Рішення № 134261610, 23.02.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/83/26

Провадження № 2/345/717/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

23.02.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про стягнення розрахункових сум заробітної плати при звільненні з роботи та про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ТОВ «Карпатнафтохім» з 1985 року на різних посадах, а останній час на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6-го розряду локомотивної служби залізничного цеху. З вересня 2023 року підприємство перестало вчасно виплачувати щомісячну заробітну плату, але позивач продовжував працювати і виконувати свої посадові обов`язки до березня 2025 року. Проте у зв`язку із тим що відповідач не виконував законодавство про працю щодо виплати заробітної плати, ОСОБА_1 подав заяву на звільнення згідно ст.38 КЗпП України /у зв`язку з виходом на пенсію/. Тому 03.03.2025 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України. На час його звільнення з роботи підприємство заборгувало йому заробітну плату по день звільнення 50127 грн. Дана сума не оплачена і по даний час. З цього приводу позивач звертався до відповідача, проте йому відповіли, що коштів на рахунках підприємства немає, хоча позивачу відомо, що підприємство проводить фінансово-господарську діяльність і частково виплачує працівникам зарплату по 1000 грн.

Також позивач зазначає, що у зв`язку з тривалою невиплатою йому з боку відповідача заробітної плати, а також розрахункових сум у загальному розмірі 50127,57 грн (більше 2-х років по даний час) було порушено його конституційне право на оплату праці. Такі дії з боку відповідача призвели до суттєвого порушення звичного для позивача укладу життя та завдали йому моральних страждань. Зокрема, ОСОБА_1 змушений був докладати значних додаткових зусиль для забезпечення себе та своєї сім`ї необхідними засобами до існування, оскільки заробітна плата була його основним і єдиним джерелом доходу.

Поряд з цим, з 2023 року стан здоров`я позивача суттєво погіршився і він був змушений розпочати термінове лікування та хірургічні втручання в серцево-судинну системи організму та в подальшому (у 2023 та 2024 році) проходити щорічні лікування серцево-судинної системи, на що витрачались значні кошти, зокрема на придбання коронарних стен систем для проведення операції із стентуванням ПМШГ ЛКА та ПККА. 02.09.2024 року переніс гострий інфаркт міокарду та операцію із стентуванням, що також потребувало витрат на лікування, а в подальшому курси реабілітації. Через відсутність щомісячних виплат заробітної плати позивач був змушений позичати значні суми коштів у знайомих, що спричинило у нього глибоке психологічне потрясіння, відчуття приниження та безпорадності. Особливо важко було усвідомлювати, що, хоча зароблені ним кошти були нараховані у відповідача, позивач не мав можливості скористатися ними для необхідного лікування, що ставило під загрозу його здоров`я.

Через невиплату зарплати позивач змушений був обмежувати себе у придбанні навіть найнеобхідніших засобів для існування харчування, ліків та базових потреб життя. Це викликало тривалий стрес, почуття страху та постійного хвилювання, значно погіршило його фізичний та психоемоційний стан, створило відчуття соціальної незахищеності та обмежило його здатність повноцінно жити і працювати. Наслідком дій відповідача стало тяжке моральне страждання, пов`язане з неможливістю своєчасно забезпечити своє здоров`я та базові життєві потреби, що значно погіршило якість життя позивача та порушило його право на гідне існування. Таким чином, дії відповідача безпосередньо спричинили позивачу моральні страждання, існує причинно-наслідковий зв`язок між невиплатою зарплати та моральною шкодою. Додаткове моральне навантаження спричинили постійні звернення до інстанцій відповідача з вимогами виплатити належні позивачу кошти, а також необхідність звертатися до суду для захисту своїх прав. З огляду на вищевикладене, характер і обсяг зазнаних душевних і психологічних страждань, тяжкість вимушених змін у житті позивача, керуючись принципами розумності, справедливості та виваженості, позивач оцінює розмір завданої йому моральної шкоди у 14000 грн.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь: 50127,57 грн розрахункових сум заборгованої заробітної плати при звільнені з роботи; моральну шкоду в розмірі 14000,00 грн; витрати за надання правової допомоги (а.с.1-3).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.39-40).

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами було вручено представнику відповідача за довіреністю 29.01.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення (а.с.42), а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ТОВ «Карпатнафтохім» з 1985 року на різних посадах, а останній час на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6-го розряду локомотивної служби залізничного цеху. 03.03.2025 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу про звільнення (а.с.10-14, 15).

На час його звільнення з роботи підприємство ТОВ «Карпатнафтохім» заборгувало ОСОБА_1 заробітну плату по день звільнення в сумі 50127,57 грн (борг за період з грудня 2023 року по березень 2025 року), що підтверджується розрахунковим листком (а.с.17).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення працівника провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу (при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення).

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При визначені розміру заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, суд бере до уваги розрахунковий листок ОСОБА_1 за березень 2025 року, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем за період з грудня 2023 року по березень 2025 року становить 50127,57 грн (а.с.17).

Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виплати цієї суми відповідачу.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з грудня 2023 року по березень 2025 року. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов`язок доказування виплати заробітної плати.

Отже, загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з грудня 2023 року по березень 2025 року (по день звільнення) становить 50127,57 грн.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 14000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Невиплата позивачу заробітної плати встановлена та доведена в ході судового розгляду. Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння йому моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення себе та своєї сім`ї необхідними засобами до існування. Через відсутність щомісячних виплат заробітної плати позивач був змушений позичати значні суми коштів у знайомих, що спричинило у нього глибоке психологічне потрясіння, відчуття приниження та безпорадності. Хоча зароблені позивачем кошти були нараховані у відповідача, позивач не мав можливості скористатися ними для необхідного лікування (факт наявності у відповідача хвороби та проведення ним лікування у 2023-2024 роках підтверджується медичними документами а.с.18-32). Однак, суд звертає увагу, що виникнення хвороби позивача не перебуває у взаємозв`язку з діями відповідача (невиплатою зарплати позивачу).

Через невиплату зарплати позивач змушений був обмежувати себе у придбанні засобів для існування харчування, ліків та базових потреб життя. Це викликало тривалий стрес, почуття страху та постійного хвилювання, значно погіршило його фізичний та психоемоційний стан, створило відчуття соціальної незахищеності та обмежило його здатність повноцінно жити і працювати. Наслідком дій відповідача стало моральне страждання, пов`язане з неможливістю своєчасно забезпечити своє здоров`я та базові життєві потреби, що значно погіршило якість життя позивача та порушило його право на гідне існування. Таким чином, дії відповідача безпосередньо спричинили позивачу моральні страждання, існує причинно-наслідковий зв`язок між невиплатою зарплати та моральною шкодою.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК України, враховуючи тривалість непроведення повного розрахунку відповідача з позивачем, обставини, за яких позивач зазнав моральних страждань, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 4000,00 грн, а тому вимоги позивача в даній частині позову підлягають задоволенню частково.

Щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно ст.133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 141 ЦПК, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Кобзаном Р.М. було укладено договір про надання правової допомоги від 01.01.2026 (а.с.33). Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт, адвокатом надано позивачу послуги з правової допомоги в сумі 5186,00 грн (а.с.35). Оплата даної суми підтверджується квитанцією (а.с.34).

Загальна сума (ціна) позову була визначена позивачем в розмірі 64127,57 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 54127,57 грн (84,41%).

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 4377,50 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (84,41%).

Крім того, з частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Також, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.8).

За подання даної позовної заяви до суду судовий збір складає:

-за вимогу про стягнення розрахункових сум заборгованої заробітної плати при звільнені з роботи в розмірі 50127,57 грн - 1331,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»);

-за вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 14000,00 грн 3328,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»).

Таким чином, загальний розмір судового збору становить 4659,20 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також враховуючи часткове задоволення позову (стягнуто 84,41% від суми позовних вимог), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути 3932,83 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Підстави для негайного виконання рішення передбачені п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України: суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі наведеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про стягнення розрахункових сум заробітної плати при звільненні з роботи та про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПРП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) 54127,57 грн, в тому числі: 50127,57 грн розрахункових сум заборгованої заробітної плати при звільнені з роботи; моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПРП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) - витрати на правничу допомогу в сумі 4377,50 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код 33129683, місцезнаходження: вул. Промислова, 4, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77306) на користь держави 3932,83 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя