Ухвала суду № 134255942, 23.02.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 6/243/38/2026

Номер справи 466/10052/24

УХВАЛА

Іменем України

з питань зміни способу і порядку виконання судового Рішення

«23» лютого 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

розглянувши цивільну справу за заявою Державної судової адміністрації України, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про заміну способу і порядку виконання судового Рішення, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява Державної судової адміністрації України, боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про заміну способу і порядку виконання судового Рішення.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2024 року по справі №466/10052/24, зокрема, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1004,69 грн.

На виконання зазначеного Рішення 01 квітня 2025 року було видано Виконавчий Лист.

Абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», стягувачем за Рішенням про стягнення судового збору визначено Державну судову адміністрацію України, яка, в свою чергу, звернулася із Виконавчим Листом до виконання органу Державної виконавчої служби.

Однак, орган Державної виконавчої служби повернув зазначений документ на підставі ч.2 ст.6 Закону, у зв`язку з тим, що Виконавчий документ не підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби, оскільки виконання даного Рішення суду має здійснюватися центральними органами виконавчої влади, що реалізує політику у сфері казначейського обслуговування.

Державна судова адміністрація України звернулася із Виконавчим Листом до органу Державної казначейської служби України, проте документ знову був повернутий у зв`язку з тим, що відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дія цього Закону не поширюється на Рішення суду, стягувачем за яким є Державний орган, Державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.

Таким чином, Державна судова адміністрація України, як стягувач, здійснила всіх заходів для забезпечення виконання Виконавчого Листа. Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області не вживається жодних заходів щодо виконання Виконавчого Листа Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, виданого 01 квітня 2025 року.

Заявник просить змінити спосіб виконання Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2024 року по справі №466/10052/24, в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Державного бюджету України судовий збір 1004,69 грн. «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір у сумі 1004,69 грн. на користь Державного бюджету України.

Також заявник просить розглядати справу без участі представника Державної судової адміністрації України.

Представник боржника по справі Головного управління Пенсійного фонду України, Максюта М.О., надала заперечення на позовну заяву, в якому зазначила, що Головне управління вважає заяву представника Державної судової адміністрації України не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зміна способу і порядку виконання Рішення суду є винятковим процесуальним заходом та допускається лише у разі доведеної неможливості виконання Рішення у порядку і способом, раніше встановленими судом.

Заява Державної судової адміністрації України не містить доказів відкриття виконавчого провадження або перебування виконавчого документа на виконанні в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; доказів відмови у виконанні; повернення виконавчого документа без виконання; або будь-якого іншого документального підтвердження неможливості виконання рішення у визначений судом спосіб.

Натомість заявник обмежився проханням змінити формулювання резолютивної частини рішення без наведення та доведення фактичних обставин, що свідчили б про істотні перешкоди його виконанню. Отже, відсутній встановлений частиною 3 статті 435 ЦПК України критерій «істотного ускладнення» або «неможливості виконання» рішення суду, що виключає можливість застосування зазначеної норми у даному випадку.

Формулювання «зобов`язати сплатити» змінює: характер зобов`язання (з примусового стягнення на зобов`язальний спосіб), механізм виконання та суб`єктний порядок реалізації рішення. Така зміна не є технічною або процесуальною. Вона трансформує спосіб захисту права, визначений судом у Рішенні, що набрало законної сили.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як територіальний орган виконавчої влади підпадає під визначення «державний орган» у розумінні Закону № 1404 та Закону № 4901, а примусове стягнення коштів з нього здійснюється виключно через органи Державної казначейської служби України. Органам державної виконавчої служби такі виконавчі документи не підвідомчі.

Таким чином, суд у резолютивній частині рішення вже визначив спосіб виконання, який повністю відповідає спеціальному законодавчо встановленому механізму виконання рішень щодо державних органів. Зміна формулювання з «стягнути» на «зобов`язати сплатити» не усуває жодної об`єктивної перешкоди виконанню рішення, оскільки у будь-якому випадку списання коштів здійснюється виключно через органи Казначейства, а порядок виконання визначений законом, а не формулюванням резолютивної частини судового рішення. Отже, заявлена зміна не впливає на механізм виконання рішення та не усуває жодної доведеної заявником перешкоди, а тому не може бути підставою для застосування статті 435 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним, правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового Рішення відсутні.

Дослідивши документи, надані на підтвердження обставин та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює Рішення іменем України, і таке Рішення є обов`язковим до виконання. Держава гарантує виконання судових Рішень у визначеному Законом порядку, а контроль за їх виконанням здійснює суд. Ця стаття закріплює обов`язковість правосуддя та відповідальність Держави.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового Рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового Рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового Рішення означає, що таке Рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин Рішення).

Обов`язковість судових Рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове Рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових Рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові Рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових Рішень» виконання Рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Питання зміни способу і порядку виконання рішення в цивільному процесі регулюється статтею 435 ЦПК України. Підставою для такої зміни є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до резолютивної частини Рішення від 03 березня 2025 року по справі №243/1212/25, судом було вирішено:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3 на користь держави на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 1 004,69 грн. (одна тисяча чотири грн. 69 коп.).

«Стягнути» та «зобов`язати сплатити» це юридичні терміни, що використовуються у судових Рішеннях для примусового виконання зобов`язань. «Стягнути» означає примусове вилучення коштів через виконавчу службу, тоді як «зобов`язати сплатити» це наказ суду добровільно виконати вимогу, який передує примусу.

«Стягнути» - примусове стягнення, тоді як «зобов`язати сплатити» - покладення обов`язку. Під способом виконання Рішення слід розуміти встановлений судом алгоритм реалізації захисту права. Стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії є двома різними, самостійними способами захисту.

Зміна «стягнення» на «зобов`язання» фактично призводить до зміни змісту рішення по суті.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що Виконавчий Лист було пред`явлено до органу Державної виконавчої служби, однак він був повернутим без прийняття до виконання. Надалі Виконавчий Лист було пред`явлено до органу Державної казначейської служби України, однак він був повернутим без виконання.

Суд зазначає, що стадія виконання судового Рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. В цивільному судочинстві обов`язковість виконання судового Рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового Рішення.

При цьому заміна способу виконання Рішення не повинна змінювати суті судового Рішення, принцип Верховенства права та необхідність забезпечення його реального виконання.

З огляду на викладене, враховуючи принцип обов`язковості судових Рішень, необхідність забезпечення їх реального виконання та факт того, що зміна способу виконання Рішення не повинна змінювати суті судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в заяві про зміну способу і порядку виконання Рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18,435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії Держави щодо виконання судових Рішень», Конституцією України та ін., -

У Х В А Л И В :

В заяві Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання судового Рішення відмовити.

Апеляційна скарга на Ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо Ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії Ухвали.

Повний текст Ухвали складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова