Рішення № 13425486, 11.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.11                                                                                           Справа№ 21/94 (10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Квіти-Сервіс”, м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства „Відродження”, с. Крупновичі Самбірського району Львівської області

про стягнення 155 698 грн.

                                                                                 Суддя Чорній Л.З.

При секретарі М. Фарина

Представники сторін

Від позивача: Дмитренко І.О. –представник

Від відповідача: Семенов В.О. –представник

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

          Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Квіти-Сервіс”, м. Київ до Фермерського господарства „Відродження”, с. Крупновичі Самбірського району Львівської області про стягнення 155 698 грн. боргу.

          Ухвалою суду від 20.10.2010 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 09.11.2010 року. Ухвалою суду від 02.12.10 р. у зв’язку з неявкою з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 16.12.2010 р. Ухвалою суду від 16.12.10 р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 22.12.10 р. Ухвалою суду від 22.12.10 р. розгляд справи відкладено на 11.01.2011 року.

11.01.11 р. представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги в частині основного боргу підтримав, подав заяву №02/11 від 10.01.2011 року про зменшення позовних вимог. В частині стягнення з відповідача пені та 20% річних в розмірі 39348 грн. відмовився, просить стягнути 116 350 грн. боргу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 01.12.2010 р. відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві. Проте, в судовому засіданні 11.01.2011 року відповідач усно позовні вимоги в частині основного боргу визнав; просить суд прийняти відмову позивача від штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

25 листопада 2008 р. між ТзОВ „Квіти-Сервіс” та ФГ „Відродження” укладено договір поставки №25-11-К.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

У відповідності до п.1.1 даного договору постачальник зобов’язався систематично поставляти та передавати у власність покупця міцелій на рослинній основі, а покупець –прийняти і оплатити зазначений товар на умовах і в порядку, передбаченому договором. .

У відповідності до п.4.2. договору оплата за товар здійснюється на умовах безготівкового розрахунку шляхом 100% попередньої оплати протягом 5 днів із дати отримання рахунку-фактури, але в будь-якому випадку до фактичної дати поставки.

Відповідно до п. 4.3. договору щодо конкретного факту поставки, сторонами можуть бути змінені умови оплати про що складається відповідний акт, який після його підписання є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем здійснювались поставки товару відповідачу, наступним чином: згідно акту прийому-передачі від 24.05.2009 р. відповідачу поставлено товар на суму 17000 грн., згідно акту прийому-передачі товару від 08.06.2009 р. відповідачу поставлено товар на суму 20900 грн., згідно акту прийому-передачі від 16.06.2009 р. 2009 р. відповідачу поставлено товар на суму 19000 грн., згідно акту прийому-передачі від 22.06.2009 р. відповідачу поставлено товар на суму 18050 грн. Крім цього, згідно видаткової накладної №РН-0000206 від 01.06.2010 р. позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 20700 грн., згідно видаткової накладної №РН-0000158 від 27.04.2010 р. відповідачу поставлено товар на суму 20700 грн.

Таким чином, відповідачу поставлено товар на загальну суму 116350 грн. Вказане підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні та первинними документами, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Всупереч умов договору відповідач свого обов’язку з оплати поставленого товару згідно договору №25-11-К від 25.11.2008 р. не виконав.

Станом на день подання позовної заяви до суду основна сума боргу відповідача перед позивачем становить 116350 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в сумі основного боргу визнав в повному обсязі.

Стосовно штрафних санкцій, заявлених позивачем у позовній заяві, а саме 19398 грн. пені та 19950 грн. 20 % річних, то згідно заяви про зменшення позовних вимог від 11.01.2011 р., поданої позивачем безпосередньо в судовому засіданні, позивач відмовляється від стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи наведене, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки вказані дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 116 350 грн.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі в частині стягуваної суми слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Фермерського господарства „Відродження” (81433, Львівська область, Самбірський район, с. Крупновичі; код ЄДРПОУ - 32703874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Квіти-Сервіс” (юридична адреса: 03055, м. Київ, вул. Василевської,13, корп.1; поштова адреса: 07451, Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 35; код ЄДРПОУ 30021852) –116350 грн. 00 коп. основного боргу, 1 163 грн. 50 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.

Рішення складено 13.01.11 р.