Рішення № 13425358, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/42601.12.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

До відповідача Державного підприємства «Вугілля Україна»

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Волиньвугілля»

Про стягнення 15801,00грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Сапса Т.В. (за дов.)

Від відповідача Андрусенко Ю.С. (за дов.)

Від третьої особи не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 15801,00 грн. збитків, понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 17/426 та призначено її до розгляду на 15.11.2010 р..

15.11.2010 р. у судове засідання відповідач повноважних представників не направив, належним чином не повідомив про причини неявки у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Волиньвугілля». Розгляд справи відкладено на 01.12.2010 р..

01.12.2010 р. представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засідання 01.12.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги відхилив та зазначив, що позивач здійснив переадресування вагонів в односторонньому порядку, що є порушенням вимог пункту 4 Правил переадресування вантажу та статей 44-45 Статуту залізниць України.

У судове засідання 01.12.2010 р. представник третьої особи не зявився, про причини не явки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе на підставі статті 75 ГПК України розглянути справу у відсутності третьої особи за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(покупцем) та державним підприємством «Вугілля України»(покупець) укладено договір поставки вугілля № 02-10/1-ЕН (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобовязався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору обєднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань обєднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги: Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 113764 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ДСТУ 3472-96 «Вугілля буре, камяне та антрацит»(класифікація), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 5.6 Договору покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Аd,W t посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Аd Wt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач протягом 24 години з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Згідно з пунктом 3.4.5 Договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначено Договором порядку або прийняти зі знижками, передбаченими умовами Договору.

Розділом 5 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 7.1 Договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, повязаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

На виконання умов Договору 14.07.2010 р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, від вантажовідправника ДП «Волиньвугілля»надійшло 6 вагонів вугілля марки ДГР 0-200мм в загальній кількості 416000 кг за накладними № 36600484 у вагонах №№ 67872713, 65241085, 66813106, 65383051, 66762162, 66713553 (далі - спірне вугілля).

За твердженням позивача, при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, оскільки фактична зольність ( Аd ) палива у поставленому вугіллі становила 53,6% проти гранично допустимого показника зольності для рядового вугілля 35%.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника повідомлялись позивачем факсограмою № 529 від 14.07.2010 р..

За результатами приймання спірного вугілля складено акт приймання вугілля № 4550 від 15.07.2010 р., підписаний уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками вантажовідправника, що діяли на підставі довіреності № 10 від 23.12.2009 р., № 18 від 31.12.2009 р..

Факсограмами від №№ 06/1950, 535 від 15.07.2010 р. було повідомлено відповідача та вантажовідправника про те, що у звязку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

16.07.2010 р. спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36408739, виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що внаслідок поставки позивачу вугілля неналежної якості, останнім були понесені збитки на загальну суму 15801,00 грн., що складаються з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

На підтвердження проведення платежів з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської області до станції Іваничі Львівської залізниці в сумі 13399,20 грн. з урахуванням ПДВ, позивач надав суду квитанцію про приймання вантажу № 36408739 від 06.07.2010 р. та довідку № 439 від 17.06.2007 р. ТехПД-4 Львівської залізниці про надані послуги та проведені розрахунки про перевезенні вантажів.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 1715,04 грн. з урахуванням ПДВ, позивачем надані відомості плати за користування вагонами № 16071322 від 14.07.2010 р. та довідку № 439 від 17.06.2007 р. ТехПД-4 Львівської залізниці про надані послуги та проведені розрахунки про перевезенні вантажів.

На підтвердження оплати зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 686,76 грн. з урахуванням ПДВ, позивач надав суду накопичувальну картку зборів за роботи № 16070376 від 16.07.2010 р. та довідку № 439 від 17.06.2007року ТехПД-4 Львівської залізниці про надані послуги та проведені розрахунки про перевезенні вантажів.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 119-138К від 16.08.2010 р. на суму 15801,00 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак, вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до приписів статей 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 ГК України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Згідно зі статтями 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно зясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобовязання, однак на нього покладено обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного звязку між порушенням зобовязання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобовязання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного звязку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобовязань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

При цьому заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки є безпідставними та такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідача та вантажовідправника про те, що у звязку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля, право на відмову від якого передбачено умовами Договору (пункту 3.4.5 Договору).

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, вимоги про стягнення збитків за Договором за вказаними вище поставками в сумі 15801,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, рахунок 26008301862 у ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Київ, МФО 300465, рахунок 260093016513 в АК Промінвестбанк, МФО 300012, рахунок 26002102251001 у ЗАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300436, рахунок 26000010037639 у ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313, рахунок 26002102251001 у ЗАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79011, м. Львів, вул. Козельницька, 15, рахунок 26002304509 у Львівському обласному управлінні ВАТ «Ощадбанку», МФО 325796, код 23269555) 15801 (пятнадцять тисяч вісімсот одну) грн. збитків, 158 (сто пятдесят вісім) грн. 01 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 05.01.2011 р.