Ухвала суду № 134228235, 17.02.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6905/25

1-кп/405/347/25

УХВАЛА

17 лютого 2026 року Подільський районний суд м. Кропивницького у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

з участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121010002285 від 23.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

встановив:

Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 22.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19.02.2026, включно. Також, даною ухвалою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжено строк дії домашнього арешту на два місяці, до 22.02.2026, включно.

В судовому засіданні прокурором надані письмові клопотання, у яких останній просив продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вказавши, що на даний час мають місце ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, останній раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який вчинено за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про наявність ризиків, передбачений п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КК України.

Окрім того, прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби з огляду на те, що на даний час ризики встановлені раніше, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КК України, не зменшилися та продовжують існувати.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , заперечив щодо продовження строку тримання останнього під вартою, ризики є формальними і неможливо продовжити строк тримання під вартою за таких обставин, просив змінити на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримала обвинувачена ОСОБА_8 , не заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 судом враховані правові позиції Європейського суду з прав людини та обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України» зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Так, ОСОБА_7 неодружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, не працює, тобто не має постійного джерела доходу. Неодноразово засуджений за умисні злочини, серед яких пов`язані із незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, незважаючи, що на даний час обвинуваченому 33 роки, значну частину свого життя провів в місцях позбавлення волі. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке вчинив в період відбування покарання за попередні злочини.

Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, оскільки останні не допитаний в судовому засіданні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 19 лютого 2026 року включно, так як більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та завдань кримінального провадження.

При цьому, відповідно до положення ч.5 ст.182, ч.3, ч.4 ст. ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 , його особу, суд приходить до висновку про необхідність визначення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки визначені цією нормою права.

Щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покараннях виді позбавлення волі.

Згідно ч.6 ст.181 КПК України у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_8 , суд відповідно до ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків.

Так, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, не працевлаштована, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.

Судом також взято до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_8 з часу обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дотримується умов застосованого запобіжного заходу (відомостей про порушення умов прокурором не надано), що свідчить про достатність такого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченою.

Викладені обставини об`єктивно вказують на ту обставину, що ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися, обвинувачена ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки вона обвинувачується у вчиненні тяжкого багатоепізодного злочину, а також вплинути на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, тому продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період певного часу відповідатиме вимогам закону і забезпечить виконання нею покладених процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , року народження, запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів до 17 квітня 2026 року, включно.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 09.09.2025 по справі №12024121010002285 від 23.08.2024.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, звільнити з-під варти та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_7 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному проваджені.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

Копії ухвали направити до ДУ Кропивницького СІ для виконання.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 17 квітня 2026 року, який полягає у забороні залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 год. до 06.00 год. наступного дня.

Зобов`язати обвинувачену ОСОБА_8 :

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатись з м. Кропивницький без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватись від спілкування як особисто так і через третіх осіб з іншим обвинуваченими, свідками у кримінальному провадженні, за винятком участі в суді.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтись до неї в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_8 , що в разі невиконання, покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя

Подільського районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_10