Рішення № 134255852, 20.02.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"20" лютого 2026 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/5/26

Номер провадження: 2-о/150/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Суперсона С.П.,

присяжних Салюка В.В., Петрушенко А.П.,

за участі секретаря Дудки А.Ю.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Совгири Л.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 .

В обгрунтування ОСОБА_1 посилається на те, що її брат ОСОБА_2 , на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" , 09 вересня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця - номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. 22 жовтня 2024 року під час виконання службових обов`язків зник безвісті внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області, про що заяниці було скеровано сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_1 28.10.2024 №1690.

Відомості про те, що ОСОБА_2 зник безвісті при виконанні службових обов`язків за місцем несення служби в складі військової частини НОМЕР_1 , 30.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020160000486.

Згідно з довідкою, виданою 02.01.2026 № 01 старостою Сокільського старостинського округу, ОСОБА_2 до часу мобілізації проживав по АДРЕСА_1 , не був одужений та не має власної сім`ї. Батьки померли.

У звязку із чим ОСОБА_1 , посилаючись на те, що як рідна сестра покійного брата, має право на отримання грошового забезпечення, що підлягало б виплаті її брату, звернулася до суду із даною заявою про визнання ОСОБА_2 безвісті відсутнім за особливих обставин.

Заінтересованою особою Міністерством оборони України подано до суду клопотання, згідно якого не заперечуючи факту зникнення безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , зауважує на тому, що при матеріалах справи наявнне рішення командира військової частини, згідно з яким заявниці відмовлено у виплаті грошового забезпечення її брата ОСОБА_2 . Однак, незважаючи на наявність при матеріалах справи вказаного рішення, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що вказане рішення командира військової частини оскаржене в судовому порядку та/або позасудовому порядку та в подальшому згідно приписів КАС України визнано протиправним та скасовано. Заявниця не погоджується і вказаним рішенням, ставить його під сумів та надає суду відповідні докази, які нібито доводять наявність у неї відповідного статусу необхідного для реалізації соціальних прав у зв`язку із чим станом на даний час Міністерство оборони України вважає, що за вказаних обставин вбачається спір про право, тому просить залишити дану заяву без розгляду.

В судовому засіданні заявниця заяву підтримала та просив суд її задовольнити, надавши таким чином реалізувати її права на отримання грошового забезпечення, о підлягало б виплаті її брату.

В судовому засіданні представник заявниці адвокат Совгира Л.В. заяву підтримала та додатково зауважила на тому, що згідно зі статтею 293 ЦПК України даний фаакт встановлюється саме за правилами окремого провадження, встановлення даного факту має індивідуальний характер та породжує правові наслідки виключно для заявниці.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, думку її предстанвика, дослідивши письмові матеріали справи та наявні при ній докази дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , слідує, що заявниця ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .

Як свідчить сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 1690, стрілець-номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 , 1983 року народження, під час виконання службових обов`язків 22 жовтня 2024 року зник безвісти внаслідок штурмових дій противника біля населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області.

Відомості про вказане було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин та до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020160000486.

В ході судового розгляду Міністерство оборони України не заперечило того, що ОСОБА_2 , з 22 жовтня 2024 року рахується зниклим безвісті за особливих обставин та до даного часу відомості щодо його подальшого статусу відсутні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч.1 ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Таким чином, з аналізу вказаних правових норм, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою слід встановити кілька юридичних фактів у їх сукупності, а саме: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання (тобто за місцем реєстрації) протягом тривалого часу; 2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами та вжитими заходами; 3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи; 4) визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.

ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» дає визначення наступним поняттям: Особа, зникла безвісти за особливих обставин - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;

Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід. баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст .4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

У відповідності до ст. 6 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, Мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки.

Заявник, як рідна сестра ОСОБА_2 є близьким родичем особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Довідкою, виданою старостою Сокільського старостинського округу від 02 січня 2026 року № 01, підтверджується, що у ОСОБА_2 , немає інших близьких осіб, так як він проживав одиноко, не був одружений та не мав власної сім`ї, батьки померли.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. У той же час вказаний законодавчий акт не містить правового механізму визнання військовослужбовця таким, то пропав безвісти.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 серпня 2019 року у цивільній справі № 225/2576/17 (провадження № 61-30491св18), безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалось встановити місця її знаходження (переживання). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісною відсутньою.

При розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою. Так, 22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 225/882/17, провадження № 61-34068св18 (ЄДРСРУ № 78044509) підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до ч. 2ст. 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Також належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (ст.43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, провадження № 61-4241св18 (ЄДРСРУ № 72641734).

З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.

Згідно з вимогами ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 сталося під час проходження служби за мобілізаційним призовом в Збройних Силах України та пов`язана з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, який зник безвісти за особливих обставин необхідно заявнику для отримання соціального захисту, наданого законодавством України для членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінені на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що звернення заявниці до суду із заявою про оголошення безвісті зниклим за особливих обставин її рідного брата ОСОБА_2 , під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, є належним способом захисту її прав, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї зниклого безвісті військовослужбовця.

В свою чергу Міністерством оборони України, стверджуючи про наявність у даній справі спору про право, у звязку із чим просило залишити заяву без розгляду, не наведено жодного прикладу наявного або потенційного суб`єкта, який оспорював би заявлені права чи мав би протилежний інтерес у даній справі про оголошення особи безвісті відсутньою за особливих обставин. Дана заява подана заявником не з метою реалізації конкретного суб`єктивного права, а для усунення правової невизначеності, яка перешкоджає реалізації інших прав ( соціальні виплати тощо). Цей механізм є частиною окремого провадження саме тому, що не передбачає сторін в матеріально-правовому сенсі, і його мета встановити юридичний факт на основі правдоподібності, а не доведеної правоти однієї зі сторін.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що факт зникнення безвісти чи можливої смерті військовослужбовця під час воєнних дій сам по собі не породжує спору про право, якщо відсутні конкретні заперечення або конфлікт інтересів (див. напр. постанова ВС від 07.11.2023 у справі № 607/159/23).

З огляду на викладене вище, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 43 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 8, 10, 15, 79, 88, 213, 214, 215, 246, 249 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , - задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Сокіл Могилів-Подільського району Вінницької області, останнє зареєстроване місце проживання село Сокіл Могилів-Подільського району Вінницької області, безвісти відсутнім за особливих обставин.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Заінтересована особа Міністерство оборони України, юридична адреса вул. Грушевського, буд. 30/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022;

Заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН

Присяжні: В.В. Салюк

А.П. Петрушенко