Рішення № 134256596, 05.02.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4997/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великомостівсько міської ради Львівської області Хас Василя Антоновича, ОСОБА_2 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Паска А.Б. звернувся в суд з даним позовом та просить визнати за ОСОБА_1 право власності право власності на земельну ділянку площею 2.19га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території села Бутини Шептицького (Сокальського) району Львівської області згідно сертифікату серії ЛВ №16792.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки ОСОБА_2 . Після смерті мами відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку площею 2.19га, яка розташована на території села Бутини Шептицького району та належала спадкодавцю згідно сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №16792. Оскільки спадкодавець за життя не зареєструвала за собою право власності на землю, оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) був втрачений, позивач не може реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв`язку з чим вона змушена звертатися із даним позовом.

Позивач в судове засідання не прибула, однак її представник адвокат Паска А.Б. подав суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить задоволити.

Представник Великомостівської міської ради Львівської області в судове засідання не прибув, суду надано заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника, вирішення питання покладають на розсуд суду.

Згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

За життя ОСОБА_2 отримала сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) згідно розпорядження від 26.05.1997р. площею 2,19га без визначення зовнішніх меж на місцевості у с.Бутини.

Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 є її донька, позивач по справі (факт родинних відносин між якими підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог статтей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п.17 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач є спадкоємцем майна після смерті матері та прийняла спадщину, однак не має змоги успадкувати майно в позасудовому порядку. З огляду на вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 право на земельну ділянку площею 2.19га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості що розташована на території села Бутини Великомостівської міської ради Львівської області згідно сертифікату на право приватної власності на земелю (середню земельну частку) серії ЛВ №16792 в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великомостівська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ04056316, місцезнаходження: м.Великі Мости вул.Шевченка 6, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: Л. Ю. Фарина