Рішення № 134255940, 23.02.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/717/2026

Номер справи 243/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«23» лютого 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат ПРОКОПЦЕВ Сергій Вікторович, до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за Законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Прокопцев С.В., звернулися до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із заявою про визанння права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за Законом. Свою заяву обґрунтували тим, що ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу ОСОБА_3 ) доводилась дочкою ОСОБА_4 . Наведене підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 10 січня 1965 року, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00048264401 від 03 грудня 2024 року.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказом чого є Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 15 травня 2004 року. Після його смерті залишилась спадщина: житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 87,0 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, душ Ж, огорожа №1, огорожа №2, колодязь №3, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей будинок був збудований спадкодавцем у 1983 р. на підставі Рішення виконкому Слов`янської міської ради народних депутатів від 01.07.1981 «Про дозвіл будівництва нових будинків замість старих, непридатних до житла».

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги спадкування за Законом, інші спадкоємці відсутні, оскільки син спадкодавця (рідний брат позивачки) ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 17 жовтня 2012 року).

Позивачка прийняла спадщину, була заведена спадкова справа №1352 (№ в ЄРЗСС 3736472). Наведене підтверджується Довідкою про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ (відомості про реєстрацію заведення спадкової справи) №3736472 від 16 листопада 2004 року. Однак спадщина не оформлена, про що свідчить Довідка нотаріуса від 30 червня 2023 року.

Пізніше ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй Свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно. Однак нотаріус відмовив у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності на будинок у спадкодавця.

Про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок повідомлено у Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 січня 2026 року №41/02-31.

Таким чином, виникла ситуація, за якої ОСОБА_2 після смерті її батька успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, однак позбавлена можливості оформити спадщину на будинок шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на нерухоме майно у її батька.

Так, згідно з Довідкою Відділу зберігання інвентаризаційних справ об`єктів нерухомого майна Слов`янської МВА №04-01/109 від 22 січня 2026 року, право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 в КП «БТІ» не зареєстроване.

Поточна інвентаризація проводилась 01 грудня 2004 року. Відповідно до Довідки КП БТІ м. Слов`янська №2714-2/0.45/01 від 01 листопада 2013 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 05.02.1981, знесений. Остання поточна інвентаризація проводилась 01 грудня 2004 року, на земельній ділянці знаходяться житловий будинок А-1 загальною площею 87,0 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м, сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, огорожа №1, №2, №3, №4, колодязь №5. Житловий будинок побудований у 1983 р., право власності на нього не оформлене. Про наведене також свідчить інвентаризаційна справа (технічний паспорт) від 01 грудня 2004 року.

Беручи до уваги наведене, без державної реєстрації прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 не визнається. У даному випадку невизнання права власності на успадковане нерухоме майно полягає в тому, що у позивачки відсутні документи, які б посвідчували її право власності, і були б підставою для державної реєстрації права власності.

Просять визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 87,0 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, душ Ж, огорожа №1, огорожа №2, колодязь №3, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Прокопцев С.В., в судове засідання не з`явилися. Надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області., належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. В судове засідання не з`явився.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне Рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне Рішення.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові Рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян прр державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвала шлюб від 15 січня 2012 року та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 15 травня 2004 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 17 жовтня 2012 року , ОСОБА_5 (брат позивача), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач прийняла спадщину, була заведена спадкова справа №1352 (№ в ЄРЗСС 3736472). Наведене підтверджується Довідкою про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ (відомості про реєстрацію заведення спадкової справи) №3736472 від 16 листопада 2004 року.

Однак спадщина не оформлена, про що свідчить Довідка нотаріуса від 30 червня 2023 року.

Пізніше ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй Свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно. Однак нотаріус відмовив у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують право власності на будинок у спадкодавця.

Про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок повідомлено у Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 січня 2026 року №41/02-31.

Згідно з Довідкою Відділу зберігання інвентаризаційних справ об`єктів нерухомого майна Слов`янської МВА №04-01/109 від 22 січня 2026 року, право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 в КП «БТІ» не зареєстроване.

Поточна інвентаризація проводилась 01 грудня 2004 року. Відповідно до Довідки КП БТІ м. Слов`янська №2714-2/0.45/01 від 01 листопада 2013 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 05.02.1981, знесений. Остання поточна інвентаризація проводилась 01 грудня 2004 року, на земельній ділянці знаходяться житловий будинок А-1 загальною площею 87,0 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м, сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, огорожа №1, №2, №3, №4, колодязь №5. Житловий будинок побудований у 1983 р., право власності на нього не оформлене. Про наведене також свідчить інвентаризаційна справа (технічний паспорт) від 01 грудня 2004 року.

Успадкований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований до 05.08.1992, однак право власності на нього не було зареєстроване.

Після закінчення будівництва житлового будинку ОСОБА_4 не отримав документи на будинок, які б посвідчували закінчення будівництва та підтверджували його право власності на нерухоме майно.

Згідно з Довідкою №1225/2014 від 17 грудня 2025 року, житловий будинок А, сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, душ Ж, огорожа №1, огорожа №2, колодязь №3, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , побудовані до 05.08.1992, тому згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року, не є самовільним та дозволу і прийняттю в експлуатацію не потребують.

У Листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 №12/5-126 роз`яснено, що об`єкти, збудовані до 05.08.1992, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 р. №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не підлягали введенню в експлуатацію, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Крім того, згідно з п. 3.1. Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 р. №91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

У п. 3.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що за наявності відповідних доказів судами може визнаватись право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. Перші власники не оформляли документів на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, і його право має бути визнано в судовому порядку.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття Постанови КМУ від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

До 01 липня 2004 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на нього не залежало від державної реєстрації, на відміну від правовідносин, що виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

На підставі 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до Законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло Законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Для об`єктів, збудованих до 05 серпня 1992 року, обов`язкової процедури прийняття в експлуатацію не передбачалося.

Державна реєстрація права власності є способом його офійіного визнання Державою, однак сама по собі відсутність державної реєстрації не свідчить про відсутність права, якщо воно виникло на законних підставах.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Зважаючи на те, що останнім місцем проживання спадкодавця було м. Слов`янськ, в цьому місті розташоване нерухоме майно, тож відповідачем у даній справі є Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до Довідки від 30 червня 2023 року нотаріуса Макарової Надії, 05 листопада 2004 року в Першу нотаріальну контору подала Заяви про прийняття спадщини за Законом ОСОБА_2 , донька спадкодавця ОСОБА_4 . У склад спадщини входять: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ; житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 319 ЦК України, встановлено, що здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки нотаріальне оформлення спадщини є неможливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, єдиним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги, спадкова справа заведена, інших спадкоємців, які прийняли спадщину не встановлено. Будинок збудований до 1992 року. Перешкод для визнання права власності судом не встановлено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до Висновку від 22.01.2026 ринкова вартість житлового будинку з господарськими будовами і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 203 200,00 грн.

Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2032,00 грн. (1% від 203 200,00 грн.).

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Зважаючи на те, що позовна заява подається через електронний суд, то у даному випадку підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 і судовий збір становить 1625,60 грн. (2032,00 грн. х 0,8).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.15,16,25,328,1216,1217, 1218, 1227,1261 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 353, 355, 356, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача адвокат ПРОКОПЦЕВ Сергій Вікторович, до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за Законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 87,0 кв.м, житловою площею 58,2 кв.м з господарськими будівлями і спорудами: сарай Б, літня кухня В, сарай Г, сарай Д, вбиральня Е, душ Ж, огорожа №1, огорожа №2, колодязь №3, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового Рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового Рішення.

Заочне Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного Рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне Рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного Рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного Рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове Рішення складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Т.А. Хаустова