Ухвала суду № 134222829, 19.02.2026, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/557/24

1-кп/746/11/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270330000880 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду клопотання в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024270330000880 щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб, до 07 травня 2026 року, без визначення розміру застави, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Клопотання прокурор мотивує тим, що на розгляді у Срібнянському районному суді Чернігівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024270330000880 від 30 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за частиною першою статті 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2025 року залишено без змін.

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2025 року за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2026 року вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2025 року скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Цією ж ухвалою ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 08 березня 2026 року включно.

На даний час триває судовий розгляд кримінального провадження № 12024270330000880 за обвинуваченням ОСОБА_4 у Срібнянському районному суді Чернігівської області, але з урахуванням необхідності проведення значного обсягу процесуальних дій під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , з об`єктивних причин закінчити судовий розгляд у термін до 08 березня 2026 року можливим не представляється, тому існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на визначений строк.

Ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, які були встановлені під час обрання та неодноразового продовження судами різних інстанції ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати.

Зокрема, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. Так, за вчинення кримінального правопорушення, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому, оскільки останній не одружений, не має офіційного місця роботи та стійких соціальних зв`язків, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання. Таким чином, встановлена наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного розгляду цього кримінального правопорушення, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи, що єдиними та основними свідками у справі на даний час є його батько та знайомий батька, тому у разі обрання йому запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою, він зможе схиляти їх до зміни попередніх показів, оскільки останні не допитані безпосередньо судом у судовому засіданні, з метою спотворення наданих ними показів і введення суду в оману. Показання свідків, висновки експертів, мають важливе значення для цього кримінального провадження, проте в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв?язки із іншими особами, впливати на вказаних осіб у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення тощо), з метою спонукання їх до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.

Водночас слід зазначити про наявність ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, який також знаходить своє повне підтвердження, оскільки обвинувачений, у разі обрання відносно нього запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: створювати докази власної непричетності до вчинення кримінального правопорушення, спонукати осіб, які не були свідками описаних подій надавати показання на підтвердження завідомо неправдивих захисних версій обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину свідчать про надмірну емоційність обвинуваченого у стані сп?яніння, а також про те, що вказаний злочин було вчинено під час раптово виниклого конфлікту, тому, перебуваючи на волі, у разі виникнення подібних обставин ОСОБА_4 може вчинити новий злочин проти життя та здоров?я іншої особи.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов`язків, так як ОСОБА_4 матиме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інший злочин, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.

Оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про осіб, які заслуговують на довіру, запобіжний захід у виді особистої поруки обрати неможливо.

Так як своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив загибель ОСОБА_8 , згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 183 КПК України визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні є недоцільним.

Ураховуючи викладеного, тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час судового розгляду кримінального провадження. Зміна ж запобіжного заходу на більш м`який, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тобто запобігання ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України. Враховуючи викладене, будь-який більш м`який запобіжний захід не дасть змоги уникнути даних ризиків.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, строк дії якого закінчується 08 березня 2026 року.

Оскільки судовий розгляд даного кримінального провадження триває та не може бути закінчений до 08 березня 2026 року, ризики, визначені ухвалою суду від 08 січня 2026 року, продовжують існувати, з метою забезпечення можливості розгляду справи судом та попередження ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, із урахуванням тягаря можливості відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення, тяжкості злочину, ступеня його суспільної небезпечності та конкретних обставин скоєного, існує необхідність у продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , тому прокурор і звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи,та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав на недоведеність прокурором ризиків, на які він посилається у клопотанні, зазначив, що наведені у клопотанні прокурора ризики жодними доказами не підтверджені, оскільки прокурор не долучив до клопотання відповідних доказів. Просив застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, як то цілодобовий домашній арешт чи арешт на певний час доби.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора, просив продовжити раніше обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор, заперечуючи проти твердження захисника щодо ненадання прокурором доказів на підтвердження викладених у поданому клопотанні доводів, зазначив, що такі докази подавались раніше та містяться в матеріалах справи.

Суд, заслухавши думку прокурора в обґрунтування заявленого клопотання, пояснення обвинуваченого та його захисника, вивчивши зміст клопотання, дослідивши відповідні докази, раніше подані стороною обвинувачення на підтвердження позиції щодо необхідності обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання від вартою, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті176 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною першої статті 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з частиною п`ятою статті 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Harav. UnitedKingdomof 16 October 2001, § 34).

Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italyof 11 January 2001, §45).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024270330000880 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

На переконання суду прокурором доведено наявність обставин, які вказують на те, що ОСОБА_4 можливо вчинив злочин, передбачений частиною першою статті 115 КК України.

Аналіз наведених прокурором обставин та відомостей переконливо свідчать про існування розумної підозри скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення та на даному етапі судового розгляду є достатніми для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, строк дії якого закінчується 08 березня 2026 року.

Внесене прокурором клопотання відповідає вимогам статей 184, 199 КПК України; прокурором доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Ризики, які дають достатні підстави судді, суду вважати, що на цьому етапі судового розгляду обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною першою статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Наведені прокурором обставини у своїй сукупності дають підстави вважати наявними ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Суддя враховує об`єктивну неможливість закінчити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024270330000880 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, до закінчення строку дії ухвали Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2026 року про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на значний обсяг процесуальних дій, які необхідно вчинити під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , з об`єктивних причин закінчити судовий розгляд у термін до 08 березня 2026 року можливим не представляється, тому існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на визначений строк.

За таких обставин, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, та зважаючи на перелічені вище обставини, що дають підстави вважати, що обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, тому обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 січня 2026 року запобіжний захід у виді тримання під вартою слід вважати продовженим і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено, враховуючи наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, особу обвинуваченого та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та враховуючи вимоги частини четвертої статті 183 КПК України, суд не визначає розмір застави в цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176 178, 181, 183, 184, 193-196, 205, 209, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270330000880 щодо вчинення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» на 60 діб, тобто до 20 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, направити до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» для виконання, прокурору для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1