Ухвала суду № 134246717, 20.02.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/5130/25

20 лютого 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Вербицького Романа Анатолійовича, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 47085,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в сумі 111434 грн 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402 на суму 47085,00 грн представник позивача вказує на те, що контролюючий орган обчислив податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, виходячи зі ставки 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Разом з тим, додатком 1 Рішення № 103 на території Залозецької селищної ради, встановлено, що з 01 січня 2021 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - КБС 1271.1 "будівлі для тваринництва", яке належить на праві власності фізичним особам, становить 0,100 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 111434 грн 50 коп. представник позивача вказує на те, що контролюючий орган обчислив податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, виходячи зі ставки 1,00 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Додатком 2 Рішення № 2448 на території Залозецької селищної ради, встановлено, що з 01 січня 2023 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - КБС 1271.1 "будівлі для тваринництва", яке належить на праві власності фізичним особам, становить 0,500 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Вказує, що приймаючи Рішення № 2448 орган місцевого самоврядування не визначив термін його дії. Відтак, установлені даним рішенням ставки податку, зокрема, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зберігають свою чинність до прийняття нового рішення про встановлення нових ставок податку.

Зазначає, що рішенням № 3333 визнано таким, що втратило чинність Рішення № 2448. Вказане рішення прийнято 11 липня 2024 року.

Як видно із пункту 6 Додатку №1 до Рішення № 3333, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у власності фізичних осіб - "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код КБС 1271), обчислюється за ставкою 1,000 відсоток мінімальної заробітної плати за 1 кв. м.

Зазначає, що вказана ставка податку на території Залозецької селищної ради застосовується з 01 січня 2025 року.

Ухвалою судді від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29.09.2025 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до зведеної інформація про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що встановлені для фізичних осіб на 2021 рік за даними Головного управління ДПС у Тернопільській області, рішенням Мильнівської сільської ради від 22.06.2020 №500 встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік в с. Бліх, Зборівського району, Тернопільської області (дата введення в дію ставок 01.01.2021).

Відповідно до Додатку 1 до Рішення Мильнівської сільської ради від 22.06.2020 №500 ставка податку на будівлі для тваринництва (код 1271.1) становить 0,5% від мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр.

Вказує, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі чотирьох рядного корівника ферми №3, площею 1569,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у 2021 році у місячному розмірі: з 1 січня - 6000,00 гривень.

Відповідно ставка податку за податковий період 2021 року на будівлі для тваринництва в с. Бліх, власниками яких є фізичні особи становить 30 грн за кв. метр (6000 грн * 0,5% = 30 грн за кв. метр).

Зазначає, що відповідно податок нарахований на нежитлову будівлю чотирьох рядного корівника ферми №3, площею 1569,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за податковий період 2021 року становить 47085 грн (1569,5 кв. метр * 30 грн за кв. метр = 47085 грн).

Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості за 2021 рік в сумі 47085,00 грн.

08.10.2025 до суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла заява про закриття провадження в частині позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2411-1918- UA61040130000085402 (форми "Ф"), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в розмірі 111434,50 грн за податковий період 2024 року, у зв`язку з скасуванням/відкликанням даного рішення Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.

29.10.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання про закриття провадження, у якому останній вказує, що якщо до справи не додано власне рішення про скасування ППР або нове ППР за формою "Ф" разом із доказом його вручення, то посилання на "скасовано/перенараховано листом" не досягає встановленого законом стандарту належного підтвердження ані факту відкликання, ані належного визначення нової суми.

17.11.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що враховуючи рішення Залозецької селищної ради від 11.07.2022 № 2448 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області" скасовано/відкликано ППР за 2024 звітний період від 05.04.2025 № 0290422 0290422-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 111434,5 грн.

Представник вказує, що проведеною звіркою сформовано нове податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період № 0770448-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 55717,25 грн за ставкою 0,5% розміру мінімальної заробітної плати.

24.10.2025 року нове податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період від 18.09.2025 року № 0770448-2407-1918-UA61040130000085402 було направлене позивачу та отримане ним 01.11.2025.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 є платником податків за основним місцем обліку Головне управління ДПС у Тернопільській області (Тернопільська державна податкова адміністрація), зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі чотирьохрядного корівника ферми №3, площею 1569,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402 (форми "Ф"), контролюючим органом визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в розмірі 47085,00 грн за податковий період 2021 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.04.2025 №0290422-2411-1918-UA61040130000085402 (форми "Ф"), контролюючим органом визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в розмірі 111434,50 грн за податковий період 2024 року.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки на переконання позивача, ГУ ДПС у Тернопільській області при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлової будівлі чотирьохрядного корівника ферми №3, площею 1569,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .) за податкові періоди 2021 року та 2024 року застосували неправильні ставки податку, останній звернувся до суду із даним позовом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402.

Як зазначалося вище, представник відповідача у відповіді на відзив вказує на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, представником позивача до позовної заяви також додано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, у якій зазначає, що позивач не володіє інформацією про дату вручення ППР від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, але визнає факт його отримання, тому обчислює дату отримання з 13 листопада 2024 року.

Вказує, що 20.03.2025 позивач зазнав відкритої черепно мозкової травми: забій головного мозку тяжкого ступеня; вдавлений імпресійний багатоуламковий перелом лобної кістки, парасагітально праворуч з поширенням на задню стінку фронтальних пазух з пошкодженням ТМО та верхнього сагітального синусу; забійно рвана рана лобової ділянки.

Унаслідок отриманих травм позивачу проведено резекційну трепанацію черепа в лобній ділянці з видаленням уламків вдавленого перелому.

Враховуючи отримані травми та набуду ідіопатичну епілепсію позивачу встановлено II (другу) групу інвалідності безстроково на підставі загального захворювання.

Зазначає, що з 20.03.2025 по 19.08.2025 позивач проходив тривале лікування та реабілітацію від отриманих травм. Наслідки отриманих норм у виді ідіопатичної епілепсії донині створюють загрозу не тільки здоров`ю, але й життю позивача. Позивач більше ніколи не зможе вести звичайний спосіб життя, яким мав до лікування.

Вказує, що факти, які стосуються отримання позивачем тяжкої травми, його лікування, реабілітація та проходження повсякденного оцінювання функціонального стану особи, не можуть досліджуватися судом шляхом математичного підрахунку кількості днів "лікарняних". Травми, які призводять до втрати працездатності, набуття тяжких захворювань, потрібно не лише вилікувати, але й пережити та усвідомити психологічно. Тому підхід до оцінки життєвої ситуації позивача не може бути надто формальним та поверхневим.

Зазначає, що зважаючи на те, що станом на час початку існування викладених обставин, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, шестимісячний строк для оскарження ППР від 13.11.2024 № 0898614-2411-1918-UA61040130000085402, не сплив, та вважає, що наведені підстави пропуску строк слід визнати поважними.

Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

При цьому, суд враховує, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені.

Велика Палата Верховного Суду у справі №500/2276/24 (постанова від 16 липня 2025 року) роз`яснила порядок визначення строків звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження, чітко розмежувавши загальні та спеціальні норми права.

Досліджуючи це питання ВП ВС зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), строк звернення до суду становить 3 місяці (ч. 4 ст. 122 КАС України).

Таким чином, оскільки в досудовому порядку податкове повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402 не оскаржувалося, тому в даному випадку застосовується шестимісячний строк для звернення до суду, який, як зазначає позивач обчислює з 13 листопада 2024 року.

Так, на підтвердження поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем надано суду наступні документи.

Довідку КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР №655 від 28.03.2025, в якій зазначається що ОСОБА_1 знаходився в нейрохірургічному відділі Тернопільської обласної клінічної лікарні з 20.03.2025 по даний час (28.03.2025).

Виписку із медичної картки стаціонарного хворого №05232 нейрохірургічного відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні від 01.04.2025, в якій зазначається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.03.2025 до дня виписки 01.04.2025.

Витяг із медичної картки стаціонарного хворого №8761 Тернопільської обласної клінічної лікарні від 30.06.2025, в якій зазначається що ОСОБА_1 знаходився в стаціонарі з 23.06.2025 до дня виписки 30.06.2025.

Отже в загальному, відповідно до вищезазначеної інформації позивач був на стаціонарному лікуванні 20 днів: з 20.03.2025 по 01.04.2025 (12 днів) та з 23.06.2025 по 30.06.2025 (8 днів).

При цьому, як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №34 від 26.03.2025.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина. Асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору.

15.04.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №52 від 15.04.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору №52 Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина, асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити її в порядку та на умовах цього Договору.

Також 09.07.2025 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та КНП "Залозецька районна лікарня", в особі головного лікаря Гуньки Віктора Ярославовича (Замовник) укладено Договір №16 від 09.07.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору №16 Постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі Деревина дров`яна, 1 групи за ДК 021:2015-03410000-7 Деревина, асортимент, найменування, кількість та ціна якої визначається згідно специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити її в порядку та на умовах цього Договору.

Отже, з наведеного слідує, що позивач з березня 2025 здійснював господарську діяльність, натомість до суду своєчасно позов подано не було.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13.02.2026 у справі №520/35897/24.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас незвернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2026 у справі № 420/922/23.

Суд зауважує, що позивач звернувся до суду із позовом через представника, однак не вказав жодних підстав, які заважали йому самостійно звернутися до суду, або за правовою допомогою принаймні з березня 2025 року (з часу закінчення лікування).

Покликання представника позивача на травми позивача та набуття тяжких захворювань, як поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд оцінює критично, та визнає неповажними, оскільки останні не заважали позивачу з березня 2025 здійснювати свою господарську діяльність шляхом укладання договорів №34 від 26.03.2025, №52 від 15.04.2025, №16 від 09.07.2025 та взяття на себе зобов`язань поставити замовнику у власність товар за предметом закупівлі.

Не надано доказів які б свідчили про наявність обставин, які б перешкоджали позивачу самостійно чи через представника звернутись до суду з позовом у встановлений строк навіть з урахуванням періоду лікування.

У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки в частині позовних вимог, що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402 позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, підстави наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду визнано неповажними, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині позовних вимог.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-A61040130000085402.

Як зазначає представник контролюючого органу у заяві про закриття провадження в частині позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2411-1918- UA61040130000085402 (форми "Ф"), яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомості в розмірі 111434,50 грн, - вказане податкове повідомлення-рішення є скасованим/відкликаним.

Так представник вказує, що враховуючи рішення Залозецької селищної ради від 11.07.2022 № 2448 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області" скасовано/відкликано ППР за 2024 звітний період від 05.04.2025 № 0290422 0290422-2407-1918- UA61040130000085402 на суму 111434,5 грн.

Зазначає, що проведеною звіркою сформовано нове податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період № 0770448-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 55717,25 грн за ставкою 0,5% розміру мінімальної заробітної плати.

Заперечуючи проти вказаної заяви представник позивача вказує, що якщо до справи не додано власне рішення про скасування ППР або нове ППР за формою "Ф" разом із доказом його вручення, то посилання на "скасовано/перенараховано листом" не досягає встановленого законом стандарту належного підтвердження ані факту відкликання, ані належного визначення нової суми.

Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.

Відкликання податкового повідомлення-рішення регламентовано статтею 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 60.1.2. п. 60.1. ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

Відповідно до п.п. 60.1.3.п. 60.1. ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Згідно пункту 60.4. статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

У даному випадку контролюючим органом, з урахуванням рішення Залозецької селищної ради від 11.07.2022 № 2448 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Залозецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області" самостійно скасовано/відкликано ППР за 2024 звітний період від 05.04.2025 № 0290422-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 111434,5 грн.

Наведене підтверджується листом заступника начальника Тернопільського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб від 24.09.2025 №749/24-07-19-18-01.

Контролюючим органом сформоване податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період № 0770448-2407-1918-UA61040130000085402 від 18.09.2025 на суму 55717,25 грн (долучено відповідачем до матеріалів справи). Вказане рішення надіслано позивачу та отримано ним 01.11.2025, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення.

Отже, з урахуванням вищенаведених правових норм, спірне податкове повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2407-1918-UA61040130000085402 є скасованим/відкликаним податковим органом самостійно і не створює для платника податків жодних правових наслідків у виді виникнення, зміни або припинення його прав, як і не породжує для нього будь-яких обов`язків.

Поряд із цим, нове сформоване податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період № 0770448-2407-1918-UA61040130000085402 на суму 55717,25 грн за ставкою 0,5% розміру мінімальної заробітної плати не є предметом розгляду цієї справи. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями може бути підставою для звернення до суду з новим позовом.

При цьому, слід зазначити, що оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 05.04.2025 яке є предметом розгляду у даній справі позивач як підставу позову вказував на те, що при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2024 року підлягала застосуванню ставка податку, яка встановлена Рішенням № 2448, а саме 0,500 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., а не 1,00 відсотка, який застосовано відповідачем

Зокрема, Додатком 2 Рішення № 2448 на території Залозецької селищної ради, встановлено, що з 01 січня 2023 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - КБС 1271.1 "будівлі для тваринництва", яке належить на праві власності фізичним особам, становить 0,500 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м.

Таким чином, скасовуючи попереднє рішення та приймаючи нове податкове повідомлення-рішення за 2024 звітний період №0770448-2407-1918-UA61040130000085402 від 18.09.2025 контролюючий орган застосував ставку податку на нерухоме майно - 0,500 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., що відповідає рішенню ради про встановлення податків і зборів та власне тим підставам позову, які зазначені у позовній заяві.

Вказане свідчить про самостійне усунення відповідачем порушень, які зумовили звернення позивача з позовними вимогами до суду.

Пунктом 8 ч. 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Із наведеної правової норми слідує, що для закриття провадження у справі з наведеної підстави необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Враховуючи те, що оскаржене рішення скасоване контролюючим органом шляхом прийняття нового, яке відповідає підставам позовних вимог, наявні підстави для закриття провадження у справі, в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2407-1918-UA61040130000085402, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Отже, в одній частині позовних вимог позов підлягає залишенню без розгляду, в іншій частині позовних вимог, - закриттю провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст.143 КАС України, у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 123, 238, 240, 256, 293 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду, - в частині позовних вимог, що стосується оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.11.2024 №0898614-2411-1918-UA61040130000085402.

Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про закриття провадження в частині позовних вимог задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2025 №0290422-2407-1918-UA61040130000085402, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 20 лютого 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.