Ухвала суду № 134225031, 18.02.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4123/25

Провадження № 2/442/69/2026

У Х В А Л А

судового засідання

18 лютого 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Медведика Л.О.,

за участю секретаря Далявської Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Булькевича А.В.,

представника третьої особи Шияна М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Львівобленерго», за участю третьої особи ТОВ «Парк Природи» про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Дрогобицького міськрайонного суду перебуває вищезгадана цивільна справа.

Представником третьої особи Шияном М.В. подано клопотання про скасування ухвал Дрогобицького міськрайонного суду від 29.01.2026 року про накладення на нього стягнення у виді штрафів в розмірі 3328,00 грн та 6656,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав клопотання, зазначивши, що не порушував порядок в судовому засіданні і не виявляв жодного разу неповагу до суду. Послався на практику Європейського суду про неможливість застосування до адвоката такого виду заходу процесуального примусу. Висловився про доцільний варіант в подібному випадку як звернення суду до КДКА. Зауважив, що він є представником в статусі адвоката, і зважаючи на це, та положення ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо нього не може бути застосована подібна практика в контексті вибраної правової позиції.

Представник позивачки заперечив щодо задоволення клопотання, з наведенням відповідної аргументації щодо альтернативної можливості вирішення процесуальних завдань представником третьої особи.

Представник відповідача погодився із представником позивачки, заперечив щодо задоволення клопотання.

При цьому представником третьої особи ОСОБА_3 додатково було зазначено, на відсутності необхідності з`ясування думок інших учасників судового розгляду з огляду на практику Верховного Суду з цього питання та виходячи із суті правовідносин тільки між ним та судом.

Оглянувши клопотання та ознайомившись у наведеними у ньому обставинами, дослідивши ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження з цих же питань, суд приймає до уваги те, що при вирішенні клопотань (ті що передували процедурі застосування заходів процесуального примусу) представника третьої особи, до уваги суду приймались базові правовстановлюючі документи. Ті ж докази, які збираються представником третьої особи в процесі розгляду справи, всупереч положенням ч.3 ст.83 ЦПК України, не мали переважаючого значення над вищезазначеними у даному випадку. Однаково, як і їх вільне розуміння і трактування конкретним учасником, з подальшим тиражуванням відповідних клопотань.

Крім того, згадка про такі у клопотанні провокативно підштовхує суд на ревізію своїх оскаржуваних рішень про скасування яких мовиться у клопотанні. Разом з тим, постановлення судом оскаржуваних ухвал було наслідками виключно тих обставин, про які в них йдеться. За неповагу до суду чи порушення порядку в судовому засіданні представником третьої особи у ний не йшлося. Так само як і те, що ОСОБА_3 , в першу чергу сприймався судом як представник третьої особи та учасник процесу без акцентуванні власне на статусі адвоката.

При цьому, дивним, хоча і певним чином аргументованим є одночасне звернення з тим самим питанням до суду першої та апеляційної інстанції.

Дуже виразною та промовистою є й позиція представників обох супротивних сторін з приводу вирішення заявленого клопотання і судом була заслухана їх думка з огляду на вимоги ст.222 ЦПК України.

Згідно ч.6 ст.148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків. Жодні з цих трьох обставин не є наявними в даному випадку. Усе що відбулося не має потреби чи перспектив для виправлення, й отримало відповідну оцінку суду. Тому підстав для задоволення клопотання суд не має.

Кожен з учасників використовує для пояснень тих чи інших юридичних явищ різні вигідні юридичні термінології, що забезпечують йому певні переваги в ході судового розгляду. Тому, апеляційний суд остаточно відрізнить зловживання і правову позицію в даному випадку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.44, 148 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання представника третьої особи Шияка Миколи Володимировича про скасування заходів процесуального примусу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Медведик Л.О.