Рішення № 13425475, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/47120.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодетальсервіс»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей компані»

Про           стягнення 51587,66 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Балицький Т.М. (за дов.)

від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Автодетальсервіс»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей компані»51587,66 грн. за договором поставки № 22/05/10 від 04.05.2010 р., а саме: 46240 грн. основного боргу, 2721,09 грн. пені, 2112,56 грн. збитків від інфляції та 514,01 грн. трьох процентів річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 4800,00 грн.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій, посилаючись на часткове (2000 грн.) погашення відповідачем заборгованості, стягнення якої є предметом позову, зменшив на вказану суму заявлену до стягнення суму основного боргу. При цьому, позивач зазначив, що сплата відповідачем коштів відбулась після звернення позивача до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов’язку по оплати поставленого за умовами договору поставки № 22/05/10 від 04.05.2010 р. товару.

Відповідач у судові засідання представників не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. порушено провадження у справі № 17/471.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04.05.2010 р. позивач та відповідач уклали договір поставки № 22/05/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується здійснити відповідачу поставку запасних частин до автомобілів та сільськогосподарської техніки та шин до них (далі - товар) в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а відповідач зобов’язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Товару, переданого позивачем у власність відповідача на підставі Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством, шляхом підписання видаткових накладених на цей товар, які є невід’ємною частиною Договору та підтверджують належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість товару визначається на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20579,04 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями:

- рахунків-фактур № АД-0001677, № АД-0001702, № АД-0001703 від 17.05.2010 р.;

- видаткових накладних № АД-0000832, № АД-0000833, № АД-0000834 від 18.05.2010 р.;

- довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 387, № 388 від 14.05.2010 р., № 394 від 17.05.2010 р..

Вказані товари відповідач 15.06.2010 р. оплатив в повному обсязі, що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача.

Крім того, за умовами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48240,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями:

- рахунків-фактур № АД-0002102, № АД-0002100, № АД-0002099, № АД-0002098, № АД-0002090, № АД-0002092 від 15.06.2010 р.;

- видаткових накладних № АД-0001068, № АД-0001069, № АД-0001070, № АД-0001071, № АД-0001072, № АД-0001073 від 17.06.2010 р.;

- довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 508, № 509, №510, № 511, № 512, № 513 від 16.06.2010 р..

Відповідач проти факту поставки вказаного товару не заперечує, що підтверджується наданою в матеріалах справи копією акту звірки між позивачем та відповідачем на 21.08.2010 р., яким відповідач підтвердив наявну в нього на вказану дату заборгованість в сумі 48240,00 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору відповідач здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в обсязі 100% від загальної вартості товару на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури протягом 20 робочих днів з моменту прийняття товару на складі позивача.

Як слідує з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача, в рахунок спірної поставки відповідачем загалом перераховано 4000,00 грн., з яких 2000,00 грн. перераховано 21.09.2010 р. (до дати звернення позивача з даним позовом до суду), а 2000,00 грн. – після звернення позивача з даним позовом до суду (1000,00 грн. 07.12.2010 р. та 1000,00 грн. 03.12.2010 р.).

З огляду на вказане, позивач станом на дату звернення з даним позовом до суду вірно визначив заборгованість відповідача за Договором в сумі 46240,00 грн.

Отже, станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача становить 44240,00 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання по оплаті товару, суду не надав.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44240,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 5.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов’язків по оплаті товару, він зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов’язання за кожний день прострочення.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2721,09 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 2112,56 грн. збитків від інфляції та 514,01 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунками позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідач витрат на послуги адвоката в сумі 4800,00 грн. слід зазначити наступне.

Матеріли справи містять копію договору про надання юридичних послуг № 15 від 09.11.2010 р., укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатським об’єднанням «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери»(адвокатською компанією).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору адвокатська компанія за умовами вказаного договору зобов’язується надати позивачу правову допомогу шляхом підготовки та подання до суду позову позивача до відповідача щодо стягнення заборгованості за Договором, представленні інтересів позивача по даній судовій справі в господарських судах усіх інстанцій (якщо у цьому виникне необхідність) та Верховному Суді України.

Крім того, згідно з п. 2.1.3 Договору адвокатська компанія взяла на себе обов’язок розрахувати суму боргу, суму штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з п. 4.1 вказаного Договору юридичну допомогу, надану адвокатською компанією, позивач оплачує в гривнях шляхом перерахування суми, яка становить 4800,00 грн.

Як слідує з доданої до матеріалів справи копії платіжного доручення № 1787 від 10.11.2010 р., позивач перерахував адвокатському об’єднанню «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери»4800,00 грн. з призначенням платежу: Сплата за юридичні послуги згідно дог. № 15 від 09.11.10 та рах. № 1 від 09.11.10. без ПДВ.

Позивач вимагає стягнути з відповідача зазначені 4800,00 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Матеріли справи містять копії свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери»№ 552 від 18.10.2007 р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери»№ 697460 від 26.11.2007 р., які свідчать про реєстрацію вказаного об’єднання в установленому чинним законодавством порядку.

З огляду на зазначені документальні докази, суд вважає, що адвокатське об’єднання «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери» входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Як слідує з матеріалів справи, адвокатське об’єднання «Адвокатська компанія «Сидоренко і Партнери»наказом № 03/1-ГС від 03.12.2010 р. призначило відповідальним за ведення усіх справі, пов’язаних з виконанням умов договору про надання юридичних послуг № 15 від 09.11.2010 р., Балицького Т.М., якого в свою чергу позивач довіреністю № 53 від 10.11.2010 р. уповноважив на представництво своїх інтересів в суді і який приймав участь в судових засіданнях в якості представника позивача.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується факт понесення позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 4800,00 грн., які відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться до судових витрат, і, з огляду на прийняте судом рішення, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача з урахуванням суми заборгованості, яка існувала на дату звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей компані»(03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, код 25402024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодетальсервіс»(0405, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 33945923) 44240 (сорок чотири тисячі двісті сорок) грн. основного боргу, 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн. 09 коп. пені, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп. трьох процентів річних, 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 56 коп. інфляційних, 515 (п’ятсот п'ятнадцять) грн. 88 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. витрат на послуги адвоката.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова

Рішення підписано 06.01.2011 р.