Рішення № 134255782, 19.02.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1528/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"19" лютого 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

06.11.2025 представник позивачки - адвокат Заєць Б.В. (котрий уповноважений представляти інтереси позивачки на підставі ордеру серії АВ № 1246802 від 05.11.2025 (а.с. 12) звернувся суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 1,28 в умовних кадастрових гектарах на території Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області ( на теперішній час територія Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0274747, виданого на підставі рішення Літинської районної державної адміністрації № 140 від 04.06.1997.

Представник зазначає, що вказаний сертифікат виготовлявся в одному примірнику. Оригінал сертифіката втрачений, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Відомості про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі вказаного сертифіката відсутні. Позивач зверталася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, однак отримала усну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Таким чином просить визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) площею 1,28 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася. Представник позивача-адвокат Заєць Б.В. до судового засідання також не з`явився. Заздалегідь надіслав через підсистему «Електронний суд» клопотання про проведення розгляду справи у відсутність позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити. Судові витрати просив залишити за позивачкою. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 33).

Представник відповідача Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області до судового засідання повторно не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені заздалегідь та належним чином (а.с. 26, 37).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, свідоцтвом про народження (а.с. 6) зазначається наявність родинних відносин між позивачкою ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_2 , як між донькою та матір`ю.

Свідоцтвом про шлюб (а.с. 7) пояснюється зміна прізвища позивачки із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 8) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно листа Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 29.10.2025 (а.с. 9), наданого на адвокатський запит представника позивача, відповідно до даних погосподарського обліку встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному листі також зазначено, що станом на день смерті спадкодавця за цією ж адресою була зареєстрована її дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки № 97 від 28.11.2024, виданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (а.с. 10) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була внесена до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), за № 525 по с. Підлісне, відповідно до копії протоколу розподілу земельних часток (паїв) між власниками земельних сертифікатів СТОВ «Пеньківське» с. Пеньківка Літинського району Вінницької області.

Листом за № 671/14-25 від від 16.10.2025 (а.с. 11) Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що на ім`я ОСОБА_2 27.06.1997 був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0274747 розміром 1,28 умовних кадастрових гектарів вартістю 4425 грн (реєстраційний № 706). Водночас інформація про видачу на підставі цього сертифіката державного акта на право власності на земельну ділянку відсутня.

Відповідю Літинської державної нотаріальної контори за № 715/01-16 від 13.11.2025 (а.с. 19) зазначається, що згідно з даними алфавітних книг обліку спадкових справ Літинської державної нотаріальної контори за 20062025 роки спадкова справа після смерті ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не заводилась.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України (2001 року), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державний акт на земельну ділянку спадкодавцем за життя не виготовлений, що є перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на право на земельну ділянку.

Згідно п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Оскільки ОСОБА_2 (матір позивачки) за життя не отримала державного акту на земельну ділянку, хоча земельна ділянка і передана останній, відтак позивачка в порядку спадкування за законом після смерті матері вправі порушувати питання про успадкування права цієї земельної ділянки з послідуючим проведенням землевпорядних робіт, необхідних для приватизації земельної ділянки та отриманням свідоцтва про право власності на землю.

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно доведено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на земельну частку (пай), розміром 1,28 в умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (Пеньківської сільської ради Літинського району Вінницької області), а позивачка має намір повністю успадкувати майно померлої матері, проте успадкувати майно не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), тому з метою захисту майнових прав позивачки, за останньою слід визнати право на земельну частку (пай), розміром 1,28 умовних кадастрових гектари.

Судові витрати за клопотанням представника позивача слід залишити за ОСОБА_1 (а.с. 33).

Керуючись ст. 14 Конституції України, ст. ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 1220-1225 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, беручи до уваги правові положення викладені у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р., суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 1,28 в умовних кадастрових гектари, право на яку належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0274747, виданого згідно рішення Літинської районної державної адміністрації № 140 від 04.06.1997.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.