Рішення № 134216963, 19.02.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/100/26

Провадження № 2-а/743/4/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,

представника позивача Шаповалова М.С., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026.

Позивач ОСОБА_1 14.01.2026, біля 10 год 26 хв, в м. Києві по вулиці Симона Петлюри керував транспортним засобом Мегсеdеs-Веnz Sргіntег 316 СDI, д.н.з. НОМЕР_1 , де його зупинили працівники патрульної поліції, які пояснили йому, що він порушив правила дорожнього руху, а саме керував автобусом який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Чернігів, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме тріщина вітрового скла в зоні роботи склоочисників, додатково встановлені протитуманні фари, не передбачені конструкцією транспортного засобу, та на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія.

Позивач не погоджується з притягненням його до відповідальності, оскільки не було належним чином доведено порушення ПДР, про що він не одноразово заявляв працівникам патрульної поліції. Вказав, що у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі авто не віднесена до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється та додатково встановлені протитуманні фари, не передбачені конструкцією транспортного засобу не є порушенням ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 121 КУпАП.

Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «На вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників». Разом з тим, відповідно до Держстандарту, такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля. Перелік несправностей, з якими експлуатація транспортних засобів забороняється, описано в п. 31.1., 31.3 та 31.4 ПДР. Однак у зазначених переліках відсутня така обставина, як «тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників», так само як і відсутня заборона на додаткове встановлені протитуманні фари, не передбачені конструкцією транспортного засобу, оскільки встановлення допосвітлення не є переобладнанням.

Що саме сержант поліції Садовський Микита Олександрович мав на увазі, зазначаючи в описі порушень, що на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, позивачу не відомо, адже під час зупинки ТЗ на скло не було встановлено додаткових предметів або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, а ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія, і погіршувати його прозорість, тому дане твердження має оціночне судження.

Отже, у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі авто не віднесена до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється, не заборонено додаткове встановлення протитуманних фар та ті предмети, які можливо перебували біля вітрового скла та/або на дзеркалі заднього виду, не могли обмежувати оглядовість з місця водія, і погіршувати його прозорість.

Наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Вважає, що в разі ненадання відповідачем належних доказів в суді, вказана постанова серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026 має бути скасована.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача

Представник відповідача у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив. Обґрунтував свою позицію тим, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного: відповідно до оскаржуваної постанови, 14.01.2026 о 10 год. 26 хв. в м.Києві по вул. Симона Петлюри, позивач керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, а саме тріщина вітрового скла в зоні дії склоочисників, та на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, також спереду були встановлені додаткові світлові прилади які не відповідають вимогам конструкції даного т/з чим порушив п. 31.4.7 (в), 31.4.3. (а), п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п. 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, технічний стан т/з і обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, правил дорожнього руху, за що адміністративна відповідальність передбачена за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

За наведених доводів сторона відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.01.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 05.02.2026. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з підвищеною небезпекою під час повітряної тривоги. Справу призначено на 19.02.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Наполягав на тому, що позивач не здійснючав перевезення пасажирів, а отже не міг бут притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 121 КУпАП, оскільки не є спеціальним субєктом - водієм транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6508768 від 14.01.2026 о 10:26:41 по вулиці Симона Петлюри водій керував автобусом, який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом Київ-Чернігів та технічний стан і обладнання не відповідає вимогам стандартів, а саме на вітровому склі була тріщина в зоні дії роботи склоочисників та на вітрове скло було нанесено додаткові предмети, які обмежують оглядовість з місця водія, також спереду були встановлені додаткові світлові прилади, які не відповідають вимогам конструкції даного ТЗ, чим порушив пункт 31.4.7 (в), 31.4.3 (а), ДСТУ 3649:2010, пункт 6.8.5, чим порушив пункт 31.1 ПДР.

З відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що відеозаписом зафіксовано весь процес складання постанови про притягнення до адмінвідповідальності позивача.

Зокрема, на початку відеозапису видно як позивач пояснює, що він перевозить пасажирів, неодноразово наголошуючи, що їх потребно пересадити на інший рейс. При цьому називає поліцейським назву компанії-перевізника, наголошує, що всі документи, пов`язані з перевезенням пасажирів, в належному стані та неодноразово перевірялись працівниками поліції.

Щодо зауважень поліцейського про навяність тріщини на лобовому склі, позивач не заперечує цього факту, а вказує на те, що, на його думку, це не є порушенням.

Щодо інших порушень, а саме наявності додаткових світлових приладів та додаткових предметів, які обмежують оглядовість з місця водія, то позивач ніяк не реагує на зауваження поліцейського про це.

V. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України «Про дорожній рух».

Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог пункту 31.4.7 (в), 31.4.3 (а), ДСТУ 3649:2010, пункт 6.8.5, 31.1 ПДР України.

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Положеннями пункту 31.1 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Частина 2 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Отже доказуванню підлягає факт керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

Дані обставини повністю підтверджені відеозаписом з бодікамери поліцейського. Твердження представника позивача в судовому засіданні про те, що поліцейськими не надано відповідних доказів (ліцензії, маршрутного листа) підлягають критичній оцінці, оскільки спростовуються відеозаписом з бодікамери, на якому позивач стверджує протилежне. Відтак даний факт суд вважає доведеним поза розумним сумнівом.

Наступна обставина, яка підлягає доказуванню - це навність у автомобіля несправностей, передбачених частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Згідно статті 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методики контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Відповідно до п 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

31.4.3 а) Зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

31.4.7 в) Інші елементи конструкції: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Зокрема, підпунктом 6.8.5 пункту 6.8 ДСТУ 3649:2010 визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Згідно вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 №710, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2012 року за № 2169/22481, визначено, що на території України діють національні стандарти відповідності стану технічного транспортного засобу, зокрема ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методики контролювання».

Отже, при визначенні стану конструкції скла колісного транспортного засобу відповідач правомірно керувався саме вимогами пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, який не дозволяє наявність тріщин чи сколів на лобовому склі в зоні роботи склоочисників.

Позиція представника позивача щодо того, що наявність такої тріщини не відноситься до переліку умов, за яких заборонено експлуатацію, є слушною, але водночас не виключає наявність іншої частини об`єктивної сторони правопорушення - «технічний стан і обладнання не відповідають вимогам стандартів».

Щодо наявності самої тріщини, то даний факт підтверджується як відеозаписом, на якому позивач підтверджує її наявність, зазначаючи, що, на його думку, це не є порушенням, так і позовною заявою, в якій не оспорюється цей факт.

Наявність порушень, передбачених 31.4.7 (в), 31.4.3 (а) ПДР, суд вважає недоведеним, оскільки докази такого в матеріалах справи відсутні, а з переглянутого відеозапису неможливо стверджувати поза розумним сумнівом про їх вчинення.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням досліджених доказів у їх сукупності, пояснень представника позивача, суд вважає, що факт порушення позивачем п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 України є доведеним, а на відповідача правомірно накладено адміністративне стягнення згідно з частиною 2 статті 121 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, статтями 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6508786 від 14.01.2026 - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду (місцезнаходження: 00016, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 8, корпус 30).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ