Рішення № 13425849, 12.01.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.           Справа № 1/6. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Юніс”, м.Чернівці до акціонерного банку “Енергобанк”, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача –Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, м.Чернівці

про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна

Суддя Дутка В.В.

Представники:

від позивача –Гелетка О.В., директор

від відповідача –Ткач Ф.Г., довіреність від 31.05.2010р.

від третьої особи –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:          19.02.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Юніс” звернулося з позовом до акціонерного банку “Енергобанк” із залученням до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації та просило про наступне :

- визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі) за адресою: 58000 м. Чернівці, вул.Садова, №1-А загальною площею 215,4 кв. метри ;

- витребувати з чужого незаконного володіння АБ “Енергобанк” нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі) за адресою: 58000 м. Чернівці, вул. Садова,1-А загальною площею 215,4 кв. метри та передати його у користування, володіння та розпорядження ТзОВ ВКФ “Юніс”;

- зобов’язати Чернівецьке КОБТІ скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно по нежитловому приміщенню (павільйон для літньої торгівлі у м.Чернівці, вул.Садова,1-А) за АБ “Енергобанк”, здійснений 17.02.2006 року на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2006р. за № 353;

- зобов’язати Чернівецьке КОБТІ зареєструвати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно нежитлове приміщення ( павільйон для літньої торгівлі у м. Чернівці, вул. Садова,1А) за ТзОВ ВКФ “Юніс” на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі у м.Чернівці, вул.Садова,1-А), виданого 28 грудня 2000 року на підставі рішення Чернівецької міської ради від 19 грудня 2000 року за № 941/24.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.03.2010р. у позові відмовлено. Постановою апеляційної інстанції від 21.06.2010р. наведене рішення залишено без змін, при цьому змінено процесуальний статус Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації у справі на відповідача - 2.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010р. вказані вище судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою від 15.11.2010р. розгляд справи призначений на 30.11.2010р.

23.11.2010р. третя особа подала клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ЧКОБТІ про зобов’язання скасувати реєстраційний запис від 17.06.2006р. та зареєструвати в Державному реєстрі право власності на підставі Свідоцтва від 28.12.2000р., справу розглядати без представника ЧКОБТІ.

30.11.2010р. відповідач надав докази розрахунку покупця за договором купівлі –продажу спірного об’єкта.

Ухвалою від 30.11.2010р. судове засідання відкладено на 16.12.2010р.

За клопотанням представника відповідача, з метою витребування інвентарної справи на спірний об’єкт, розгляд справи відкладений на 11.01.2011р.

Відповідач у відзиві від 10.01.2011р. позов не визнає, посилається на придбання спірного павільйону на підставі відплатного договору і при цьому провів повний розрахунок за придбане нерухоме майно. З врахуванням того, що відповідач є добросовісним набувачем, а позивачем пропущений строк позовної давності позовні вимоги підлягають відхиленню.

У судовому засіданні 11.01.2011р. оголошувалась перерва до 12.01.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача вважає позов безпідставним.

Представник третьої особи в засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки останній належним чином повідомлений про час і місце слухання справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 19 грудня 2000 року № 941/24, позивачу видане Свідоцтво про право власності від 28 грудня 2000 року на спірний павільйон для літньої торгівлі, літ “А”, загальною площею 215,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул.Садова, №1-А та зареєстроване за останнім в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 04.04.2001р. за № 655 (а.с.22).

Рішенням від 16 січня 2006 року у справі №8/838 господарський суд м.Києва задовольнив зустрічний позов АК “Енергобанк” до ВК КП “Віраж” і ТзОВ ВКФ “Юніс” та визнав недійсним вищезгадане Свідоцтво про право власності ТзОВ ВКФ “Юніс” на павільйон для літньої торгівлі. Цим же рішенням господарський суд визнав право власності на зазначене майно за ВК КП “Віраж”( а.с. 23-25).

15 лютого 2006 року укладений договір купівлі-продажу між ВК КП “Віраж” (продавцем) і АК “Енергобанк” (покупцем), за яким спірне майно перейшло у власність АК “Енергобанк”, про що в Реєстр прав власності 17 лютого 2006 року внесено запис за порядковим номером 655, що підтверджується відміткою Чернівецького КОБТІ на договорі (а.с. 26). Вказаний договір укладений у межах ліквідаційної процедури застосованої до ВК КП “Віраж” відповідно до постанови господарського суду Чернівецької області від 18.03.2003р. у справі про банкрутство №4/216/б.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006р. у справі № 8/838 рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2006р. в частині зустрічного позову скасовано, справу направлено на новий розгляд.

26.02.2008р. у справі № 8/838-12/166-18/442 господарським судом міста Києва винесено ухвалу, якою припинено провадження у справі за позовом ВКП "Віраж" до АБ "Енергобанк" про визнання недійсним договору застави від 21.01.1998р. та за зустрічним позовом АБ "Енергобанк" до ВКП "Віраж" та ТОВ ВКП "Юніс" про визнання недійсними передачі в статутний фонд майна, що знаходиться в заставі, установчого договору та свідоцтва про право власності.

Таким чином, спірне майно, що належало позивачеві на підставі Свідоцтва про право власності від 28 грудня 2000 року, вибуло з його володіння згідно рішення господарського суду м.Києва від 16 січня 2006 року у справі №8/838, яке скасовано у касаційному порядку 16.11.2006р., а відтак не набрало законної сили.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею у зв’язку з прийняттям судового рішення від 16.01.2006р. у справі №8/838, яким зокрема визнано недійсним Свідоцтво про право власності на майно позивача та визнано право власності на спірне майно за ВКП “Віраж”, а останній в процесі судової ліквідаційної процедури продав майно Акціонерному банку “Енергобанк”.

Згідно п.4.9. договору купівлі –продажу від 15.02.2006р. право власності у покупця виникає з моменту державної реєстрації та повного розрахунку покупця за цим договором.

Судом встановлено, що державна реєстрація зазначеного договору проведена 17.02.2006р. в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації, а розрахунок в сумі 1 260000 грн. здійснено на підставі платіжного доручення від 16.02.2006р. №5 (а.с.154). Позивач звертався з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 15.02.2006р. недійсним, однак у зв’язку з ліквідацією ВКП “Віраж” ухвалою господарського суду Чернівецької області від 14.09.2007р. провадження у справі 9/120 припинено (а.с.181).

Частиною другою ст.388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Проте, як вже зазначалось вище майно продане в ході ліквідаційної процедури ВКП “Віраж” у межах справи №4/216/б. Порядок продажу майна банкрута регламентований ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Таким чином, продаж майна в ліквідаційний процедурі відбувається в силу закону, а не на виконання судового рішення, у зв’язку з чим не підлягає застосуванню до спірних відносин частина 2 ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем доведено доданими до позовної заяви доказами, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Поряд з цим, відповідач не знав і не міг знати, що придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки судове рішення про визнання права власності продавця (ВКП “Віраж”) на майно в подальшому, після продажу майна відповідачеві, було скасовано в касаційному порядку. Тобто правова підстава визнання права власності на спірне майно за ВКП “Віраж” та відчуження такого майна згодом відпала, про що відповідач не знав і не міг знати на час придбання спірного майна.

Таким чином, позов в частині визнання права власності позивача на спірне майно та його витребування від відповідача є обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 2–5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.12.2006р. звернувся до Чернівецького обласного комунального бюро технічної інвентаризації з заявою скасування реєстрації права власності за ВККП “Віраж” у зв’язку з тим, що справу №8/838 направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. Натомість позивач отримав відповідь від 10.01.2007р. про те, що право власності на павільйон для літньої торгівлі зареєстровано за АБ “Енергобанк” на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2006р., а відтак відсутні підстави для перереєстрації права власності ТОВ ВКФ “Юніс” за Свідоцтвом про право власності від 28.12.2000р. з врахуванням постанови ВГСУ від 16.11.2006р. (а.с.157,180). Отже, в січні 2007р. позивачеві стало відомо про порушення його права.

Позовні вимоги щодо спірного майна пред'явлено позивачем 19.02.2010р., тобто за межами трирічної позовної давності.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Таким чином, позивач маючи процесуальну можливість подати позовну заяву до закінчення передбаченого законом строку був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, відповідних заходів для цього не вжив, звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку позовної давності, поважних причин пропуску строку давності не навів.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності.

Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання ЧКОБТІ скасувати реєстраційний запис від 17.06.2006р. та зареєструвати в Державному реєстрі право власності на підставі Свідоцтва від 28.12.2000р., слід зазначити, що ЧКОБТІ не є відповідачем у даному спорі, а такі вимоги взагалі не можуть бути предметом розгляду у господарських судах з наступних підстав.

В силу ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі зазначені у цій нормі справи, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 615 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року № 66 /7387) здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Отже, Чернівецьке комунальне бюро технічної інвентаризації виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно та у розумінні п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи суб’єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі в частині вимог до Чернівецьке комунальне бюро технічної інвентаризації про зобов’язання скасувати реєстраційний запис та зареєструвати в Державному реєстрі право власності, підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ. За таких обставин, спір в зазначеній частині не підвідомчий господарським судам України, у зв’язку з чим підлягає припиненню згідно з ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити частково.

2. Відмовити у задоволенні позову в частині визнання за товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Юніс” (м.Чернівці, вул..Сагайдачного, 17/3, код 14258104) права власності на нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі) за адресою: 58000 м. Чернівці, вул.Садова, №1-А загальною площею 215,4 кв. метри; витребувати з чужого незаконного володіння АБ “Енергобанк” нежитлове приміщення (павільйон для літньої торгівлі) за адресою: 58000 м. Чернівці, вул. Садова,1-А загальною площею 215,4 кв. метри та передати його у користування, володіння та розпорядження ТзОВ ВКФ “Юніс”.

3.У решті позову провадження у справі припинити.

Суддя                                         В.В.Дутка

Повне рішення складено 12.01.2011р.