Рішення № 134238525, 20.02.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11764/24

Провадження № 2/466/272/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Волянська Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопика Ігоря Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопика Ігоря Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

25.11.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Прокопик Ігор Андрійович звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вважає незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» №306 від 23.10.2024 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи за систематичне невиконання без поважних причин посадових обовязків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Наказом про звільнення передбачено, що до позивача ОСОБА_1 попередньо вже були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани: наказ від 08.08.2024 року №163; наказ від 06.09.2024 року №190; наказ від 22.10.2024 року №228. 22.10.2024 року на підставі наказу №228 на позивача ОСОБА_1 було накладено останнє дисциплінарне стягнення у вигляді догани, позбавлено виплати премії по підсумкам роботи за вересень місяць 2024 року. Але вже 23.10.2024 року було видано наказ на звільнення 24.10.2024 року з підстав систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, а саме: враховуючи неодноразові попередні стягнення (наказ від 08.08.2024 року №163; наказ від 06.09.2024 року №190; наказ від 22.10.2024 року №228, а також рекомендації Департаменту закупівель лист від 16.10.2024 року №UOP 9-8962).

Рекомендації Департаменту закупівель лист від 16.10.2024 року №UOP 9-8962, на який посилається відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» у наказі на звільнення, до самого позивача ОСОБА_1 доведені не були і у позивача ОСОБА_1 є сумнів щодо самого факту існування таких рекомендацій.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що враховуючи отримання догани 22.10.2024 року та наказу на звільнення 23.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 повинен був протягом доби вчинити нове порушення трудової дисципліни і йому не зрозуміло яке саме, оскільки для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовим колективом і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

На цій підставі позивач ОСОБА_1 вважає, що наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» №306 від 23.10.2024 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо незаконності та безпідставності наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани позивач ОСОБА_1 стверджує, що судом повинно бути перевірено законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач ОСОБА_1 вважає усі три накази: наказ від 08.08.2024 року №163; наказ від 06.09.2024 року №190 та наказ від 22.10.2024 року №228 незаконними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, тому що в них не зазначено коли мало місце порушення трудової дисципліни, які саме трудові обов`язки порушив позивач ОСОБА_1 та в чому конкретно полягало порушення трудових обов`язків, а для застосування до працівника дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких двох умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що наказ від 08.08.2024 року №163; наказ від 06.09.2024 року №190 та наказ від 22.10.2024 року №228 не мають чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивача ОСОБА_1 та наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на позивача ОСОБА_1 трудових обов`язків, а містяться лише загальні, а не конкретні посилання на порушення останнім своїх трудових обов`язків. Позивач ОСОБА_1 вказує, що роботодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» не зверталося до позивача ОСОБА_1 щодо жодних письмових пояснень з приводу жодного наказу про накладення дисциплінарного стягнення перед його накладенням. Тому позивач ОСОБА_1 не бере на себе вини за вчинення будь-яких проступків, а стверджує, що докази фактів винного вчинення ним дисциплінарного проступку (якщо такі й були) повинен надати роботодавець.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено позовні вимоги в частині виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу на день прийняття судом рішення.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено позовні вимоги в частині виплати моральної шкоди, яку він оцінив у 50000,00 грн, посилаючись на систематичне негативне ставлення у свою сторону від керівника роботодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», на безпідставні перевірки виконання трудових обов`язків, на завдану моральну шкоду, яка виразилась у порушенні закріплених в Конституції України та КЗпП України прав позивача ОСОБА_1 як працівника, на зневагу до позивача ОСОБА_1 як працівника, який до того мав бездоганну ділову репутацію, жодного разу не отримував жодних дисциплінарних стягнень, що вплинуло на його авторитет серед родичів, знайомих, які знали про проблеми на роботі. У зв`язку з цим спором у позивача ОСОБА_1 відбулася втрата сну, з`явилась тривожність і паніка. На підставі переживань, отриманих внаслідок незаконних доган і звільнення в позивача ОСОБА_1 погіршився стан фізичного здоров`я підвищився рівень цукру у крові. У позовній заяві стверджує, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» призвело до великих моральних страждань позивача ОСОБА_1 , істотної втрати нормальних життєвих зв`язків та погіршення здоров`я.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 вважає три накази: від 08.08.2024 року №163; від 06.09.2024 року №190 та від 22.10.2024 року №228 про дисциплінарні стягнення догани та позбавлення премії за липень, серпень та вересень відповідно, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач ОСОБА_1 стверджує, що ця премія підлягає стягненню на його користь.

Просить позов задовольнити.

17.12.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшов відзив представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» Трянової Ірини Василівни на позовну заяву, у якому вона посилається на те, що наведені у позовній заяві твердження не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає законним та підставним звільнення відповідача ОСОБА_1 з роботи, за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором, враховуючи, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вказує, що наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 23.10.2024 року №306, позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. До позивача ОСОБА_1 раніше неодноразово, а саме: тричі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі наказів від 08.08.2024 року №163, від 06.09.2024 року №190, від 22.10.2024 року №228.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 систематично не виконував свої функціональні обов`язки, передбачені різними пунктами посадової інструкції, взаємодіяти з керівниками структурних підрозділів він категорично відмовлявся, зокрема з ОСОБА_2 , що підтверджується численними його доповідними записками. На невиконання п. 3 та 6 Розділу Завдання і обов`язки посадової інструкції, вказують доповідні записки ОСОБА_3 від 26.04.2024 року та ОСОБА_4 від 25.04.2024 року. Згідно з цими пунктами посадової інструкції позивач ОСОБА_1 мав організовувати забезпечення товариства усіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами та здійснювати контроль за забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, за своєчасним обслуговуванням та правильним зберіганням рухомого складу. Також позивач ОСОБА_1 відмовлявся від проходження тесту, підготовленого для нього органом вищим за ієрархією - АТ «Українська оборонна промисловість». Згідно з Розділом 6 посадової інструкції, позивач ОСОБА_1 повинен був знати етику ділового спілкування та ведення переговорів, однак на практиці позивач ОСОБА_1 цих знань не підтвердив: від тестування відмовлявся категорично, від яких-небудь пояснень також, від обміну інформацією та надання документації теж.

Звертає увагу, що за цією ж статтею КЗпП України відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» могло звільнити позивача ОСОБА_1 ще 06.09.2024 року та 22.10.2024 року, проте видавало накази №190 та №228 про оголошення догани позивачу ОСОБА_1 . Щоразу відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» хотіло скерувати проблему в напрямку її вирішення, щоб працівник одумався, став виконувати вчасно та якісно свої функціональні обов`язки. Однак, згодом, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» було отримано вказівки, рекомендації Департаменту закупівель уповноваженого суб`єкта управління АТ «Українська оборонна промисловість», який володіє всією інформацією щодо справ товариства (в тому числі й «негативною» закупівельною), щодо прийнятого ними рішення про усунення даного працівника з посади лист від 16.10.2024 року №UOP 9-8962. Перед звільненням позивача ОСОБА_1 було повідомлено щодо факту існування цих рекомендацій.

Додатково звертає увагу на те, що уповноважений суб`єкт управління (вищий за ієрархією орган) надав відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» своє рішення з рекомендаціями на звільнення позивача ОСОБА_1 , зазначивши в тексті листа від 16.10.2024 року №UOP 9-8962, наступне: «вважаємо за доцільне розглянути питання щодо заміни керівника управління з комерційної діяльності, який відповідальний за закупівлі на підприємстві, на більш кваліфікованого спеціаліста, який відповідає сучасним вимогам до фахівців цього напрямку».

Вказує, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» підпорядковане уповноваженому суб`єкту управління АТ «Українська оборонна промисловість» і згідно з п.п. 6.4.13. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», товариство зобов`язане виконувати рішення вищого органу товариства, що товариство неухильно зробило.

Стверджує, що під час звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» було дотримано усієї процедури звільнення, оспорювані накази містять чіткі формулювання суті та обставин допущених проступків, докази вини позивача ОСОБА_1 підтверджуються службовими та доповідними записками інших працівників товариства.

Зазначає, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» зафіксовано документально факти порушення трудових обов`язків. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» отримало від порушника трудової дисципліни довільної форми письмові пояснення (службові записки). Якщо позивач ОСОБА_1 ухилявся від надання письмових пояснень, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» фіксував цей факт, шляхом складення відповідного акту, за підписом декількох осіб. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» заперечує те, що воно не зверталося до позивача ОСОБА_1 щодо жодних письмових пояснень з приводу жодного наказу про накладення дисциплінарного стягнення перед його накладенням. Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» дотримано строків для застосування дисциплінарного стягнення, встановлених ст. 148 КЗпП. Після завершення службового розслідування, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» складено наказ про звільнення та ознайомлено з ним працівника, копію наказу йому надано, трудову книжку та повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 проведено.

Твердження позивача ОСОБА_1 про систематичне негативне ставлення у свою сторону від керівництва роботодавця, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» вважає таким, що не є істинним, не відповідає дійсності. У позивача ОСОБА_1 відсутні будь-які докази. Жодного разу не надходило скарг чи заяв ні від самого позивача ОСОБА_1 , ні від інших працівників. Це підтверджується відсутністю їх у Журналі вхідних заяв, скарг та пропозицій, журналах профспілкової організації.

Вказує, що безпідставні перевірки виконання трудових обов`язків позивачем ОСОБА_1 також не проводилися. Перевірки мали місце виключно в законодавчо встановлених межах та без жодної зневаги до позивача ОСОБА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» вважає твердження позивача ОСОБА_1 про втрату сну, появу тривожності і паніки та підвищення рівня цукру в крові не перевіреними та не доведеними, має сумніви у їх наявності взагалі. А навіть якщо такі і є в позивача ОСОБА_1 , то відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» не вбачає причинно-наслідкового зв`язку.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопик Ігоря Андрійовича, у яких він зауважив, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» безпідставно стверджує, що позивач ОСОБА_1 не мав відповідної кваліфікації для виконання покладених на нього трудових обов`язків, не мав відповідної освіти для цієї посади. Зазначає, що Кодексом законів про працю чітко встановлена процедура звільнення з займаної посади або переведення на іншу посаду працівника, кваліфікація якого не відповідає займаній посаді. Однак, ці процедури проведені не були, трудового законодавства не було дотримано. Зважаючи на це, всі ці звинувачення голослівні, а тому повинні вважатися мобінгом.

12.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшли письмові заперечення представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» - директора Заіка О.О. на додаткові пояснення позивача у справі, у яких він зазначив, що наскільки відомо відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», позивач ОСОБА_1 до Держпраці не звертався (Держпраці позапланових перевірок товариства не проводило) та позовну заяву про визнання (встановлення) факту вчиненння мобінгу до суду також не подавав, а тим паче в тримісячний строк. Доказів, які б довели факт вчинення мобінгу, позивачем ОСОБА_1 не надано, зокрема в позивача ОСОБА_1 відсутні будь-які письмові докази, електронні докази чи покази свідків, які могли б таке підтвердити. Між доказами погіршення здоров`я, які надавались до позовної заяви та діями роботодавця не вбачається причинно-наслідкового зв`язку. Позивач ОСОБА_1 мав можливість скористуватися скринькою для звернень та подати анонімну заяву/скаргу, повідомити на гарячу лінію звернень керівного органу товариства АТ «УОП», звернутись до заступника директора з безпеки чи вступити в профспілкову організацію та просити там захисту своїх прав та інтересів, однак жодної із цих дій позивач ОСОБА_1 не вчинив.

Заяви (клопотання) учасників справи:

03.12.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопик Ігоря Андрійовича про усунення недоліків.

06.03.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопик Ігоря Андрійовича про викладення позовної заяви у новій редакції.

12.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій він просив проводити розгляд справи без його участі, підтримав та просив задовольнити позовну заяву.

12.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопик Ігоря Андрійовича, у якій він просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, підтримав та просив задовольнити позовну заяву.

12.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» Медик Олега Ілліча, у якій він не заперечив щодо проведення розгляду справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

12.02.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» Можаровської Марти, у якій вона не заперечила щодо проведення розгляду справи без її участі, просила відмовити у задоволенні позовної заяви.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.11.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

В судових засіданнях 23.12.2024 року, 26.11.2025 року:

- позивач ОСОБА_1 та його адвокат Прокопик Ігор Андрійович підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі.

- представники відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» Троянова Ірина Василівна та ОСОБА_2 заперечили проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 11.02.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подали заяви, у яких просили проводити розгляд справи без їх участі.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно з наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 31.08.2022 року №251, з 01.09.2022 року був прийнятий та до моменту звільнення 24.10.2024 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» на посаді начальника управління з комерційної діяльності 12 розряду, що підтверджується записами у копії трудової книжки.

Наказами директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 08.08.2024 року №163, від 06.09.2024 року №190, від 22.10.2024 року №228, до позивача ОСОБА_1 тричі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани .

Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 08.08.2024 року №163 за систематичне невиконання вимог наказу від 12.06.2024 року №124 «Про порядок закупівель та призначення відповідальної особи за закупівлі» - оголосити ОСОБА_1 догану та позбавити виплати премії по підсумкам роботи за липень 2024 року. З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, але не згідний. Підставою для видачі даного наказу слугувала доповідна записка заступника директора з безпеки від 08.08.2024 року №1096 щодо невиконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків, недотримання норм «Порядку закупівель ТОВ «Львівський радіоремонтний завод» АТ «Українська оборонна промисловість» в умовах правового режиму воєнного стану» навіть після наради 24.04.2024 року, оформленої протоколом №607 від 23.04.2024 року, на якій був присутній ОСОБА_1 та на якій заслухавши присутніх щодо скарг на невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» конкретно визначив покладення обов`язків з формування документів для закупівлі (аналізу цін) на ОСОБА_1 . З доповідною запискою заступника директора з безпеки від 08.08.2024 року №1096 ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися та давати будь-які пояснення, що було зафіксовано Актом, про відмову надання пояснень від 08.08.2024 року. Відповідач надав копії усіх наступних документів: доповідна записка заступника директора з безпеки від 08.08.2024 року №1096, наказ №124 від 12.06.2024 року, протокол від 23.04.2024 року №607, доповідна записка ОСОБА_4 від 25.04.2024 року, доповідна записка ОСОБА_3 від 26.04.2024 року, акт про відмову надання пояснень від 10.01.2024 року.

Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 06.09.2024 року №190 за систематичне ігнорування виконання будь-яких вказівок керівництва та вимог законодавства (в тому числі внутрішніх наказів), а також саботаж в роботі по закупці комплектуючих для виконання договорів з МО України - оголосити ОСОБА_1 догану та позбавити виплати премії по підсумкам роботи за серпень 2024 року З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, але з викладеним не згідний. Підставою для видачі даного наказу слугувала доповідна записка заступника директора з безпеки від 06.09.2024 року №1246 про те, що ОСОБА_1 у присутності начальника відділу з управління персоналом та соціальних питань і фахівця з економічної та внутрішньої безпеки відмовився від проходження тестування «Контроль рівня знань закупівельників підприємств АТ «Українська оборонна промисловість»» діючого «Порядку закупівель ТОВ «Львівський радіоремонтний завод» АТ «Українська оборонна промисловість» в умовах правового режиму воєнного стану». З доповідною запискою заступника директора з безпеки від 06.09.2024 року №1246 ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися та давати будь-які пояснення, що було зафіксовано Актом, про відмову надання пояснень від 06.09.2024 року. Відповідач надав копії усіх наступних документів: доповідна записка заступника директора з безпеки від 06.09.2024 року №1246, пояснювальна записка начальника відділу з управління персоналом та соціальних питань від 27.08.2024 року, пояснювальна записка фахівця з економічної та внутрішньої безпеки 27.08.2024 року, акт про відмову надання пояснень від 10.01.2024 року.

Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 22.10.2024 року №228 за халатне виконання своїх функціональних обов`язків - оголосити ОСОБА_1 догану та позбавити виплати премії по підсумкам роботи за вересень 2024 року. З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, але з формулюванням не згідний. Підставою для видачі даного наказу слугували доповідна записка заступника директора з безпеки від 22.10.2024 року №1497 щодо відмови надання пакету документів для проведення перевірочних заходів та Лист АТ «Українська оборонна промисловість» від 16.10.2024 року №UOP 9-8962 вхідний №1475 від 16.10.2024 року щодо моніторингу закупівель. Цим листом підтверджується факт проведення перевірки роботи закупівельників підприємств АТ «Українська оборонна промисловість», відрядження працівників АТ «Українська оборонна промисловість» на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», перевірка роботи ОСОБА_1 , факт виявлення ряду недоліків у роботі, які допустив ОСОБА_1 : підприємство формально впровадило Порядок закупівель товарів, робіт та послуг з використанням електронної системи публічних закупівель, але практично не використовувало конкурентні конкурси у своїй закупівельній діяльності та факт подання рекомендацій із заміни ОСОБА_1 на більш кваліфікованого спеціаліста, який відповідає сучасним вимогам до фахівців даного напрямку. З доповідною запискою заступника директора з безпеки від 22.10.2024 року №1497 ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися та давати будь-які пояснення, що було зафіксовано Актом, про відмову надання пояснень від 22.10.2024 року. Відповідач надав копії усіх наступних документів: доповідна записка заступника директора з безпеки від 22.10.2024 року №1497, лист АТ «Українська оборонна промисловість» від 16.10.2024 року №UOP 9-8962, лист АТ «Українська оборонна промисловість» від 11.09.2024 року №UOP 9-7798, акт про відмову надання пояснень від 22.10.2024 року, акт про відмову надання пояснень від 16.10.2024 року.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» №306 від 23.10.2024 року про звільнення, ОСОБА_1 було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин посадових обовязків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що міститься запис у копії трудової книжки. З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, але не згідний. Підставою для видачі даного наказу слугувала доповідна записка.

Пунктом 3, 4 та 6 Розділу Завдання і обов`язки посадової інструкції передбачено, що позивач ОСОБА_1 зобов`язаний організовувати забезпечення товариства усіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами, брати участь в узгодженні умов і укладенні договорів поставок з матеріально-технічного забезпечення підприємства, вживати заходів щодо розширення прямих постійних і довгострокових господарських зв`язків з постачальниками та здійснювати контроль за забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, за своєчасним обслуговуванням та правильним зберіганням рухомого складу.

Згідно Розділу 6 Посадової інструкції, позивач ОСОБА_1 повинен знати етику ділового спілкування та ведення переговорів, стандарти і технічні умови щодо матеріально-технічного забезпечення, організацію матеріально-технічного забезпечення і складського господарства, порядок укладення і виконання господарських договорів.

Розділом «Взаємовідносини (зв`язки) за посадою» Посадової інструкції передбачено, що позивач ОСОБА_1 повинен підтримувати робочі зв`язки з більшістю начальників відділів та служб і співпрацювати з ними.

На підставі наказу АТ «Українська оборонна промисловість» було видано керівний документ для роботи начальника з комерційної діяльності - наказ від 12.06.2024 року №124 «Про порядок закупівель та призначення відповідальної особи за закупівлі», за систематичне невиконання якого, позивачу ОСОБА_1 оголосили першу догану та позбавили виплати премії по підсумкам роботи за липень 2024 року (Наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 08.08.2024 року №163).

Доведено факт наявності рекомендацій Департаменту закупівель АТ «Українська оборонна промисловість» лист від 16.10.2024 року №UOP 9-8962, на який посилається відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» у наказі на звільнення позивача ОСОБА_1 , щодо факту існування якого були сумніви у позивача ОСОБА_1 .

В тексті листа від 16.10.2024 року №UOP 9-8962, зазначено наступне: «вважаємо за доцільне розглянути питання щодо заміни керівника управління з комерційної діяльності, який відповідальний за закупівлі на підприємстві, на більш кваліфікованого спеціаліста, який відповідає сучасним вимогам до фахівців цього напрямку».

Крім того, як вбачається із копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було звільнено з попереднього місця роботи Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА», на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 ЦК України, визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як слідує зі ст. ст. 2-1, 5-1 КЗпП України, держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Відповідно до Постанови Касаційного цивільного суду від 22.07.2020 року по справі №554/9493/17, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2018 року по справі №761/33305/15-ц, зроблено висновок, що при звільненні за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення, чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов?язків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , після трьох наказів про накладення дисциплінарних стягнень доган (наказ від 08.08.2024 року №163, від 06.09.2024 року №190, від 22.10.2024 року №228), згідно з наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» №306 від 23.10.2024 року про звільнення, був звільнений з роботи 24.10.2024 року з посади начальника управління з комерційної діяльності 12 розряду за систематичне невиконання без поважних причин посадових обовязків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звертаючись із позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 свої доводи зводив до того, що оскаржувані накази про оголошення йому доган, позбавлення премій та наказ про його звільнення є незаконними, такими, що порушують його трудові права. Позивач ОСОБА_1 вважає, що роботодавцем порушено порядок застосування дисциплінарних стягнень, оскільки роботодавець не зажадав від нього письмових пояснень.

Під час звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» було дотримано усієї законодавчо встановленої процедури звільнення. Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» зафіксовано документально факти порушення трудових обов`язків. Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» намагалося отримати від порушника трудової дисципліни довільної форми письмові пояснення. Якщо позивач ОСОБА_1 ухилявся від надання письмових пояснень, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» фіксувало цей факт, шляхом складення відповідного акту, за підписом не менше трьох осіб. Тому спростовується твердження позивача ОСОБА_1 з позовної заяви, де вказано, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» не зверталося до позивача ОСОБА_1 щодо жодних письмових пояснень з приводу жодного наказу про накладення дисциплінарного стягнення перед його накладенням. Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» дотримано строків для застосування дисциплінарного стягнення, встановлених ст. 148 КЗпП. Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» складено наказ про звільнення та надано його для ознайомлення працівнику, видано копію наказу, трудову книжку та проведено повний розрахунок.

Оспорювані накази є підставними, містять чіткі формулювання суті та обставин допущених проступків, докази вини позивача ОСОБА_1 , підтверджуються службовими та доповідними записками інших працівників товариства.

З огляду на викладене, оспорювані накази видані компетентною посадовою особою, у межах чинного законодавства, з додержанням порядку та строків застосування дисциплінарних стягнень, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 08.08.2024 року №163, наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 06.09.2024 року №190, наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 22.10.2024 року №228 та наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» від 23.10.2024 року №306, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої премії за липень-вересень 2024 року є необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 50000,00 грн завданої моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України, передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд оцінює твердження позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення критично, оскільки не надано жодних доказів того, що було зазнано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і є потреба в додаткових зусиллях для організації життя внаслідок дій відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підтвердження погіршення стану фізичного здоров`я надано результати медичних досліджень , які свідчать про підвищився рівня цукру у крові.

Оскільки, з огляду на матеріали справи, твердження позивача ОСОБА_1 про порушення його законних прав як працівника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, то встановлення причинно-наслідкового зв`язку між рівнем цукру у крові позивача ОСОБА_1 та функціонуванням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» не вбачається можливим.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, доводи не є достовірними, не є обґрунтованими, не підтверджені письмовими доказами, тому викликають сумнів у суду.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та доведеними.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 40, 139, 147, 147-1, 148, 149, 232, 233 КЗпП України, ст. ст. 76-81, 89, 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прокопика Ігоря Андрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Текст рішення складено 20.02.2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський радіоремонтний завод», код ЄДРПОУ 07676441, адреса: Львівська обл., Львівський р-н, м. Львів, вул. Жовківська, буд. 11.

Суддя О. Ф. Федорова