Рішення № 134244744, 19.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року справа №320/48202/25

Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго-Плюс» до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго-Плюс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюються відповідно до зовнішньоекономічного Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023, укладеного з NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia (Польща), яке затверджено наказом від 08.08.2025 №165;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» від 15.11.2024 року на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків з окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, відповідно до зовнішньоекономічного Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023, укладеного з NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia (Польща), з урахуванням висновків суду (правової оцінки, наданої судом у рішенні) та відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасування, оскільки заява на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком подана у встановленому порядку, відповідно до інструкції щодо заповнення форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком. Стверджує, що заповнені всі графи бланку заяви, і відповідно до змісту такого бланку, всі необхідні документи, обставини та інформація позивачем була наведена. Також, позивач стверджує, що відповідач формально підійшов до розгляду заяви позивача щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з імпорту товарів та не повною мірою з`ясував наявність чи відсутність підстав для продовження строків розрахунків. До того ж відповідачем порушено строки розгляду заяви ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» про отримання такого висновку, визначені в абзаці 2 частини 4 статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" та пункті 3-4 Порядку № 104.

Ухвалою суду дану позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

В подальшому позивачем усунуто недоліки позовної заяви та ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства та просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив позовної заяви в якій останній підтримав свою позицію викладену в позовній заяві та зазначив, що доводи відповідача не спростовують позицію позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕНЕРГО-ПЛЮС» ідентифікаційний код юридичної особи 38655518, юридична та фактична адреса: 39621, Полтавська обл. м. Кременчук, вул. Олександріївська, 6.

ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» - провідне підприємство, яке з 2013 року проводить роботи у сфері електроенергетики, електротехніки та електромеханіки для підприємств України, а також здійснює зовнішньоекономічну діяльність з країнами Європи, Азії, Америки та Африки.

15.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком відповідно до Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104 (далі - Порядок № 104).

Відповідачем листом від 08.08.2025 за № 4432-10/52638-07 повідомлено позивача про відмову у видачі висновку та винесення наказу № 165 Про відмову у видачі висновку ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, у зв`язку з тим, що документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів (відсутні документи або їх копії, які підтверджують причини, що призвели до затримки у проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом), крім того, відповідно до публічних даних директором та засновником резидента ТОВ НВП ЕНЕРГО-ПЛЮС є ОСОБА_1 , при цьому лист NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia від 02.08.2024 № 31/08 на адресу ТОВ НВП ЕНЕРГО-ПЛЮС підписаний також Євгеном Корфом).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так Законом України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959-XII) встановлено, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються зокрема, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з приписами статті 5 Закону №959-XII усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі Закон № 2473-VIII).

Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону№ 2473-VIII регламентовано, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

Згідно із частиною 1статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частина 4 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачає, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838 затверджено Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у відповідності до пункту 1 якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сфері карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу; формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Міністерство економіки України є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 затверджено Положення про Міністерство економіки України.

Згідно підпункт 236 пункту 4 вказаного Положення на Мінекономіки покладено завдання серед інших, видання в установленому порядку висновки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Отже, Мінекономіки є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений, з урахувань вимоги статті 13 Закону № 2473-VIII, за окремими операціями з експорту та імпорту товарів продовжувати граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, шляхом видачі висновку.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 №104 затверджено Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - Порядок №104), який визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.

Відповідно до пункту 2 Порядку №104 висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації - операціями з постачання сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв`язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації - операціями з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов`язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу дії угоди консигнації за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування - експортними операціями з постачання товарів та проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після закінчення відповідного гарантійного періоду;

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;

-під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення - операціями з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; операціями з постачання природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки) та проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

Згідно із пунктом 3 Порядку №104 для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:

-заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;

-копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку. У разі коли зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено іноземною мовою, резидент додає його переклад на українську мову;

-копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;

-копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Оформлення та подання резидентами в електронній формі для одержання висновку документів, оформлення та видача Мінекономіки в електронній формі висновку здійснюються через Єдиний державний портал адміністративних послуг згідно з вимогами законодавства у сфері електронних довірчих послуг і цього Порядку.

У разі коли документи подано резидентом в електронній формі у вихідний, святковий, інший неробочий день або в неробочий час робочого дня, днем подання таких документів вважається перший робочий день, що настає за таким днем.

За правилами, визначеними у пунктах 4-9 Порядку №104, Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.

Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінекономіки не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Строк продовження розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів обчислюється не раніше одержання Мінекономіки документів.

Висновок оформлюється в електронній формі та/або паперовому вигляді в одному примірнику за формою, затвердженою Мінекономіки.

Видача висновку здійснюється безоплатно.

Висновок видається резиденту в паперовому вигляді за наявності документа, що посвідчує його особу, або уповноваженому представникові резидента за умови подання до Мінекономіки оригіналу довіреності, що засвідчує право на одержання висновку, та документа, що посвідчує особу представника.

Видача висновку, оформленого в електронній формі, здійснюється шляхом його надсилання через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності), зазначеного у заяві на одержання висновку, протягом одного робочого дня з дня видачі висновку.

Інструкція щодо заповнення форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затверджена наказом Мінекономрозвитку від 27.02.2019 № 329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.03.2019 за № 218/33189 (далі - Інструкція), встановлює порядок заповнення резидентами форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Відповідно до Порядку № 104, Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи та приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.

Абзацом четвертим частини 4 статті 13 Закону № 2473 передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, в розрізі положень пункту 10 Порядку №104 у видачі висновку може бути відмовлено у разі, коли: у поданих резидентом документах виявлено недостовірну інформацію; документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 цього Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів; заява, додані до неї документи (документ) підписані (засвідчені) особою, яка не має на це повноважень; у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відсутні істотні умови договору, передбачені законодавством; операція резидента з експорту (імпорту) товарів не належить до окремої операції, визначеної пунктом 2 цього Порядку; операція резидента здійснюється з товарами, що включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду, згідно з додатком; продовження строків розрахунків виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) за операцією з експорту (імпорту) товарів зумовлено форс-мажорними обставинами; у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про резидента або наявні відомості про його припинення.

Згідно із пунктом 12 Порядку №104 у рішенні про відмову у видачі висновку зазначаються причини відмови з посиланням на положення законодавства.

Повідомлення про відмову у видачі висновку надсилається резиденту поштою на адресу його місцезнаходження та/або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг до персонального кабінету резидента (за його наявності) не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відмову у видачі висновку. За вибором резидента повідомлення про відмову у видачі висновку може бути отримано резидентом особисто.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку про те, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку; перелік документів, які подаються резидентом для отримання висновку, не подання яких має своїм наслідком відмову у видачі висновку, визначено Порядком №104; строк розгляду поданих резидентом документів для отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України становить 10 робочих днів з дати їх одержання; рішення про відмову у видачі висновку має містити причини відмови у його видачі із посиланням на положення чинного законодавства.

Як встановлено судом підставою для відмови у видачі позивачу висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів зазначено, що документи подано з порушенням вимог, зазначених у пункті 3 Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів (відсутні документи або їх копії, які підтверджують причини, що призвели до затримки у проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом), крім того, відповідно до публічних даних директором та засновником резидента ТОВ НВП ЕНЕРГО-ПЛЮС є ОСОБА_1 , при цьому лист NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia від 02.08.2024 №31/08 на адресу ТОВ НВП ЕНЕРГО-ПЛЮС підписаний також Євгеном Корфом).

Однак, судом встановлено, що 07.08.2023 ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС», в межах здійснення зовнішньоекономічної діяльності, уклало з польською компанією - Товариство з обмеженою відповідальністю NPP ENERGO-PLUS EUROPE Договір 21/07-23PL, на поставку складного енергетичного обладнання (далі - Договір).

Зокрема, Договором погоджено характеристики, кількість, ціна та строки поставки, які визначаються в Додатках (специфікаціях) до Договору.

В ході виконання Договору, 07.08.2023 Сторонами було підписано Додаток №1 на поставку складного енергетичного обладнання за специфікацією, а саме: 8 шаф перетворювача тиристорного 1 (ШПТ1) ENERGO-PLUS EUROPE, 8 шаф перетворювача тиристорного 2 (ШПТ2) ENERGO-PLUS EUROPE та 8 шаф щита збудження (ШЩ3) ENERGO-PLUS EUROPE, загальною вартістю 7 331 928 Євро. Відповідно до положень Додатку № 1 до Договору, умови оплати - 100% передоплата, яку було здійснено 08.08.2023.

24.08.2023 Сторонами було підписано додаток №2, щодо поставки складного енергетичного обладнання (гідроагрегатів) за специфікацією:12 комплектів системи збудження (ССГГ-1800- 480-2-У3 ENERGO-PLUS EUROPE), далі загальною вартістю 14 226 240 Євро. Згідно Додатку № 2 до Договору, узгоджено наступні умови оплати: 80% передоплата та остаточний розрахунок впродовж 60 днів з моменту поставки обладнання. Попередню оплату, в розмірі 11 380 992 Євро, ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» було здійснено 28.08.2023.

Договором встановлено, що строки виготовлення складного енергетичного обладнання становлять 178 днів (визначені Додатком 1 та Додатком 2 до Договору) від дати отримання авансового платежу постачальником. Виготовлення даного виду складного енергетичного обладнання потребує індивідуального підходу в розробці, враховуючи місце встановлення та його технічні характеристики та комунікаційних систем.

У зв`язку з тим, що поставку Товару, передбаченого Договору у вказаний у договорі строк не є можливим, з огляду на те, що комплектуючі для збірки готового обладнання в свою чергу виготовляються в різних країнах (Франція, Італія, Німеччина, Угорщина, Словенія, Латвія, Тайланд, Індія та інші), Сторонами було погоджено продовжити терміни дії Договору до 31.12.2025 (Додаткова угода від 08.01.2024 до Договору), продовжити терміни поставки товару спочатку до 30.03.2025 (Додаткова угода №1 від 15.01.2024 до Договору), а згодом до 30.06.2025 (Додаткова угода №2 від 17.01.2024 до Договору). Додатково, з метою деталізації найменування товару, Сторонами було погоджено викласти Додаток 1 (Специфікація) в новій редакції з розширеним найменуванням товару (Додаткова угода №3 до Договору). Інші умови Додатку 1 (Специфікація) залишилась без змін.

Товар Постачальником (NPP ENERGO-PLUS EUROPE) згідно Додатку 1 (Специфікація) до Договору №21/07-23PL від 07.08.2023 на суму 7 331 928,00 Євро поставлено Покупцю (ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС») (Митна декларація №24UA806070006907U6 від 18.10.2024; митна декларація №24UA806070006908U5 від 18.10.2024). Додаток 1 (специфікація) виконаний сторонами Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023 у повному обсязі.

ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» (Покупець) здійснено авансовий платіж за товар згідно Додатку 1 (Специфікація) на суму 7 331 928,00 Євро та Додатку 2 (Специфікація) на суму 11 380 992,00 Євро до Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023, а всього на загальну суму 18 712 920 Євро. Також ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» згідно Додатку 3 (специфікація) в повному обсязі отримало товар на суму 7 412 654,00 Євро без проведення оплат (авансових платежів). Загальна сума товару згідно Додатку 3 (специфікація) складає 7 412 654,00 Євро.

Сума заборгованості за Договором № 21/07-23PL від 07.08.2023, що потребує продовження встановленого строку за зовнішньоекономічними операціями складає 11 380 992,00 Євро (Додаток 2).

Як вбачається з матеріалів справи, обладнання, що виготовляється за Договором є складними індивідуальними технічними виробами, які будуть експлуатуватись на підприємствах критичної інфраструктури з генерації та розподілу електроенергії. Місце встановлення є гідроелектростанції на території України.

Імпортований товар за зовнішньоекономічним Договором №21/07-23PL є складними технічними виробами, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, що підтверджується Висновком експерта Національного науково центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №4668 від 01.07.2024 за результатами проведення електротехнічного дослідження.

Устаткування, перелік якого зазначений у Додатках №1 та №2 «Специфікація товарів» та є предметом Договору №21/07-23PL від 07.08.2023 - Системи збудження (ССГГ-1800- 480-2-У3 ENERGO-PLUS EUROPE), Шафа перетворювача тиристорного 1 (ШПТ1) ENERGO-PLUS EUROPE, Шафа перетворювача тиристорного 2(ШПТ2) ENERGO-PLUS EUROPE, Шафа щита збудження (ШЩ3) ENERGO-PLUS EUROPE належить до електротехнічного устаткування та є багатофункціональним багатоелементним технічно складними індивідуально виготовленими виробами (або складовими функціональними частинами складної електротехнічної системи), що потребують кваліфікованого монтажу, проведення комплексу пусконалагоджувальних та випробувальних робіт на місці його експлуатації, періодичного гарантійного обслуговування та не може використовуватися за призначенням локально без інтегрування з іншими системами й агрегатами генераторної установки.

Операція ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» з імпорту обладнання для монтажу на гідроелектростанції здійснюється товарами, що не включені до переліку товарів, за якими звернення про видачу висновку залишаються без розгляду Мінекономіки, згідно з додатком до Порядку видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Суд зазначає, що договір №21/07-23PL від 07.08.2023 р. з додатками і додатковими угодами до нього містять всі істотні умови договору, передбачені законодавством.

Продовження строків розрахунків виконання Договору за операцією з імпорту обладнання не зумовлено форс-мажорними обставинами.

За інформацією НЕК «Укренерго», ПрАТ «Укргідроенерго» та інформацією з відкритих джерел внаслідок російських ракетних обстрілів в 2024 року пошкоджені десятки об`єктів енергосистеми країни. Енергосистема України отримує аварійну допомогу з інших країн, проводяться аварійно-відновлювальні роботи. Руйнація генеруючих потужностей та інфраструктури і дефіцит, що спричинили відключення потребують вжиття всіх можливих заходів зі сторони держави та бізнесу, а також повної державної підтримки для відновлення втрачених енергосистем і обладнання.

Суд зазначає, що заява на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком від 15.11.2024 подана у встановленому порядку, відповідно до інструкції щодо заповнення форми заяви на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, затверджена наказом Мінекономрозвитку від 27.02.2019 № 329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.03.2019 за N 218/33189, всі графи бланку заяви заповнені, і відповідно до змісту такого бланку, всі необхідні документи, обставини та інформація позивачем була наведена.

При цьому, суд вважає, що у оскарженому наказі від 08.08.2025 за №165, в якості відмови, відповідач вказує, що документи подано з порушенням вимог які зазначені у пункті 3 Порядку, в тому числі вимог щодо комплектності та оформлення документів (відсутні документи або їх копії, які підтверджують причини, що призвели до затримки у проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом)). Тобто конкретного переліку документів, які слід було подати заявнику відповідачем не зазначено.

Так, суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Подібна позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 14.05.2025 у справі №240/12058/24.

Таким чином, суд вважає, що подані позивачем заяви з переліком документів для продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів і отримання відповідного висновку відповідають вимогам пункту 3 Порядку №104, а отже не вбачається підстав для висновку, відповідно до якого позивачем було порушено п.10 Порядку №104.

Незважаючи на те, що Порядком № 104 не визначено форми рішення та вимоги про конкретизацію підстав відмови у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків, вказане не скасовує обов`язок відповідача у необхідності прийняття вмотивованого рішення, зміст якого надавав би можливість суб`єкту господарювання своєчасно встановити виявлені недоліки та можливість їх усунення.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Порядком №104 не передбачено виключне підтвердження підстав для продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами наявністю укладеної додаткової угоди про збільшення термінів поставки понад 180 днів, оскільки, пункт 3 Порядку №104 передбачає також можливість для резидента надати з цією метою документи або їх копії, що підтверджують причини, що призвели до затримки у проведенні розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом), в тому числі копії листів від виробника товару, а також інших документів, які підтверджують, що операції резидента належать до операцій з експорту та імпорту товарів, перелік яких визначений пунктом 2 цього Порядку.

Із змісту листа №48/12 від 25.12.2023, яке адресовано виконавчому директору ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» слідує, що причинами затримки поставки товару з огляду на те, що поставка комплектуючих (виробниками яких є Франція, Італія, Німеччина. Угорщина, Словенія, Латвія, Тайланд, Індія та ін.) необхідних для виготовлення обладнання є дуже довготривалий процес. Крім того, сам процес виготовлення Товару згідно стандартів підприємства та у замовленій кількості становить 14 місяців, налагодження та його випробування з відвантаженням та поставкою в Україну ще 4 місяці. З огляду на вищевказане, голова правління NPP ENERGO-PLUS EUROPE просив продовжити строк поставки товару по договору №21/07-23РL від 07.08.2023.

У зв`язку з цим, сторонами було погоджено продовження термінів дії Договору до 31.12.2025 (Додаткова угода від 08.01.2024 до Договору) та термінів поставки товару спочатку до 30.03.2025 (Додаткова угода №1 від 15.01.2024 до Договору), а згодом до 30.06.2025 (Додаткова угода №2 від 17.01.2024 до Договору). Дані документи були надані позивачем до відповідача та до суду.

Відмовляючи у видачі висновку, в оскаржуваному наказі, відповідач посилається, на ту обставину, що документи подані з порушенням вимог зазначених у пункті 3 Порядку, а також на те, що директором та засновником резидента ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» є Євген Корф, при цьому лист NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia від 02.08.2024 № 31/08 на адресу ТОВ НВП ЕНЕРГО-ПЛЮС підписаний також Євгеном Корфом. Разом з тим, суд зазначає, що ні в матеріалах справи, а ні відповідачем не надано документів та доказів на підтвердження того, що це є одна особа. Отже дане твердження не береться судом до уваги.

Щодо твердження позивача, стосовно того, що відповідачем порушено строки розгляду заяви ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» про отримання такого висновку, визначені в абзаці 2 частини 4 статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" та пункті 3-4 Порядку №104 заява позивача замість 10 робочих днів розглядалась 9 місяців, суд зазначає наступне.

Частина 4 статті 13 Закону № 2473 передбачає, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Отже, як Закон № 2473-VIII, так і Порядок №104 встановлює строк розгляду Мінекономіки поданих резидентом документів для отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком - 10 робочих днів з дати їх одержання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на адресу Мінекономіки надіслав заяви від 15.11.2024 та від 10.12.2024 (вх. в Мінекономіки від 15.11.2024 № П 6786, від 11.12.2024 № П 7065), які розглянуто по суті з прийняттям оскаржуваного наказу 08.08.2025, тобто з порушенням десятиденного строку розгляду.

Суд вказує, на те, що поважних підстав для порушення строку прийняття оскаржуваного наказу відповідачем не надано. Також, наказ, з огляду на формальний підхід до розгляду заяв позивача, не містить жодного обґрунтування, що операція резидента з імпорту товарів не здійснюється під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), визначених пунктом 2 Порядку, що вказує на можливість прийняття такого у встановлений строк. Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що загальний строк виробництва та доставки товару спливав, тому прийняття наказу з порушенням строку вплинуло на права позивача, щодо можливості вчинення дій у період з 11.12.2024 по 08.08.2025 для врегулювання господарських відносин з постачальником щодо виробництва і поставки товару у скорочені терміни.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» (далі - Постанова №165) відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України постановлено зупинити строки надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з цим, суд нагадує, що частиною 2 статті 3 Закону № 2473-VIII регламентовано, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону (ч. 3 ст. 3 Закону № 2473-VIII).

В даному випадку, на переконання суду застосування Постанови №165 суперечить вимогам статті 3 Закону № 2473-VIII.

Суд зазначає, що жодних змін до абзацу 2 частини 4 статі 13 Закону № 2473-VIII в частині строків прийняття Мінекономіки рішення про видачу чи відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком України, не внесено.

Отже, суд вважає, що Мінекономіки порушено строки розгляду заяви позивача про отримання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, визначені в абзаці 2 частини 4 статті 13 Закону № 2473-VIII та пункті 4 Порядку №104, що в сукупністю із формальним розглядом заяв є підставою до скасування оскаржуваного наказу.

Більше того, відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

З наведеного суд вважає, що Мінекономіки формально підійшов до розгляду заяви позивача щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контрактом) №21/07-23РL від 07.08.2023 та не в повній мірі з`ясував наявність чи відсутність підстав для продовження строків розрахунків, що може мати свої наслідки застосування до позивача санкцій, визначених частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Згідно із пунктом 8 частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Окрім цього суд вважає прийнятним застосування до спірних правовідносин практику ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року), де напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

В даному випадку, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем за наслідком застосування ним формального підходу до розгляду заяв ТОВ "НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС" від 15.11.2024 та від 10.12.2024 (вх. Мінекономіки від 15.11.2024 № П 6786, від 11.12.2024 № П 7065) щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за договором (контрактом) від 07.08.2023 № 21/07- 23PL та з порушенням строку його прийняття, що має своїм наслідком непропорційність такого рішення, адже останнє не забезпечує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване таке спірне рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розрізі положень частини 2статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваного рішення, критеріям, які встановлені статті 2 КАС України, а відтак останнє є таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Відтак, наказ відповідача від 08.08.2025 №165 про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, від 15.11.2024 та від 10.12.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у прийнятому рішенні за даним позовом, суд зазначає наступне.

Так, згідно принципу належного урядування, який виокремлює Європейський суд з прав людини, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128,.com S.r.l. проти Молдови, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішення питань щодо продовження граничних строків розрахунків та надання відповідних висновків належить до компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Суд зазначає, що вищезазначені положення Закону № 2473-VIII, Порядку №104 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2019 №838 надають відповідачу повноваження на вирішення питання продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, шляхом видачі висновку, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову.

При цьому, стосовно доводів позивача про те, що операція резидента з імпорту товарів, яким є позивач здійснюється під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), визначених пунктом 2 Порядку, а саме визначених згідно абзацу 7 Порядку, тобто з постачання складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх в дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів, суд зазначає, що надання оцінки наведеним доводам призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач має обов`язок надати оцінку таким доводам заявника викладених у заявах від 15.11.2024 та 10.12.2024.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частини 3 статті 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З цих підстав суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви товариства на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, від 15.11.2024 та від 10.12.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у прийнятому рішенні за даним позовом.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» щодо продовження граничних строків розрахунків за операціями, що здійснюються відповідно до зовнішньоекономічного Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023, укладеного з NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia (Польща), яке затверджено наказом від 08.08.2025 №165.

Зобов`язати Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України повторно розглянути заяву ТОВ «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» від 15.11.2024 року на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків з окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, відповідно до зовнішньоекономічного Договору № 21/07-23PL від 07.08.2023, укладеного з NPP ENERGO-PLUS EUROPE Spolka z ograniczona оdpowiedzialnoscia (Польща), з урахуванням висновків суду (з урахуванням правової оцінки, наданої судом у прийнятому рішенні за даним позовом) та відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ЕНЕРГО-ПЛЮС» сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.