Постанова № 13424282, 27.12.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2010 р. Справа № 2-а-2684/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємства " Єврокомершл Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

В травні 2010 року приватне підприємство «Єврокомершл Україна» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ, відповідач), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20.05.2010р. №0000320700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009р. на суму 31210,48 грн..

Дане рішення винесено на підставі акту від 19.05.10р. №2308/07-0/32725810 про результати позапланової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ позивачем за листопад 2009р..

За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за листопад 2009 року на суму 31210,48 грн., оскільки постачальник позивача в третьому ланцюгу поставок товару ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» не сплатив ПДВ до бюджету.

Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає порушенням порядку формування платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ факт подачі позову про припинення юридичної особи, яка є контрагентом цього платника податків. Позивач стверджує, що в його діях відсутні порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування у вказаних періодах, всі суми податкового кредиту підтверджені необхідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, а заявлені до відшкодування суми ПДВ були повністю сплачені позивачем у складі ціни товарів та послуг у попередніх податкових періодах.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальнику позивача в третьому ланцюгу - ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» на загальну суму 31210,48 грн., а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування на цю суму є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

В акті перевірки від 19.05.10р. №2308/07-0/32725810 зазначено, що згідно податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2009р. та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопаді 2009 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку в розмірі 1411 238 грн..

Наведена в акті перевірки сума бюджетного відшкодування за листопад 2009р. підтверджується наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за цей місяць з розрахунком суми бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2009р., а спірним є факт підтвердження частині цього відшкодування на суму 31210,48 грн..

Неправомірність віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що за результатами проведених ДПІ зустрічних перевірок постачальників позивачу зернових культур до кінцевого виробника, встановлений факт несплати ПДВ до бюджету постачальником в третьому ланцюгу - ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» на загальну суму 31210,48 грн.. В якості доказу несплати цим контрагентом ПДВ до бюджету ДПІ в акті перевірки посилається на відповідь ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 20.01.2010р. №4755/7/07-133, згідно якої неможливо провести перевірку цього контрагента «в звязку з тим, що 26.01.2010р. до Господарського суду Миколаївської області подано позовну заяву про припинення юридичної особи ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А».

В акті перевірки також зазначено, що основним постачальником позивачу зернових по першому ланцюгу є ПП «Кард Агро», яке є посередником і отримувало зернові від ПП ОСОБА_1 (другий ланцюг), який також є посередником і отримував зернові від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» (третій ланцюг).

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за листопад 2009р. ґрунтується виключено на вищеописаних в акті перевірки обставинах діяльності ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», а саме на факті подання 26.01.2010р. до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про припинення цієї юридичної особи.

Суд оцінює наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ з точки зору відповідності викладених в акті перевірки обставин фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих обставин з вимогами податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як встановлено судом і не заперечується ДПІ, одним з видів діяльності позивача є експорт зернових культур за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій та копією вантажно-митної декларації.

Враховуючи, що позивач є експортером зернових культур, поставка яких нерезиденту оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Факт того, що податковий кредит формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані субєктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та субєктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (послуги). Навпаки, ДПІ в акті перевірки вказує та те, що «основним постачальником соняшника у жовтні 2009 року по 1 ланцюгу постачання є ПП «Кард-Агро» (і.п.н 343983121151) на суму ПДВ 705601 грн.. Фактично сплачено 133 228,54 грн.».

З метою дослідження реальності господарських операцій позивача з придбання зернових судом були допитані в якості свідків директор ПП «Кард-Агро» - ОСОБА_2 та приватний підприємець ОСОБА_1, а також судом отримані від цих субєктів господарювання копії первинних документів на придбані та реалізовані зернові, договори, податкові накладні та копії податкових декларацій по ПДВ з додатками №5, що містять розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Так, директор ПП «Кард-Агро» ОСОБА_2 суду пояснив, що його підприємство придбавало у 2009 році різні масляничні зернові культури та кукурудзу у різноманітних підприємств, у тому числі і у ПП ОСОБА_1, а також продавало ці культури у жовтні 2009 року різним підприємствам, у тому числі і ПП «Єврокомершл Україна», якому продавав ячмінь та кукурудзу. Від позивача отримував оплату з урахуванням ПДВ, суми якого відображав у податковій звітності та сплачував відповідні податки від результатів цих операцій.

Приватний підприємець ОСОБА_1 суду пояснив, що господарською діяльністю в сфері придбання та реалізації зернових культур займається вже тривалий час, при цьому він є платником ПДВ, своєчасно подає податкову звітність та сплачує відповідні податки від своєї діяльності. Приватному підприємству «Кард-Агро» у 2009 році він продавав ячмінь, який придбавав у різних постачальників, у тому числі і у ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», яку представляв її директор Тарасенко Станіслав Володимирович. Окрім ПП «Кард-Агро» у 2009 році ячмінь реалізовував також і іншим підприємствам. Всі поставки зернових оформлювались належним чином оформленими документами та відображались у податковій звітності з відповідною сплатою податків.

Судом також вживались заходи, направлені на виклик в судове засідання в якості свідка директора ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» - Тарасенко Станіслава Володимировича шляхом телефонограми, проте дана особа для дачі пояснень в судове засідання не зявилась.

Аналіз долучених до матеріалів справи копій податкових декларацій по ПДВ ПП «Кард-Агро» та ПП ОСОБА_1 з додатками №5, що містять розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також наданих ПП «Кард-Агро» роздруківок по рахунку №631 з 01.06.09. по 31.10.09р, та наданих ПП ОСОБА_1 копій накладних на покупку ячменю свідчить про наступні факти:

- ПП ОСОБА_1, окрім ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», придбавав ячмінь в липні, вересні та жовтні 2009 року також ще в одинадцяти підприємств, таких як ТОВ «Агрофірма «Зелений Гай», ТОВ «НВП Українська Аграрна Компанія», ТОВ «Д-З Агропроект», СВК «Новосеменівське», ТОВ «Агроальянс», ПП «Агро-Атлас», ФГ «Михайлово», СТОВ «Токарівське», СВК «Росія», ПП «Елена», ФГ «Нектар». При цьому обсяг поставок ячменю від цих підприємств в декілька разів перевищує обсяг ячменю, що надійшов до ПП ОСОБА_1 від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А»;

- ПП ОСОБА_1 реалізовував ячмінь у вказаних періодах окрім ПП «Кард-Агро» також і іншим покупцям;

- ПП «Кард-Агро» придбавало ячмінь, окрім ПП ОСОБА_1, також і в інших постачальників.

Ці факти ДПІ не оспорювало.

Встановлені судом фактичні обставини придбання та продажу ячменю контрагентами позивача у першому та другому ланцюгах дають суду підстави для висновку, що ПП ОСОБА_1 у жовтні 2009 року мав реальну можливість поставити ПП «Кард-Агро» ячменю на суму 185642,9 грн. у т.ч. ПДВ 31210,48 грн. і без урахування ячменю, отриманого ним від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А».

У звязку із цим висновок ДПІ про те, що ячмінь на суму ПДВ 31210,48 грн. надійшов до позивача по ланцюгу його поставок виключно від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» є недостатньо обґрунтованим, оскільки така сама кількість ячменю могла надійти до позивача в жовтні 2009 року через ПП «Кард-Агро» та ПП ОСОБА_1 і від інших підприємств, які поставляли ячмінь ПП ОСОБА_1.

Що стосується посилань ДПІ в акті перевірки на факт подання 26.01.2010р. до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви про припинення ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» як на доказ несплати цим підприємством ПДВ до бюджету, то суд вважає такі послання безпідставними, оскільки невиконання субєктом господарювання своїх зобовязань по сплаті податків не може підтверджуватись фактом зверненням до суду, тем більше, що таке звернення відбулось вже у 2010 році.

З метою зясування вказаного питання суд звернувся із запитом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва для отримання податкових декларацій з ПДВ з додатком №5 з червня по жовтень 2009р., які підтверджують обсяг задекларованих ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» зобовязань по ПДВ за вказаний період.

Відповіддю від 02.09.2010р. за №3123/9/10-024 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва повідомило суд про те, що податкові декларації з ПДВ ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» з червня по липень 2009р. вилучені в ході проведеної виїмки документів, а декларації за період з вересня по жовтень 2009р. дане підприємство не подавало.

Виходячи зі змісту отриманої судом відповіді від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва щодо діяльності ПДВ ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», можливо дійти висновку, що вказане підприємство у вересні та жовтні 2009 року своїх зобовязань з ПДВ не декларувало та не сплачувало цей податок до бюджету.

Вплив наведеного порушення податкової дисципліни вказаним контрагентом позивача в третьому ланцюгу поставок на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про допущені вищевказаним постачальником в третьому ланцюгу порушення податкового законодавства, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку слід знов враховувати той факт, що ячмінь надходив до ПП ОСОБА_1 та ПП «Кард-Агро» не тільки від ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А», а і від інших підприємств.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість зясувати наведені в акті перевірки недоліки в діяльності ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» на момент придбання ним зернових у жовтні 2009 року.

Що стосується посилань ДПІ на не встановлення факту надмірної сплати ПДВ до бюджету по постачальнику позивача в третьому ланцюгу - ПП «Інженерно-будівельна фірма «Теза-А» на суму 31210,48 грн., то такі послання суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до Закону № 168/97 під фактом надмірної сплати податку розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач надав суду копії платіжних документів, які підтверджують той факт, що за листопад 2009 року до відшкодування з бюджету позивачем заявлена суму ПДВ, яка не перевищує суму цього податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97

ДПІ не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Слід також зазначити, що судом не встановлено судом того факту, і на його наявність не посилається ДПІ, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та визначенні бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2009 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за листопад 2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, а позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ №0000320700/0 від 20.05.2010р. обґрунтованими.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги приватного підприємства "Єврокомершл Україна" - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20.05.2010 р. № 0000320700/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Єврокомершл Україна" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 січня 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.1