 грудня 2024 року по 12 грудня 2025 року та працівники поліції не позбавлені були права перевірити його наявність на сайті МТСБ України. Тобто фабула, яка викладена у спірній постанові не відповідає фактичним обставинам справи, так як станом на 17 листопада 2025 року він мав чинний поліс обов?язкового страхування транспортного засобу. Крім того він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

На позовну заяву, 12 грудня 2025 відповідачем - Головним управлінням національної поліції в Кіровоградській області подано відзив, згідно з яким ГУНП в Кіровоградській області позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, вказує, що до позивача стягнення застосовано без порушень, в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 КУпАП виночиться на місці вчинення адміністративного праовопрушення, протокол не складається. Положення ч.1 ст.126 КУпАП, п.2.1 «г» Правил дорожнього руху», абз. 2 ч.2 ст.16 ЗУ «Про дорожній рух», містять імперативний характер та покладають на водія обов`язок мати при собі та пред`явити поліцейському поліс обов`язкового страхування, і не зобов`язують поліцейського перевірити вказану інформацію через відповідні реєстри (бази). Дії поліцейського щодо перевірки наявності поліса страхування у позивача відповідають вимогам закону.

Крім того, відповідачем на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного праовопрушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП надіслано до суду DVD-R диск з відеозаписами здійсненими на нагрудну бордікамеру поліцейського та відеореєстратор.

18 грудня 202року позивачем на відзив на позовну заяву надано відповідь.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та вказав, що на момент подання позовної заяви він не мав доступу до відеофіксації, обставини викладав виходячи з власного сприйняття подій. Після ознайомлення з відео уточнює свою позицію та вважає за необхідне відзначити, що на відео видно, що поліцейський автомобіль рухається позаду його авто. Проте, на момент безпосереднього контакту з працівниками поліції транспортний засіб вже був зупинений, двигун не працював, і він не здійснював керування. Саме це він мав на увазі у позовній заяві. До позовної заяви було помилково долучено страховий поліс іншого транспортного засобу, він не стосується предмета спору, йог обуло долучено через технічну помилку під час формування пакету документів, як підтвердження наявності у нього полісу страхування іншого транспортного засобу, яким він керував в той день. Наміру вводити суд в оману він не мав, просить суд не враховувати цей документ-страховий поліс, як доказ у справі. Також вказує, що у відзиві відповідач формально зазначає, що зупинка транспортного засобу була законною. Водночас жодної конкретної підстави, передбаченої ст.35 Закону України «Про національну поліцію», у відзиві не наведено та не підтверджено доказами. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що до моменту зупинки транспортного засобу поліцейськими не було зафіксовано жодного порушення ним Правил дорожнього руху. Єдиною озвученою причиною зупинки є повідомлення особи про «зелене авто-яке вишиває», без зазначення будь-якого конкретного правопорушення. Поліцейський не вказує номер повідомлення на «102», його зміст та не пояснює, які саме ознаки правопорушення перевірялись. Таким чином, зупинка здійснена без законної та конкретизованої підстави, що прямо суперечить вимогам ст.35 Закону України «Про національну поліцію». З відеозапису чітко видно, що після зупинки поліцейський: з?ясовує його прізвище та дату народження; здійснює перевірку персональних даних; повідомляє, що я «чистий». Ці обставини свідчать, що реальна мета зупинки не була пов?язану з контролем за дотриманням ПДР, а полягала у перевірці особи з мотивів, не передбачених повноваженнями поліції під час дорожного контролю. Вказане підтверджує використання службових повноважень не за цільовим призначенням. Правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП було встановлено виключно після незаконної зупинки. Доказ отриманий унаслідок дій, що здійснені з порушенням закону, а постанова ґрунтується на незаконних доказах.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області як і відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 17 листопада 2025 року поліцейським відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Моісеєнком В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серіяЕНА №6172490, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 17 листопада 2025 року о 19:02:09 год по вул.Молодіжна в с.Мошорине, керував трансопртним засобомВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , при цьому не мав при собі та не пред`явив для перевірки поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 ґ, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Також зі змісту постанови вбачається, що велася відеофіксація бодікам камера 69.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до п.2.1«ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Згідно з п.2.4«а» Правил дорожнього руху, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Положенням статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII також передбачено, що водій зобов`язаний мати при собіпосвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") та на вимогу поліцейського - пред`явити їх.

Отже, не пред`явлення водієм на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційного документа на транспортний засіб, чинного страхового полісу, утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі №536/583/17).

Відповідачем до матеріалів справи долучено відеозапис, з якого вбачається, що позивач 17 листопада 2025 року о 19:02 год по вул.Молодіжна в с.Мошорине, керував трансопртним засобомВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції, які запропонували надати йому документи, зокрема поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Поліс позивач не надав, вказав, що він прострочений. Також з відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу позивачу повідомлено причину зупинки надходження повідомлення про порушення правил дорожнього руху автомобілем схожим за описом на автомобіль під його керуванням.

Позивач, виходячи з його пояснень, наданих до суду 17 лютого 2026 року, наразі не заперечує факт ненадання ним на вимогу поліцейського полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та цей факт доводиться дослідженими судом відеозаписами, при цьому позивач наголошує, що відповідач не мав визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу, а відтак і подальшої перевірки документів.

Однак, такі доводи позивача не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за те, що водій не пред`явив для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, чим порушив п.2.4 а ПДР України.

Суд вважає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс, кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17.

Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.

Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія пред`явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб.

Отже, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає доведеним.

У постанові Верховного Суду №214/7100/16-а (провадження №2-а/214/67/17) від 13 березня 2019 року вказано, що дотримання ПДР є обов`язком водія. Не створення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не позбавляє водія обов`язку неухильно дотримуватись ПДР та не позбавляє, при цьому, відповідальності.

Наявність у позивача статусу учасника бойових дій починаючи з 01 січня 2025 року не звільняє його від обов`язку мати поліс ОСЦПВ. Раніше діюча пільга, що дозволяла їздити без неї, скасована.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову серія ЕНА №6172490 від 17 листопада 2025 року слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Крім того, суд відзначає, що позовні вимоги позивачем безпідставно заявлені до поліцейського відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Моісеєнка В.В., оскільки згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а, відповідачем у справах з приводу рішень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно зі ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати, не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачу у задоволенню позову відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,5,6,9,20,72,77,90,132-134,159-162,242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління національної поліії в Кіровоградській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відмовити.

Постанову про накладення адміністартвиного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6172490 від 17 листопада 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністратвине стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, залишити без змін.

Понесені позивачем судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, місцезнаходження: вул.Віктора Чміленка, 41, м.Кропивницький.

Суддя Г.В. Берднікова